П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3761/24
Перша інстанція: суддя Устинов І. А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення ого окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення позивачу нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за весь час затримки по день фактичного розрахунку 26.03.2024 року по виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 22.11.2021 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки по день фактичного розрахунку 26.03.2024 року по виплаті грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 22.11.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з відповідною заявою щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати по виплаті грошового забезпечення, яка, на переконання позивача, протиправно не була задоволена.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що порушенням встановлених строків виплати розповсюджується на нараховані доходи, а не суми грошового забезпечення. В даному аспекті відповідач зазначив, що на військовослужбовців не поширюються норми КЗпП. Крім того, за рішенням суду позивачу перераховано та виплачено суми одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які не носять постійний характер, тому не входять до складу грошового забезпечення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовні вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що нараховане за рішенням суду грошове забезпечення не входить до складу доходів громадян, тому дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не поширюється на спірні правовідносини.
Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався. Про розгляд справи повідомлена належним чином.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1999 року по 22.11.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/6718/23 від 13.09.2023 року, яке набрало законної сили 26.12.2023 року, відповідачем 26.03.2024 року нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення у розмірі 144 892,42 грн.
При виплаті недоплаченого при звільненні грошового забезпечення відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на висновки Верховного Суду в постановах 4.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, виходив з того, що враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі сум індексації грошових доходів громадян. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Предметом спору у справі, що розглядається, є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням виплати індексації грошового забезпечення позивача.
Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі № 400/6718/23, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 року, зобов'язано військову частину НОМЕР_2 за період з 01.01.2020 по 22.11.2021 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704.
На виконання рішення суду у справі №400/6718/23, відповідач виплатив позивачу доплату грошового забезпечення у розмірі 144 892,42 грн 26 березня 2023 року (а.с.19).
У контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
За обставинами справи, недоплачені суми грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 22.11.2021 року відповідач виплатив ОСОБА_1 лише 26 березня 2023 року, тобто з порушенням строків виплати більше ніж на один місяць. Викладене є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частин доходу.
Відповідно приписів ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Отже законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частин доходу у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 22.11.2021 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 200/15033/21 від 06 березня 2024 року.
Стосовно доводів апелянта, що суми одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не носять постійний характер, тому не входять до складу грошового забезпечення, колегія суддів відхиляє та звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Отже, позивач має право отримати компенсацію втрати частин доходу у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 22.11.2021 року.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 29 квітня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко