П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12420/24
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просив:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складання довідки №ЮО111773 від 7.03.2024р. про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1.01.2023р., виходячи із занижених розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь та вчене звання, та премії, протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни у довідку №ЮО111773 від 7.03.2024р. про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1.01.2023р., виходячи з відсоткових надбавок за особливості проходження служби (65%) від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; за таємність (15%) від посадового окладу; за науковий ступінь (15%) від посадового окладу; за вчене звання (25%) від посадового окладу; та премії (140%) від посадового окладу, та направити її до ГУ ПФУ в Одеській області, для перерахунку з 1.02.2023р. основного розміру пенсії позивача..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. по справі №420/35525/23 відповідач направив до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1.01.2023р., однак зазначив в ньому складові в заниженому розмірі та зменшив відсотковий розмір окремих складових.
Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у зменшенні у грошовому виразі розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та премії, вказаних в довідці №ЮО111773 від 7.03.2024р. про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1.01.2023р..
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити і надати до ГУ ПФУ в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1.01.2023р., відповідно до вимог положень постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою КМУ від 15.06.1994р. №414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7.06.2018р. №260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, вказаних в Довідці №ЮО111773 від 7.03.2024р. про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1.01.2023р..
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки сум додаткових видів грошового забезпечення та премії, зазначеній у довідці №ЮО111773 від 7.03.2024р., зокрема надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та щомісячної премії визначений у меншому розмірі, ніж належить позивачу відповідно до розрахунку, наведеного судом.
Що стосується надбавки за науковий ступінь та надбавки за вчене звання, то суд зазначив, що на час складання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, відповідачем правомірно, у відповідності до положень Постанови №704 та Порядку №260 визначено розмір надбавки за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовця, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років згідно вимог ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. у справі №420/35525/23, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2023р. відповідно до вимог статей 43 і 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р. №2262-ХІІ, ст.9 ЗУ від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку із 1.02.2023р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 ..
На виконання вказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_3 видано ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення №ЮО111773 від 7.03.2024р. з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення станом на 1.01.2023, а саме:
посадовий оклад (13 100грн.);
оклад за військове звання «прапорщик» (2 260грн.);
надбавка за вислугу років 50% (7 680грн.);
надбавка за особливості проходження служби 65% (9 828грн.);
надбавка за таємність 15% (1 290грн.);
надбавка за науковий ступінь 5% (430грн.);
надбавка за вчене звання 5% (430грн.);
премія 140 % (12 040грн.), а всього 47 058грн..
Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складання довідки №ЮО111773 від 7.03.2024р. розмір грошового забезпечення позивача станом на 1.01.2023р., виходячи із занижених розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь та вчене звання, та премії, протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 висловлює свою незгоду із рішенням суду першої інстанції виключно в частині спірних правовідносин щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - 15% від посадового окладу та доплати за вчене звання - 25% від посадового окладу.
Надаючи оцінку доводам апелянта з цього приводу, судова колегія виходить з наступного.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою КМУ від 13.02.2008р. №45 (далі - Порядок №45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Внаслідок визнання нечинними змін до п.5 і додатку 2 Порядку №45 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018р. у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5.03.2019р., з 5.03.2019р. діє редакція пункту 5 Порядку №45, що була чинною до внесення таких змін.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.06.2023р. у справі №160/14974/21, від 12.03.2024р. у справі №640/35681/21 та від 26.03.2024р. у справі №460/11381/21.
Так, пунктом 5 Порядку №45 у редакції, чинній до внесення змін Постановою КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 1.02.2018р. №103, передбачено, що для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів:
посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням;
надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;
щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок;
інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджує, що приписами ч.2 ст.59 Закону №1556-VII установлено доплати за науковий ступінь у розмірі не менше ніж 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання - 25 відсотків.
Водночас з такими твердженнями колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Так, Закон №1556-VII, відповідно до його преамбули, встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Згідно п.1 ч.1 ст.11 Закону №1556-VII систему вищої освіти становлять, зокрема, заклади вищої освіти всіх форм власності.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1556-VII в Україні діють заклади вищої освіти таких типів:
університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.
Частиною 2 ст.59 Закону №1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Згідно із підпунктом 8 п.2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону №1556-VII, після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
З наведеного слідує, що приписи Закону №1556-VII визначають правові засади організації, функціонування та розвитку системи вищої освіти в Україні; встановлюють стандарти якості освіти, порядок акредитації навчальних закладів, а також засади фінансування вищої освіти; регулюють виключно відносини у сфері надання освітніх послуг, створення і утримання навчальних закладів; визначають права та обов'язки учасників освітнього процесу і безпосередньо їх стосуються.
При цьому з метою стимулювання наукової діяльності та збереження кваліфікованих кадрів у сфері вищої освіти, ч.2 ст.59 Закону №1556-VII передбачено, що до складу матеріального забезпечення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників університетів, академій, інститутів та коледжів входять додаткові виплати у вигляді доплат за наукові ступені та вчені звання, у розмірах, встановлених ч.2 ст.59 Закону №1556-VII.
Як вбачається із обставин справи, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ, тому гарантії його соціального і правового захисту встановлюються саме Законом № 2262-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, у тому числі Постановою КМУ №704 та Порядком №260, які, у свою чергу, містять спеціальні правові норми щодо соціального захисту військовослужбовців.
Приписами підпунктів 2 та 3 п.6 Постанови КМУ №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право виплачувати:
доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем;
доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Виплата доплати за науковий ступінь та за вчене звання врегулювано також і розділом ХV Порядку №260, розмір яких ідентичний розміру, визначеному у Постанові КМУ №704.
Враховуючи вищезазначене, посилання позивача на приписи Закону №1556-VII, у тому числі на ч.2 ст.59 останнього, є безпідставними і не свідчать про наявність суперечностей у правовому регулюванні, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою (стимулюючі доплати до заробітної плати і складові грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) та за суб'єктним складом (науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники і військовослужбовці) правовідносини.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.06.2022р. у справі №380/24050/21, оскільки останній стосується спірних правовідносин щодо видачі довідки для перерахунку пенсії науково-педагогічному працівнику вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання.
Суд також зауважує, що на момент складання спірної довідки підпункти 2, 3 пункту 6 Постанови КМУ №704 нечинними не визнані.
Крім того, Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2021р. у справі №640/28531/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021р., відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними, нечинними, такими, що не підлягають застосуванню з моменту набрання їх чинності, та такими, що суперечать ч.2 ст.59 Закону №1556-VII, підпунктів 2, 3 пункту 6 Постанови КМУ №704.
Отже, на час складання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, відповідачем правомірно, у відповідності до положень Постанови КМУ №704 та Порядку №260 визначено розмір надбавки за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовця, що свідчить про відсутність підстав для задоволення відповідних позовних вимог ОСОБА_1 ..
Що стосується доводів апелянта щодо суперечливої судової практики та «слабких» моментів останньої постанови Верховного Суду по справі №520/9891/23, то судова колегія зазначає наступне.
Частиною 4 ст.17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Згідно з положеннями ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 27.03.2018р. у справі №910/17999/16 та від 11.04.2018р. у справі №910/12294/16, міститься підхід, згідно з яким подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
У даному контексті також важливо зазначити, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 зробила висновок, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку останньою постановою Верховного Суду у подібних правовідносинах є постанова від 20.06.2023р. по справі №520/9891/23, а тому вона підлягає обов'язковому врахуванню.
Відтак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
О.А. Шевчук