16.04.2025
копія
Справа № 401/2667/24 Провадження № 2-а/401/8/25
16 квітня 2025 року м. Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючий суддя Мельничик Ю.С.,
з участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Процедура (рух справи):
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі №170/С/2024 від 27 травня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.
30 вересня 2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків позову.
Відповідно до ч.2 та ч.6 ст.12, ч.ч. 1-3 ст.257, ч.5 ст.262 КАС України ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи позивача, ОСОБА_1 :
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що 16.09.2024 р. за допомогою додатку «Дія» йому стало відомо, що відносно нього 11.09.2024 року Світловодським відділом ДВС відкрито виконавче провадження з виконання постанови про адміністративне правопорушення від 27.05.2024 року винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 170/С/2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 знаходиться в розшуку, як такий що порушив правила військового обліку в особливий період, а саме не прибуває на виклики до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовляється отримувати повістку начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних та для взяття на військовий облік. В ході перевірки по військово - обліковим даним та Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в жодному ТЦК та СП. Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки, відсутні докази обставин вчинення адміністративного правопорушення. Викладені у постанові обставини не відповідають фактичним обставинам, а протиправної, винної дії чи бездіяльності, вказаної в оскаржуваній постанові, ним не вчинено. Позивач зазначає, що про складання відносно нього протоколу та розгляд справи про адміністративне правопорушення його не повідомляли, чим позбавили його права на захист. Крім того, у 2015 р. в ІНФОРМАЦІЯ_4 він пройшов військово-лікарську комісію та визнаний непридатним до військової служби. Однак жодних документів йому на той час не видали. Протягом травня, червня і липня 2024 р. з метою отримання військово-облікових документів, а також для уточнення облікових даних він неодноразово добровільно з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак працівники ТЦК та СП відмовлялись надавати облікові документи, внаслідок чого постійно виникали конфлікти, та він змушений був викликати працівників поліції для реагування на порушення його прав з боку співробітників ТЦК.Зазначене підтверджується талонами-повідомленнями відділення поліції №1 (м.Світловодськ) № 4596 від 25.06.2024р; № 4063 від 06.06.2024р; № 3761 від 25.05.2024р; 3670 від 22.05.2024р; № 3557 від 18.05.2024р.; № 5225 від 15.07.2024р. Крім того він добровільно почав проходити військово-лікарську комісію, та отримав направлення до АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав до суду: копію постанови № 170/С/2024 від 27.05.2024; копію витягу з ЄРДР від 16.09.2024; копію листа ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/2684/1 від 09.07.2024р; копія талону-повідомлення № 4596 від 25.06.2024р; копію талонів-повідомлення № 4063 від 06.06.2024 р., № 3761 від 25.05.2024 р.; № 3670 від 22.05.2024 р.; № 3557 від 18.05.2024 р.; № 5225 від 15.07.2024.р.
Позиція відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вході проведення оповіщення за призовом на військову службу під час загальної мобілізації 22.05.2024 року намагалися вручити повістку від 22.05.2024 р. про виклик до першого відділу ОСОБА_1 , проте останній відмовився від отримання повістки, про що посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки був складений акт відмови від отримання повістки від 22.05.2024 р. у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, і факт спроби вручення повістки зафіксований на відеозапис. Надалі був складений адміністративний протокол № 170/С/2024 за відмову від отримання повістки за ч. 3 ст. 210 КУпАП. 27.05.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову 170/С/2024 від 27.05.2024 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 грн., яка була направлена позивачу засобами поштового зв'язку. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши матеріали справи та зміст заяв по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем та відповідачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.
Встановлені судом обставини справи:
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №170/С/2024 від 27.05.2024 року позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
За обставинами, викладеними в оскаржуваній постанові встановлено, що 25 травня 2024 року о 08 год. 30 хв. виявлено, що громадянин ОСОБА_1 знаходиться в розшуку, як такий, що порушив правила військового обліку в особливий період, а саме не прибуває на виклики до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовляється отримувати повістку начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних для взяття на військовий облік. В ході перевірки по військово-обліковим даним та Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в жодному ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушує вимоги п.2 ч. 1, ч.3 ст. 37 ч.11 ст.38 ЗУ 'Про військовий обов'язок і військову службу'', ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тим самим вчинив адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Судом переглянуто ДВД-Р диск, наданий відповідачем, з якого вбачається, що 22.05.2025 позивачу ОСОБА_1 представники ТЦК намагалися вручити повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 23.05.2025, яку позивач відмовився отримувати, посилаючись на незаконність їх дій.
З копії повістки від 22.05.2024 встановлено, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08.30 год. 23.05.2024.
22.05.2025 працівниками ТЦК було складено акт щодо відмови від отримання повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за підписом двох працівників РТЦК.
Згідно копії талону-повідомлення єдиного обліку №3670 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_1 22.05.2024 звертався до ЧЧ ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з приводу незаконних, на його думку, дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на блокпосту 22.05.2024 намагалися вручити йому повістку.
Не погодившись із оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, порушення норм матеріально і процесуального права.
Оцінка (джерела права) та висновок суду:
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст. ст. 7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Разом з тим, вказані норми закону не були дотримані посадовими особами відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Зі змісту статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 не було відомо про наявність матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності і вказана справа була розглянута без його участі. Про наявність даної постанови ОСОБА_1 стало відомо 16 вересня 2024 року, коли він дізнався про відкриття відносно нього виконавчого провадження.
Зокрема, 27 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову у справі №170/С/2024, згідно якої 25 травня 2024 року о 08 год. 30 хв. виявлено, що громадянин ОСОБА_1 знаходиться в розшуку, як такий, що порушив правила військового обліку в особливий період, а саме не прибуває на виклики до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовляється отримувати повістку начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних для взяття на військовий облік. В ході перевірки по військово-обліковим даним та Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в жодному ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушує вимоги п.2 ч. 1, ч.3 ст. 37 ч.11 ст.38 ЗУ 'Про військовий обов'язок і військову службу'', ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобовязаних та резервістів, тим самим вчинив адміністративне празопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.
Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема, Закони України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону".
У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тягне за собою відповідальність, передбачену ч.3 ст. 210 КУпАП у вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначено в ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, ч.ч. 5, 6 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Аналізуючи вищенаведені правові положення, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення слід розпочинати зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.
Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 року у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі № 205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі № 465/5145/16-а.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП. Крім цього, відповідач у своєму відзиві посилається на те, що відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол № 170/С/2024 за відмову від отримання повістки за ч. 3 ст. 210 КУпАП, проте не надав до відзиву копію такого протоколу та доказів того, що позивач був обізнаний про складення вказаного протоколу, суду не надано.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист від обвинувачення, тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим.
На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП було проведено за його відсутності, що не тільки позбавило позивача можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі й права на захист, а й суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення, встановлений ст. 279 КУпАП, передбачає обов'язок органу чи посадової особи, яка здійснює розгляд справи, дослідити наявні у справі докази.
У відповідності до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Таким чином, будь-яких доказів того, що позивача належним чином було оповіщено про розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем суду не надано.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013).
Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, всупереч ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесеної постанови та не спростовано доводів позивача, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 122, 245-249, 251, 252, 256, 268, 279, 283, 284, 293 КУпАП, ст.ст. 12, 72-79, 90, 139, 244-246, 250, 262, 271, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення №170/С/2024 від 27 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Берегівським РВ УМВС України в Закарпатській області 30.11.2011, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Світловодського
міськрайонного суду Ю.С. Мельничик
Згідно з оригіналом