Справа № 642/ 7221 / 24 Суддя суду 1 інстанції: Вікторов В.В.
Провадження № 33/818/ 794 /25 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М.
16 квітня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Маленку В.В., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника - Санжаревського І.А., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Ленінського районного суду м.Харкова від «10» 03 2025 року,
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 листопада 2024 року о 22 год. 08 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 в м. Харкові по вул. Великій Панасівській, 83-А, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення мови, почервоніння шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 6820 ARNK 0047, а також від проходження медичного огляду в медичному закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А на стан алкогольного сп'янінні в установленому законом порядку, відмовився на увімкнені бодікамери поліцейських №473222, №475066.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судові засідання 18.12.2024, 24.01.2025, 24.02.2025, 10.03.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про місце і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом доставки SMS-повідомлення, а також шляхом направлення судових повісток за адресою зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши наявні докази по справі, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним в порушенні ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник Санжаревський І.А. подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови Ленінського районного суду м.Харкова від «10» 03 2025 року та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції є необ'єктивним, необґрунтованим та несправедливим, не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам справи.
Додатково вказується, що працівниками поліції було зазначено надумані ознаки алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 та такі, що не відповідають обставинам справи.
Крім того, працівники поліції не роз'яснили водію порядок та умови проходження огляду на стан сп'яніння та не роз'яснили наслідки відмови.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Додатково в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засідання суду апеляційної інстанції особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, будучи належним чином повідомлений смс-повісткою від 11 04 2025 року.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд завчасно повідомляв ОСОБА_1 та його захисника про дату, час і місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов'язковою.
У відповідності до ч.6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи.
Виходячи з цього судом апеляційної інстанції прийнято рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника чи його захисника.
З метою необмеження доступу до правосуддя суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вважати пропущений строк пропущеним з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Судовим розглядом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №165649 03 листопада 2024 року о 22 год. 08 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 в м. Харкові по вул. Великій Панасівській, 83-А, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення мови, почервоніння шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 6820 ARNK 0047, а також від проходження медичного огляду в медичному закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А на стан алкогольного сп'янінні в установленому законом порядку, відмовився на увімкнені бодікамери поліцейських №473222, №475066.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції дослідив відеозапис, що долучений до матеріалів справи, із якого вбачається, що працівники поліції зупинили водія ОСОБА_1 за порушення вимог ПДР, а саме робив маневр без ввімкненого покажчика повороту. Крім того із відеозапису встановлено, що при спілкуванні із водієм працівники поліції виявили в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення мови, почервоніння шкіряного покрову обличчя, та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічних приладів або у лікаря нарколога.
На фрагменті відеозапису на 22 год 02 хв 40 сек водій ОСОБА_1 відмовляється від будь-якого огляду на стан сп'яніння.
Додатково суд звертає увагу, що працівники поліції роз'яснили водію ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження даного огляду, на що останній відповів, що йому байдуже.
Тому суд апеляційної інстанції вважає доводи сторони захисту щодо нероз'яснення працівниками поліції порядку проходження огляду на стан сп'яніння та наслідки відмови від даного огляду водію ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Крім того, суд апеляційної інстанції ставиться критично щодо доводу сторони захисту стосовно надуманих ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 та таких, що не відповідають обставинам справи суд зважаючи на наступне.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №165649 зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MAZDA CX-5» з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення мови, почервоніння шкіряного покрову обличчя.
При дослідженні відеозапису суд апеляційної інстанції вбачає підтвердження наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 , а саме те, що поведінка правопорушника дійсно не відповідала обстановці, було порушення мови та почервоніння шкіряного покрову обличчя.
Так, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння. При цьому, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння, - проводиться на місці зупинки за допомогою газоаналізатора або у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.130 КупАП.
Додатково, як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії чи бездіяльність співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений із поважних причин.
Постанову Ленінського районного суду м.Харкова від «10» 03 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило