16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/8257/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року
у справі №340/8257/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення №110130001309 від 26 листопада 2024 року Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області, сформоване в Централізованій підсистемі «Призначення та виплата пенсій» ІКІС ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 01.06.1982 року по 29.08.2016 рік та здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ відповідно до оновлених довідок №83, №84 про складові заробітної плати з 18 листопада 2024 року та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №340/8257/24 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 листопада 2024 року, яким Задворній відмовлено у задоволенні заяви про переведення на виплату пенсії державного службовця від 18 листопада 2024 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на виплату пенсії державного службовця від 18 листопада 2024 року, врахувавши правові висновки суду.
У задоволені позову в іншій частині вимог - відмовлено.
Судом зазначено, що посадові особи податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Присвоєння спеціального звання під час праці в податкових орган не виключає статусу державного службовця. Зазначено, що приписами пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (в редакції на 01 травня 2016 року) встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. ОСОБА_1 з 1 червня 1982 року до 1 травня 2016 року обіймала різні посади у територіальних підрозділах центральних органів виконавчої влади (Фінансової інспекції УРСР, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України), тому набула статусу державного службовця відповідно до приписів частини 2 статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Суд зробив висновок, що станом на 1 травня 2016 року стаж державної служби позивачки склав більше 20 років, а із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивачка звернулася по досягненню пенсійного віку (60 років), тому відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про переведення на виплату пенсії державного службовця. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, суд зобов'язав пенсійний орган, яким прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, повторно розглянути заяву про переведення на інший вид пенсії, врахувавши правові висновки суду.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №340/8257/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що за встановлених під час розгляду заяви позивачки обставин підстави для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні, оскільки станом на 1.05.2016 вона не працювала на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державних службовців, не мала стажу роботи 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та не мала 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Вважає, що період роботи позивачки з 01.06.1982 по 08.11.2016 не включається до стажу на посадах державних службовців, що дають право на пенсію за Законом України «Про державну службу».
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.
Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 09.04.2023 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18 листопада 2024 року позивачка звернулась до пенсійного фонду із заявою про переведення на виплату пенсії державного службовця на підставі Закону України “Про державну службу».
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області №110130001309 від 26 листопада 2024 року відмовлено в переведенні на інший вид пенсії з тих підстав, що станом на 1.05.2016 позивачка не працювала на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державних службовців та не має стажу роботи 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Вважаючи протиправною протиправним рішення відповідача, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На момент звернення позивачки до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на інший вид пенсії порядок призначення пенсії для державних службовців врегульований Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ст.90 вказаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, відповідно до пп. 10-12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Виходячи з наведених норм, підставами для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є досягнення встановленого віку та наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».
Пунктом 8 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Згідно з абз. 2 п. 2 вказаного Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII.
Згідно з ч.5 ст.15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Частиною 7 статті 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до ч.8 ст.15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною 4 ст. 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
З аналізу наведених норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи відповідача, покладені в основу відмови у переведенні позивачки на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу», що посадові особи податкових органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби.
Так, згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до п. 343.1 - 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839.
Згідно п. 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Отже, посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме: присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачка з 01.06.1982 по 08.11.2016 безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом №509-ХІІ порядку, вказаний період роботи (служби) позивачки підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Висновок відповідача, що займані позивачкою посади у цей період роботи в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, лише з огляду на те, що позивачці як посадовій особі контролюючого органу були присвоєні спеціальні звання, а не ранги державних службовців, правильно визнаний судом першої інстанції протиправним.
Також з огляду на встановлені у цій справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо обраного способу захисту порушеного права позивачки, а саме: зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням вимог законодавства та висновків суду та зазначає, що такий спосіб захисту свідчить про відсутність втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №340/8257/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко