П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13551/24
Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
У травні 2024р. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000242/1 від 9.04.2024р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000444 від 9.04.2024р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до контракту №01/24 від 18.01.2024р. на територію України на умовах поставки СРТ-Одеса товару був ввезений товар та метою його митного оформлення декларантом позивача подано до Митниці МД №24UA500500012294U6 від 9.04.2024р. та документи, що підтверджують митну вартість товару, визначену за ціною контракту. Також, на повідомлення митниці позивачем надано додаткові документи, зокрема, прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 25.03.2024р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-31/04-2024 від 9.04.2024р.; розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 29.03.2024р., копія митної декларації країни відправлення №24330100EX00069957 від 30.03.2024р., та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Проте, за результатами розгляду поданих декларантом позивача документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000242/1 від 9.04.2024р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000444 від 9.04.2024р..
Позивач вважає вказані рішення митниці протиправними, стверджуючи, що подані ним документи підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, тому є неправомірні його висновки про наявність будь-яких розбіжностей та коригування митної вартості товару в сторону його збільшення за другорядним методом. При цьому, зазначає, що у зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав Позивача.
Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000242/1 від 9.04.2024р..
Визнано протиправним та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000444 від 9.04.2024р..
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «Дунайська імпортна компанія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 844,8грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «Дунайська імпортна компанія» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000грн..
Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки товариством надано усі необхідні документи для розмитнення товарів, а митницею не надано їм належної оцінки та визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 18.01.2024р. між фірмою «CELILLER TARIM VE GIDA URUNLERI ІТН. IHR. NAK. SAN. VE ТІС. LTD. SТІ.» (Туреччина) (постачальник) та ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (покупець) укладено контракт за №01/24, відповідно до умов якого: 1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в електронному замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті. 1.2. Поставка товару здійснюється партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару. 2.3. Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару. 2.4. Валютою платежу є євро або долар США. 3.1. Оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата, або 100% протягом 10 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (а.с.55-65).
Відповідно до вказаного контракту на умовах поставки СРТ Одеса був ввезений товар, а саме, «Апельсини свіжі, сорту WASHINGTON у пластикових ящика 1 600шт., на 26 дерев'яних палетах, врожай 2024р.. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: CELILLER. Виробник: CELILLER TARIM VE GIDA URUNLERI ITH. IHR. NAK. SAN. VE TIC. LTD. STI. Країна виробництва: Туреччина(TR )».
9.04.2024р. декларантом позивача до Одеської митниці подано (МД) №24UA500500012294U6 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення, а саме, за ціною контракту.
Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача були подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) CLL2024000000497 від 29.03.2024р., Автотранспортна накладна (Road consignment note) б.н від 4.04.2024р., Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) EC/TR A 5565560 від 30.03.2024р., Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) A 1733402 від 30.03.2024р., Зовнішньоекономічний договір №01/24 від 18.01.2024р., Договір про надання послуг митного брокера 11/06-20 від 11.06.2020р., що відповідає переліку документів, вказаному в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2024/000444 від 9.04.2024р..
В подальшому, митний орган повідомив декларанта, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому відповідно до п. 5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
9.04.2024р. на вимогу митного органу, декларантом позивача було направлено до Одеської митниці лист за №09/04-24-1 з запереченнями щодо розбіжностей у поданих до митного органу документах, надавши при цьому додаткові документи, зокрема, прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 25.03.2024р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-31/04-2024 від 9.04.2024р.; розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 29.03.2024р., копія митної декларації країни відправлення №24330100EX00069957 від 30.03.2024р..
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ та у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Одеською митницею прийнято рішення за №UA500500/2024/000242/1 від 9.04.2024р. про коригування митної вартості товарів, застосувавши при визначенні митної вартості другорядний - резервний метод.
Крім того, 9.04.2024р. Одеською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000444.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) №24UA500500012363U0 від 9.04.2024р. за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 57 546,59грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Позивач не погоджується із вказаними рішеннями митного органу та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийнятого спірного рішення, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.п.23,24 ст.4 МКУ встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МКУ, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За змістом ч.1 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.52 МКУ передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
В той же час, відповідно до ч.5,6 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як визначено в ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Як вбачається із матеріалів справи, що предметом оскарження у даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято у зв'язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.
Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у п.33 оскаржуваного рішення №UA500500/2024/000242/1 від 9.04.2024р., через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.
Так, за твердженням митного органу, що в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.
Як вбачається з п.4.2. контракту №01/24 від 18.01.2024р. поставка товару здійснюється на умовах поставки «СРТ» за правилами «Інкотермс 2020».
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2020 (Інкотермс -2020) умови поставки «СРТ» термін «фрахт/перевезення оплачено до …» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Положеннями ст.А.6. «Розподіл витрат» Інкотермс -2020 передбачено, Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;
Відповідно до п.4.4 вказаного контракту 4.4. Обов'язок та витрати з транспортування Товару до порту / місця відправки такого Товару. Відповідно до обраної покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
З огляду на вказані умови Правил Інкотермс-2020 та контракту №01/24 від 18.01.2024р. контрактна ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість його транспортування до пункту призначення.
А відтак, за приписами ч.10 ст.58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду по справі №815/6794/17 від 22.01.2019р.
Отже, наведені митним органом твердження є необґрунтованими та спростовують сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.
Що стосується тверджень митного органу, що згідно п.3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) №01/24 від 18.01.2024р. оплата за товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата, або 100% протягом 10 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД, проте інформації щодо здійснення оплати за товар в наданих документах не зазначено.
Відповідно до умов п.3.1. - 3.3. контракту на поставку №01/24 18.01.2024 року оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100 % передплати або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу.
З огляду на вказані умови контракти, сторонами визначено кілька варіантів оплати передплата та протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Тобто, сторонами Контракту фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Більш того, позивач не заперечує, що до митного оформлення не були надані платіжні документи на підтвердження оплати товару, оскільки Товар на той момент ще не був оплачений.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що у поданій декларантом позивача до митного органу (МД) №24UA500500012294U6 від 9.04.2024р. фактурна вартість товару складає 13 225дол. США. При цьому, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №CLL2024000000497 29.03.2024р. також містить вартість товару - 13 400дол.США.
Тобто, фактурна вартість задекларованого товару в сумі 13 225дол. США. відповідає числовому значенню вартості товару згідно інвойсу №CLL2024000000497 29.03.2024р., який в свою чергу підлягає сплаті протягом 14 днів з моменту оформлення ВМД, як це передбачено умовами вказаного контракту.
Що стосується посилань митного органу на відмінності в печатці та підписі продавця «CELILLER TARIM VE GIDA URUNLERI ITH. IHR. NAK. SAN. VE TIC. LTD. STI.» в наданих до митного оформлення рахунку фактурі (інвойс) від 29.03.2024р. №CLL2024000000497, CMR від 4.04.2024 б/н та зовнішньоекономічному договорі (контракт) від 18.01.2024 №01/24, то судова колегія зазначає, що підроблення документів припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами, а не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, що повинно бути підтверджено належними доказами, зокрема, експертними висновками, а не припущеннями.
Отже, вищенаведені твердження митниці, як підстави для прийняття оскаржуваного рішення, є необґрунтованими та безпідставними.
Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то судова колегія зазначає наступне.
Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).
У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, судова колегія вважає, що митним органом не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Що стосується наданого декларантом позивача Висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-31/04-2024 від 9.04.2024р., то митний орган вважав, його таким, що має інформаційний характер, оскільки експертом не проведено спеціальної перевірки достовірності незалежних джерел, які були використані у висновку.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 МК експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару.
Висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019р. у справі №810/4440/16.
Також судова колегія вважає необґрунтованими доводи митного органу стосовно того, що у додатково наданій декларантом позивача калькуляції Постачальника не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.4.5 контракту на поставку №01/24 від 18.01.2024р. обов'язок та витрати з навантаження / вивантаження Товару, що пов'язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Отже, факт того, що Постачальником в складеній ним Калькуляції не зазначено витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості Товару Декларантом, адже відповідно до умов Контракту та за правилами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню Декларантом з метою визначення митної вартості Товару тому, що вони вже включені до вартості Товару.
Що стосується посилань митного органу на відсутність в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення QR-коду, що не дає можливість її перевірити на відповідних інформаційних ресурсах наявних у мережі Інтернет, то судова колегія зазначає наступне.
Судова колегія зазначає, що декларант не може нести відповідальність за складання експортної декларації країни відправлення, оскільки питання щодо її форми та порядку заповнення регулюється нормативно-правовими актами країни відправлення, в даному випадку - Туреччини.
Крім того, відповідачем взагалі не обґрунтовано, яким чином факт наявності або відсутності QR-коду в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення підтверджує або спростовує числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, вищенаведені митним органом твердження є необґрунтованими та спростовують сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.
Щодо правомірності застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, то судова колегія зазначає наступне.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, апеляційним судом встановлено, що причиною його прийняття та застосування другорядного (резервного) методу стала неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ). Відтак, у відношенні вказаного товару позивача був застосований резервний метод (метод 2 ґ). (стаття 63 МКУ).
Відповідно до п.1 ст.64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод.
Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається зі змісту графи 33 цього рішення, то «З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), є більшим та становить по товару №1 - 1,01 дол.США/кг ваги нетто (МД від 01.04.2024 №UA500500/2024/11266, ніж заявлено декларантом 0,65 дол.США/кг ваги нетто товару.»
Тобто, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості товарів, митним органом додатково нічого не вказано.
При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 4.09.2018р. по справі №814/2659/16, від 21.08.2018р. по справі №804/7845/17, від 7.12.2018р. по справі №809/4367/15).
Окрім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).
Отже, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як зазначалось вище, то спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
Що стосується доводів митного органу стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що митним органом необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000242/1 від 9.04.2024р., оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, апеляційний суд встановив, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.
До митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та які, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товарів. А відтак, витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, що свідчить про неправомірність рішення митного органу у неприйнятті митної декларації і відмові митного оформлення товарів та коригування їх митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Дунайська імпортна компанія».
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, оскільки митним органом не спростовано ціну товару, а також не підтверджено об'єктивної неможливості на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за основним методом. При цьому, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару, не встановлено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді І.О. Турецька
О.А. Шевчук