П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 485/291/25
Перша інстанція: суддя Квєтка І.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шевчук О. А.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності
07 лютого 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 15.01.2025 №197 по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Також позивач просив поновити йому десятиденний строк на оскарження спірної постанови, оскільки він її отримав поштою лише 01 лютого 2025 року.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 пояснив, що суть інкримінованого йому правопорушення, полягає у тому, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , 27.11.2024 о 14:00 год., для уточнення військово-облікових даних, будучи належним чином сповіщеним, позаяк викликався повісткою, чим порушив абзац 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період.
Позивач указує, що спірна постанова прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , який, у розумінні статті 235 КУпАП, не має права розглядати і накладати адміністративні стягнення від імені ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На думку позивача, таке право є лише у керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким ОСОБА_2 не являється.
Далі позивач зазначає, що, відповідно до пункту 14 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 №3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція №3), постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено.
Однак, як стверджує позивач, у порушення вказаних вимог, копія постанови не була надіслана протягом трьох днів особі, щодо якої цю постанову винесено. Так, спірна постанова складена 15.01.2025 і повинна бути надіслана 18.01.2025, проте, постанову зареєстровано для відправки лише 21.01.2025 за вих. №9/277, а, згідно трекінгу відправлень №5730302213000 із сайту Укрпошти, її направлено лише 27.01.2025.
Наступне, на чому позивач зупинив увагу, це те, що, відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач указує, що його не було повідомлено про дату розгляду справи на 15.01.2025, а тому розгляд справи відбувся у порушення вимог частини 1 статті 268 КУпАП.
Далі позивач зазначає, що суб'єкт владних повноважень не обґрунтував необхідність уточнення військово-облікових даних, направивши повістку про виклик на 27.11.2024 о 14:00 год., оскільки він ще 19.06.2024 оновив дані, у межах наданого 60-ти денного строку для обов'язкового оновлення даних, що підтверджується скріншотом з додатку «Резерв+».
Позивач також акцентував увагу на тому, що, згідно примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
На думку позивача, відповідач мав і має можливість отримати його персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно - комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
За таких умов, будь-яке застосування штрафу відповідачем щодо порушення статті 210-1 КУпАП, є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну абсолютно-визначену норму примітки до цієї статті.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції виходив із того, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, оскільки останній не з'явився за викликом по повістці для уточнення військово-облікових даних.
Суд першої інстанції, надаючи відповіді позивачу на його доводи, указав, що спірна постанова прийнята полковником ОСОБА_2 , який, згідно копії витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №375 від 19.04.2024, призначений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто є уповноваженою особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення, оскільки є керівником зазначеної установи.
Також суд першої інстанції відзначив, що позивач був визнаний обмежено придатним у військовий час.
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, який набув чинності 04.05.2024, скасовано статус «обмежено придатний» та надано дев'ять місяців, з дня набрання ним чинності, для повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Тому, суд констатував, що, у строк до 04.02.2025 включно, позивач зобов'язаний пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
За таких обставин, на думку суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним у військовий час, у зв'язку зі скасуванням такого статусу, має обов'язок повторно пройти військово-лікарську комісію за викликом та за направленням ТЦК. Отож, на переконання суду, відповідач правомірно викликав його за повісткою для уточнення даних.
Щодо ненаправлення позивачу протягом трьох днів після закінчення розгляду справи спірної постанови суд вважав це неістотним порушенням прав позивача, а тому відхилив також і цей довід.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
У скарзі апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а відтак, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Так, доводи апеляції полягають у тому, що суд першої інстанції проігнорував суть позову, яка полягає у тому, що він не зобов'язаний з'являтися до ТЦК та СП для повторного оновлення даних, оскільки такі дані він оновив вчасно ще 19.06.2024, у межах наданого 60-ти денного строку для обов'язкового оновлення даних, що підтверджується скріншотом з додатку «Резерв+».
Також скаржник указує, що суд не надав відповідь на його аргумент щодо примітки до статті 210 КУпАП.
До того ж, на думку скаржника, за логікою суду щодо обов'язку повторно пройти військово-лікарську комісію, відповідач повинен був направити повістку не для уточнення даних, а для проходження військово-лікарської комісії.
Таким чином, скаржник вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог статті 311 КАС України.
