П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 496/3763/24
Перша інстанція: суддя Пендюра Л.О.,
повний текст судового рішення
складено 21.01.2025, м. Біляївка
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) та просив скасувати постанову серії ЕНА №2193604 від 20 травня 2024 року, винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Одеській області Сафоненко А. В., про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 20.05.2024 року посадовою особою УПП був зупинений транспортний засіб марки MAN, модель 18.224, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та без проведення належного огляду ТЗ і без складання акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу працівник поліції повідомив позивачеві, що останній порушив п.31.4.7 Правил дорожнього руху (далі ПДР) та склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2193604, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Позивач вказує, що він не порушував п.31.4.7. ПДР «Інші елементи конструкції», оскільки наявність чи відсутність, можливість чи не можливість встановлення гідроборту як такого не є порушенням згаданого пункту. ТЗ, яким керував позивач, не є переобладнаним у розумінні чинного законодавства. Поліцейський не є спеціалістом чи експертом у галузі переобладнання транспортних засобів та об'єктивно не міг надати правильну правову оцінку тому чи встановлений гідроборт на ТЗ або чи наявні заводські задні двері вантажного відділу ТЗ.
Крім того, поліцейський перед притягненням позивача до відповідальності, не переконався, що задні двері вантажного відділу ТЗ є гідробортом, тобто таким пристроєм, що може за допомогою гідравлічного механізму підняти нижню частину задніх дверей вантажного відділу ТЗ до рівня підлоги. ТЗ яким керував позивач не є переобладнаним. Поліцейський не в повній мірі звернув увагу на ту обставину, що у задніх дверей вантажного відділу ТЗ відсутній будь-який гідравлічний елемент, а горизонтальне розміщення таких дверей не є та не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки це є однією із технічних характеристик ТЗ. У зв'язку із зазначеним позивач просив скасувати вищевказану постанову.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 січня 2025 року позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2193604 від 20.05.2024 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА №2193604 від 20.05.2024 року, винесеною посадовою особою відповідача, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за те, що 20.05.2024 року о 13 год. 15 хв. в с-ще.Авангард по вул.Ангарська, він керував ТЗ з переобладнанням, а саме: встановлено додаткове обладнання гідроборт без погодження з підрозділом Національної поліції, чим порушив п.31.4.7. ПДР - «інші технічні несправності», з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в оскарженій постанові невірно вказано пункт ПДР, який нібито порушив позивач. Зокрема, зазначений у постанові п.31.4.7 ПДР («Інші елементи конструкції») не містить заборони на експлуатацію транспортного засобу у разі наявності таких технічних несправностей чи невідповідностей, які виникають у зв'язку з установкою гідроборту на транспортний засіб.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст.6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року.
Відповідно до п.31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам п.31.4.7 ПДР «Інші елементи конструкції»:
а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду;
б) не працює звуковий сигнал;
в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла;
ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори;
д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа;
е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики;
є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;
з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках;
и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки;
і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира;
ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Згідно п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ст.121 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст.121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Приймаючи оскаржене рішення, судом першої інстанції зроблено висновок, що зміст оскаржуваної постанови не містить чіткого зазначення, які саме стандарти були порушені водієм.
На думку суду першої інстанції, як п.31.3 «а» ПДР, так і диспозиція ч.1 ст.121 КУпАП відсилають до нормативних актів, які встановлюють конкретні вимоги стандартів, норм та правил, про що у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності обов'язково повинно бути зазначено посадовою особою відповідача.
Разом з цим, апеляційний суд вважає, що зі змісту п.5 постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що водій керував транспортним засобом з переобладнанням, а саме встановлено додаткове обладнання- гідроборт, без погодження з підрозділом Національної поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача до суду першої інстанції будо додано відеозапис з портативного відеореєстратора інспектора, на якому відображено подію, зазначену в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 2193604 від 20 травня 2024 року.
Зокрема, з наявного відеозапису вбачається наявність встановлення додаткового обладнання (гідроборту) на задній частині транспортного засобу, а саме на задніх дверях.
Для з'ясування інформації щодо відповідності вимогам конструкції ТЗ MAN, модель 18.224, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою повного та всебічного розгляду даної справи, апеляційним судом було витребувано у позивача копію свідоцтва про реєстрацію названого ТЗ.
На виконання вказаних вимог суду апеляційної інстанції представником позивача надано копії двох свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (марка MAN, модель 18.224, д.н.з. НОМЕР_1 ,) яким керував позивач:
- СХО №733945 від 05.11.2016 р., де зазначено - спеціалізований вантажний фургон;
- СТК №231944 від 22.08.2024 р., де зазначено - (спеціальні відмітки) спеціалізований вантажний фургон з гідробортом, встановлено тильний підіймач (гідроборт).
Відтак, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на момент винесення оскарженої постанови тильний підіймач (гідроборт) не був встановлений у ТЗ, що свідчить про переобладнання ТЗ, яким керував ОСОБА_1 , що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що у спірній постанові немає посилання на конкретну норму ПДР щодо наявності чи відсутності гідроборта, оскільки у цій постанові наявне описання суті цього порушення, яке охоплюється дією ч.1 ст.121 КУпАП, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому такий недолік спірної постанови не є безумовною підставою для її скасування.
Більш того, апеляційний суд наголошує, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення процедури безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивач, керувавши транспортним засобом 20 травня 2024 року, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, а зворотній висновок суду першої інстанції є помилковим.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 січня 2025 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький