Справа №442/2340/25
Провадження №2/442/903/2025
17 квітня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Крамара О.В.
з участю секретаря судового засідання - Малик О.Я.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у праві власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, третя особа: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лаврись Наталія Михайлівна, -
Позивач звернулася в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 .
14.03.2003 ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, яке буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось, а також те, на що вона матиме право, заповіла позивачці (на той час ОСОБА_4 ), що підтверджується заповітом.
Позивач прийняла спадщину, оскільки на день смерті матері була зареєстрована та проживала разом з матір'ю.
25.11.2024 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лаврись Н.М., заведенеа спадкова справа після смерті ОСОБА_3 - № НОМЕР_1 (номер у нотаріуса 22/2024)
17.03.2025 нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Водночас нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, оскільки земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності і частка спадкодавця не визначена, а тому з метою оформлення своїх спадкових прав змушена звернутися із цією позовною заявою в суд.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала клопотання про підтримання позову.
Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про визнання позову.
Третя особа: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лаврись Наталія Михайлівна, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, щодо вирішення позову покладаються на думку суду
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.
Підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області 18.06.2024 (актовий запис №237).
Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , підтверджується свідоцтвом про народження позивачки серія НОМЕР_3 , виданим 12 жовтня 1971 року міськбюро ЗАГС м.Дрогобич (актовий запис за №263), в якому вона зазначена як « ОСОБА_6 ». Після розірвання шлюбу спадкодавця з відповідачем у даній справі ОСОБА_2 (батько позивачки) отримала прізвище « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_4 , виданим 17 липня 1991 року (актовий запис за №152).
Щодо зміни прізвища позивачки з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » то таке підтверджується наступними доказами: Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 18 березня 2025 №0050115622 (підтверджується прізвище « ОСОБА_10 »); рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 вересня 2010 року у справі №2-2656/2020 про розірвання шлюбу з ОСОБА_11 ; свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичі реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області 19 грудня 2013 року, за яким прізвище позивачки після реєстрації шлюбу стало « ОСОБА_9 ».
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема на: частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1 (нуль цілих одна десята) га, місце розташування якої (територіально- адміністративна одиниця): АДРЕСА_1 , призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610600000:01:055:0092, яка належала спадкодавцеві на праві спільної сумісної власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 14.03.2023 №325680652 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.02.2025 НВ-9948280192025.
Згідно ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя 14 березня 2003 року ОСОБА_5 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі за №1-798, за яким все своє майно, яке буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось, а також те, на що вона матиме право, заповіла ОСОБА_4 .
Позивач прийняла спадщину за заповітом після смерті своєї матері, оскільки на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована і проживала разом з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією відділу-центру надання адміністративних послуг виконкому Дрогобицької міської ради від 18.11.2024 №2397/01- 07.
25 листопада 2024 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лаврись Н.М. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 - № НОМЕР_1 (номер у нотаріуса №22/2024), що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25.11.2024 №79283515.
Нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом та Витягом з Державного реєстру речових прав від 17.03.2025 №418241598.
Щодо відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з тих підстав, що ця земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності і частка спадкодавця в ній не визначена, слід зазначити наступне: витягом з Державного реєстру речових прав від 14.03.2023 №325680652, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.02.2025 НВ- 9948280192025 та Витягом з Державного реєстру речових прав від 14.03.2023 №325680518 підтверджується та обставина, що земельна ділянка загальною площею 0,1 (нуль цілих одна десята) га, місце розташування якої (територіально-адміністративна одиниця): АДРЕСА_1 , призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610600000:01:055:0092, належить на праві спільної сумісної власності спадкодавцеві ОСОБА_5 та відповідачу у даній справі ОСОБА_2 і підставою виникнення права власності на земельну ділянку, частка якої є спадковим майном, є рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 21.10.2021 №725 «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельних ділянок» (п. 1.53) з урахуванням рішення Дрогобицької міської ради від 02.03.2023 №1538 «Про внесення змін у рішення сесії Дрогобицької міської ради» ( п.2.1).
Як вбачається із змісту рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 02.03.2023 №1538, зокрема його п.2.1, земельна ділянка площею 1000 кв.м. на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:055:0092, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), передавалася спадкодавцеві ОСОБА_5 та відповідачеві ОСОБА_2 у спільну власність.
Згідно ст.1225 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно ст.370 Цивільного кодексу України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Такі правила містяться і у ст.89 Земельного кодексу України.
Як підтверджується рішенням Дрогобицького міського народного суду від 24 березня 1991 року у справі №2-202 92 за життя спадкодавець ОСОБА_5 та відповідач у даній справі ОСОБА_2 вирішували питання визначення часток у праві власності на будинковолодіння та земельну ділянку на АДРЕСА_3 .
Даним рішенням встановлено, що ідеальні долі ОСОБА_3 становлять 66,5/100 ідеальних частин, а ОСОБА_2 - 33,5/100 ідеальних частин у зазначених об'єктах нерухомого майна.
На підставі вказаного рішення спадкодавець ОСОБА_5 зареєструвала право власності на 66,5/100 ідеальних частин на будиноковолодіння, який знаходиться на АДРЕСА_2 , що підтверджується Реєстраційним посвідченням від 22.01.1996 року (зареєстровано в реєстрову книгу №37, реєстраційний номер 3810), а відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на 33,5/100 ідеальних частин на будиноковолодіння, який знаходиться на АДРЕСА_2 , що підтверджується Реєстраційним посвідченням від 29.12.1997 року (зареєстровано в реєстрову книгу №37, реєстраційний номер 3810).
Спадкодавець і відповідач зареєстрували право спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 115,8 кв.м, житловою площею 34,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 : спадкодавець ОСОБА_5 на 2/3 частки у праві спільної часткової власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 19.09.2023 №347036604, а відповідач ОСОБА_2 на 1/3 частку у праві спільної часткової власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 19.09.2023 №347036509.
Оскільки спадкодавець ОСОБА_5 , яка була учасником спільної сумісної власності на земельну ділянку, за життя визначила свою частку у спільній сумісній власності на підставі рішення суду, то це право перейшло до ОСОБА_1 , як до спадкоємця.
Таким чином, виходячи з наведеного, частка померлого співвласника (спадкодавця ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в праві спільної сумісної власності з відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,1 (нуль цілих одна десята) га, місце розташування якої (територіально- адміністративна одиниця): АДРЕСА_1 , призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610600000:01:055:0092, становить 2/3 частки, а відповідача ОСОБА_2 1/3.
Відповідно до ст.. 1216 Цивільного кодексу України «Поняття спадкування» передбачено, що: 1. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України «Види спадкування» 1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а відповідно до статті 121 ЦК України «Склад спадщини» 1. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1 та 2 статті 1220 ЦК України «Відкриття спадщини» встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу), а частиною 1 статті 1221 ЦК України «Місце відкриття спадщини» визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За змістом статті 1223 ЦК України «Право на спадкування» 1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. 2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. 3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно Статті 1233 ЦК України «Поняття заповіту» 1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а статтею 1234 ЦК України «Право на заповіт» встановлено, що: 1. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. 2. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до статті 1235 ЦК України «Право заповідача на призначення спадкоємців»1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. 2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. 3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. 4. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.
Згідно статті 1236 ЦК України «Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом» 1. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. 2. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. 3. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. 4. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
З огляду на викладене, а також враховуючи ту обставину, що позивач є єдиним спадкоємцем по заповіту щодо спірного майна, після смерті спадкодавця вчинила усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину, однак з незалежних від неї причин у видачі такого їй було відмовлено, а тому суд приходить до переконання, що є всі правові підстави для визнання за позивачем, права власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки спірної земельної ділянки.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 2/3 частки у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,1 (нуль цілих одна десята) га, місце розташування якої (територіально-адміністративна одиниця): АДРЕСА_1 , призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4610600000:01:055:0092 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Дата складення рішення - 17.04.2025.
Суддя О.В. Крамар