Фактичні обставини справи свідчать про таке.
З копії облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .
26 лютого 2021 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата чергового переогляду - 26 лютого 2026 року.
За даними інформації, зазначеної у додатку «Резерв+», позивач перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), дані уточнив вчасно - 19 червня 2024 року, відстрочка від мобілізації до 07 лютого 2025 року.
Відповідно до відомостей електронної повістки за №1202101 ОСОБА_1 зобов'язано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 27 листопада 2024 року о 14:00 год. для уточнення даних.
Дану повістку було направлено засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням №0610207225412, причиною повернення рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою.
За даними рапорту начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майора ОСОБА_3 від 16 грудня 2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 , який не з'явився за електронною повісткою №1202101 на 14:00 год. 27 листопада 2024 року, був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 16 грудня 2024 року для звірки військово-облікових даних, що підтверджується рапортом поліцейського СРПП ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області В. Філь від 16 грудня 2024 року.
16 грудня 2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол №197 стосовно позивача про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
З датою розгляду адміністративної справи на 23 грудня 2024 року о 09:00 год. та зі статтею 268 КУпАП ознайомлений під підпис.
23 грудня 2024 року розгляд адміністративної справи не відбувся, а відтак позивач отримав виклик на 15 січня 2025 року об 11:00 год. про розгляд справи.
Також, у поясненнях до протоколу позивач зазначив, що з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 на систематичній основі. 12 червня 2024 року був визнаний непридатним. Ніяких сповіщень щодо необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував.
На підставі встановлених у протоколі обставин, 15 січня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_2 прийняв постанову за №197, відповідно до якої, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її задоволення, з огляду на таке.
Колегія суддів вважає, що головним питанням у межах даної справи є встановлення наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: неявка по повістці для уточнення військово-облікових даних.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Стаття 210-1 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, у спірній постанові указано про порушення позивачем абзацу першого частини 1 статті 22 Закону №3543-XII.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Отже, для притягнення особи до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у межах даної справи, відповідач має довести, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом:
- для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів;
- визначення їх призначення на особливий період;
- направлення для проходження медичного огляду.
Як свідчать обставини справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 направив позивачу електронну повістку за №1202101, якою зобов'язав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 27 листопада 2024 року о 14:00 год. для уточнення даних.
Разом з цим, у переліку абзацу першого частини 1 статті 22 Закону №3543-XII відсутня така підстава як уточнення даних.
Тому, колегія суддів вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помилково вважає, що позивач порушив вимоги абзацу першого частини 1 статті 22 Закону №3543-XII.
Далі слід зазначити, що ані в протоколі, ані в спірній постанові не указано, які дані мав уточнити позивач, враховуючи, що 19 червня 2024 року ОСОБА_1 уточнив свої дані, що підтверджується скріншотом з мобільного додатку «Резерв+».
Посилання суду першої інстанції на те, що позивач повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії є необґрунтованим, оскільки останній викликав його саме з метою уточнення даних, а не проходження військово-лікарської комісії.
До того ж, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024, який набув чинності 04 травня 2024 скасовано статус «обмежено придатний».
Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 21 березня 2024 року (в редакції на час виникнення правовідносин) визначено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
З наведеного вбачається, що у строк до 04 лютого 2025 включно, позивач зобов'язаний пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Отже, у позивача був наявний час для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 04 лютого 2025 року, а тому його виклик на 27 листопада 2024 року, з метою уточнення даних, є безпідставним.
Далі слід також указати, що, відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Отже, накладення штрафу за не уточнення військово-облікових даних без повної та всебічної перевірки доступності цієї інформації в інших базах є необґрунтованим та свідчить про недотримання вимог чинного законодавства України.
На думку колегії суддів, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно суб'єктом владних повноважень шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку примітки до статті 210 КУпАП та дійшов помилкового висновку про законність спірної постанови.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (у розумінні примітки до статті 210 КУпАП).
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виразилось у неправильному тлумаченні закону, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України рішення суду має бути скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Щодо розподілу судових витрат, слід указати таке.
Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 слід стягнути суму судового збору на користь позивача за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1514 грн.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями: 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року - скасувати.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - нове рішення про задоволення позову.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.01.2025 №197 по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. А. Шевчук