Іменем України
16 квітня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/10636/23
провадження № 22-ц/4809/663/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2025 року у складі головуючого судді Шевченко І. М.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і рішення суду першої інстанції.
У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 132 055, 36 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 16 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001949388801.
На підставі вказаного кредитного договору відповідачу видано кредит у сумі 100000 грн.
Позивач зазначає, що позичальник не виконує свої кредитні зобов'язання за кредитним договором, а тому, станом на 03 вересня 2023 року заборгованість відповідача перед банком становить 132 055, 36 грн, з яких:
-72 205, 58 грн - заборгованість за кредитом;
-7, 98 грн - заборгованість за процентами;
-59 841, 8 грн - заборгованість за комісією.
Банк вказує, що направив письмову вимогу відповідачу за адресою його місця проживання, зазначеною в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість не була сплачена.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду з цим позовом.
У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Жеребенко О. В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що розрахунок нарахування відсотків не є правильним, адже розрахований за період після 16.08.2023. Представник звернула увагу суду, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, у зв'язку з чим відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 59 841,80 грн. Вказує, що відповідачем було сплачено комісії на суму 35 918, 20 грн, оскільки ці кошти відповідачем було сплачено на підставі нікчемного пункту договору, суму заборгованості за кредитом слід зменшити на 35 918, 20 грн. Таким чином, на думку представника відповідача, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 36 287, 38 грн (а.с.81-90).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що підписавши Заяву про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб №1001949388801, відповідач погодився із запропонованими йому умовами кредитування. Пунктом 5 Заяви встановлено, що позичальник сплачує на користь банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості 3.99%. Відповідно до п. 5.7.3. розділу 5 «Умови надання споживчого кредиту» договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО): Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до договору, від початкої (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). комісія обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 розділу II цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів. Таким чином банк визначив перелік послуг які включаються до комісії обслуговування кредитної заборгованості (а.с.93-100).
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2025 року позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 16.08.2021 № 1001949388801 в розмірі 36 287,38 грн.
Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві № 1001949388801 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 16.08.2021 зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99 %. При цьому, в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія. Крім цього, суд вказав, що AT «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредиту на суму 59 841,80 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2025 року та ухвалення нового про задоволення позовних позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач звернувся до банку для отримання кредиту. Банк, керуючись ст. 633 ЦК України запропонував ОСОБА_1 взаємодію на умовах індивідуальної частини договору (Заява) та публічної частини договору (ДКБО).
На думку представника позивача, ухвалюючи таке рішення суд не врахував, що відповідач погодився з умовами укладеного договору, підписавши заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, яка містить узгоджені з позичальником умови щодо розміру комісії, яка підлягає сплаті за обслуговування кредитної заборгованості. Зазначене також відповідає пункту 5.7.3. публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб яким визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг. Встановлено строки внесення та зарахування сплаченої комісії. Також посилався на положення пункту 4 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими комісію включено до витрат за споживчим кредитом, та заперечував щодо зарахування судом сплачених позичальником платежів з комісії в погашення заборгованості за кредитом.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Зазначила, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні (а.с.148-149).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України (а.с.161-162).
Від представника відповідача - адвоката Жеребенко О. В. до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с.165).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
16 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву №1001949388801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Клієнт, підписанням цієї заяви беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх істотних змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладенням договору страхування на зазначених нижче умовах.
На підставі вказаної заяви №1001949388801 відповідач просив позивача надати йому споживчий кредит у сумі 100 000 грн на строк 24 місяці.
Пунктом 5 даної заяви визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 3.99%.
Розмір процентної ставки - 0,01% річних (пункт 6 заяви).
Пунктом 8 заяви визначено, що схема повернення кредиту ануїтетна (рівними платежами).
Вказаною заявою визначено графік платежів, зокрема, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період (грн) - 8 157, 10 щомісяця та 8156, 98 (останній платіж), а усього за 24 місяців (періодів) - 195 770, 28 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3 990, 00 щомісяця, 95 760 - усього за 24 місяців (періодів) (а.с.28-30).
Крім того, 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому визначені основні умови кредитування (а.с.31).
Позивач долучив до позовної заяви витяг з Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з «15» березня 2021 року) (а.с.35-46).
04 вересня 2023 року позивач направив відповідачу письмову вимогу (повідомлення), в якій вимагав від останнього виконати зобов'язання перед Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором, а саме: негайно погасити заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 132 055, 36 UAH не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення (а.с.47-48).
Згідно розрахунку суми заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед банком, станом на 03 вересня 2023 року складає 132 055, 36 грн, з яких:
-72 205, 58 грн - заборгованість за кредитом;
-7, 98 грн - заборгованість за процентами;
-59 841, 8 грн - заборгованість за комісією (а.с.54-55).
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 16 серпня 2021 року по 03 вересня 2023 року встановлено, що останній здійснював погашення заборгованості (а.с.56-58).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 5.7.3 публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 15.03.2021) комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредит), розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредит), надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цін Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.
Проте банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» був ознайомлений відповідач та погодився з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Пунктом 5 заяви №1001949388801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 3.99%. Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена в розділі «Графік платежів». Розмір такої комісії за кредитним договором №1001949388801 складає 3,99% щомісяця, що становить 3 990,00 грн (а.с.28).
Однак у заяві №1001949388801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 16 серпня 2021 року не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 5 заяви №1001949388801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 16 серпня 2021 року щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.
Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від lj.07.2022 у справі №496/3134/19.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У зв'язку з викладеним, відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 59 841,80 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитом, у зв'язку з неправомірним стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії.
Так, згідно з розрахунком заборгованості, позивачем в рахунок погашення заборгованості було зарахованона погашення комісії кошти, які відповідач сплачував на погашення кредиту, в сумі 35 918,20 грн. За відсутності доказів щодо наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, вчинення банком додаткових дій з обслуговування кредитної заборгованості, вказану суму коштів суд правомірно урахував при визначенні розміру сплаченої кредитної заборгованості і відповідно дійшов висновку про необхідність зменшення зазначеної у розрахунку позивача заборгованості за кредитом (72 205, 58 грн - 35 918,20 грн = 36 287, 38 грн).
З урахуванням зазначеного, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту в загальному розмірі 36 287, 38 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 17.04.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник