16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5104/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Притула К.М.) в адміністративній справі №340/5104/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
13.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди у сумі 83 047,52 грн;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 утриману з водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 премію в повному обсязі за березень 2024 рік у розмірі 14605,50 гривень;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 утримані з грошового забезпечення водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 кошти у розмірі 4314,00 грн. (щомісячно) починаючи з квітня місяця по дату прийняття рішення у справі;
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що службове розслідування було проведено без повідомлення йому про це. Також вказує, що висновки службового розслідування не містять належних та достовірних доказів, а наявний їх обсяг є недостанім для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнаний протиправним та скасований пункт 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024р. в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Визнаний протиправним та скасований пункт 4.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Визнаний протиправним та скасований пункт 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 р. в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди у сумі 83047,52грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та невірно застосовано норми матеріального права.
Так, не є спростованою, за позицією скаржника, та обставина, що оформлення позивачем дорожних листів було здійснено з порушенням п. 5 приміток до Норми 60.5 положення Норм витрат паливно-мастильних матеріалів №01, а незнання останнім або неналежне занання вказаної норми не може бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від матеріальної відповідальності. Крім того, ознайомлення та вивчення вказаного нормативно-правового акта є обов'язком відповідного військовослужбовця, а не обов'язком відповідного командира щодо доведення такого нормативного документа. Таким чином позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ст.16 та ст. 128 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» правомірно та як наслідок до матеріальної відповідальності, оскільки в діях водіїв вбачаються протиправні дії, що підтверджують: 1) наявність завданої шкоди; 2) протиправність поведінки у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ними обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою; 4) вина в завданні шкоди.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.
Відповідачем поданно відповідь на відзив в якому зазначено, що у позові та у відзиві на апеляційну скаргу викладені позиції, що протирічать.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія (а.с.7).
Наказом від 23.02.2024 року №499 командиром ВЧ НОМЕР_1 призначено службове розслідування, зокрема за фактом виявлення порушень ведення та оформлення дорожній листів, які призвели до можливих матеріальних втрат та понаднормового списання пального (а.с.11).
Актом службового розслідування від 28.03.2024 року (пункт 5.16) встановлено та запропоновано:
- за порушення пункту 5 приміток до Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 № 01, вимог статей 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Згідно ст. 10 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ комісія пропонує відшкодувати шкоду в розмірі 2232 літри ДП, на суму 83047,52 грн., завданою водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдатом призваним за мобілізацією ОСОБА_1 шляхом стягнення суми завданої шкоди з місячного грошового забезпечення солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_1 або добровільного відшкодування ним завданої шкоди рівноцінним майном (а.с.24-194).
Пунктом 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 р. притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за фактом виявлення порушень у веденні та оформлені дорожніх листів, які призвели до можливих матеріальних втрат та понаднормового списання пального, а саме 259 літрів автомобільного бензину на суму 12565.71 гривень та 19739 літрів дизельного пального на суму 964895,68 гривень (а.с.12-19).
Пунктом 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 р. стягнено з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (а.с.21-23).
Вважаючи, що службове розслідування проведено з процедурними порушеннями, а застосування дистциплінарного стягнення є необгрунтованим та не доведеним, в свою чергу наказ про матеріальну відповідальність безпідставним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведена обґрунтованість прийнятих оскаржених наказів. Проте у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 премії та утриманих з грошового забезпечення коштів по дату прийняття рішення у справі, суд відмовив, оскільки за його висновками при набранні законної сили рішення суду, питання поновлення порушених прав позивача є обов'язком керівника в частині повернення утриманих сум грошового забезпечення. Також суд першої інсатнції дійшов втсновку, що службове розслідування проведено без процедурних порушень.
Так позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови задоволених позовних вимог та мотивів прийняття рішення, а отже колегія суддів суду апеляційної інстанції надає оцінку доводам суду першої інстанції в частині доводів апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 308 КАС України.
Колегія суддів переглядаючи судове рішення погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, з наступних підстав.
Щодо оскарження наказу в частині застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Згідно п. 1.8. наказу від 28.03.2024 №846, за фактом виявлення порушень у веденні та оформленні дорожніх листів, які призвели до можливих матеріальних витрат на понаднормового списання пального - Акт проведення службовогго розслідування, за порушення ст.ст. 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оголошено догану, зокрема і позивачу. (а.c. 12-16)
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 року №548-XIV (далі - Статут).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно ст.16 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV (далі -Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.ст.1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Відповідно до ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно статей 83, 84, 85, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Як свідчать встановлені обставини справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2024 №499 “Про призначення службових розслідувань» призначено службове розслідування за фактом виявлених недоліків, які вказані в акті перевірки окремих питань служби пального і мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 . За результатами службового розслідування складено акт про проведення службового розслідування від 28.03.2024 №877. На підставі вказаного Акта командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №846 від 28.03.2024 “Про результати проведення службових розслідувань».
Під час проведення службового розслідуання встановлено, що дорожні листи (зазначені у акті службового розслідування) сладені з порушенням п. 5 приміток до Норми 60.5 Норм втрати ПММ №01, водіями невірно застосовувалися коефіцієнти, що призвело до понаднормового списання пального. (а.с. 26-29). Також складено довідку про вартісну оцінку завданої шкоди державі станом на 28.03.2024. (а.с. 20)
Пунктом 4.15. вказаного акту було встановлено, що водій автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдат призваний за мобілізацією ОСОБА_1 , 1972 року народження, термін військової служби - з лютого 2022 року по теперішній час, термін перебування на останній посаді - 2 роки. За час служби зарекомендував себе з позитивної сторони.
Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась:
Водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдатом призваним за мобілізацією ОСОБА_1 було понаднормово списано 2232 літрів ДП, на суму 83047,52грн. Це сталося внаслідок недосконалого знання ним керівних документів, а саме Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 № 01.
Правопорушення пов'язане з виконанням військовослужбовців обов'язків військової служби. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі непрямого умислу.
Своїми діями водій автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдат призваний за мобілізацією ОСОБА_3 порушив вимоги наступних правових актів:
пункту 5 приміток до Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 № 01. “Списання пального із застосуванням надбавок, передбачених в цій нормі, проводиться за фактичною витратою, але не більше встановлених меж (границь)»;
статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;
статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов'язаний;
сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням;
постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість військовослужбовця, недосконале знання ним керівних документів.
За порушенення вказаних норм законодаства запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. (п.5.16 Акту; а.с. 86).
Отже у акті службового розслідування зазначено про складання зокрема і позивачем дорожніх листів з порушенням п. 5 приміток до Норми 60.5 Норм втрати ПММ №01, невірно застосування коефіцієнту, що призвело до понаднормового списання пального.
Акт містить перелід дорожніх листів складених в порушення вказаної норми., а таокж зазначено, що вартісна оцінка завданої шкоди встановлена згідно довідки про вартісну оцінку завданої шкоди державі станом на 28.03.2024, згідно якої за позивачем значиться ДП 2232л, ціна якого 44,19772грн за кожен літр, сума шкоди складає 83047,52грн.
Ці висновки акту службового розслідування стали підставою для прийняття спірного наказу про застосування дисциплінарного стягнення.
Так, згідно додатків до акту - дорожніх листів, в яких у графі «Пройдено кілометрів», «усього» є позначення червоним або земеним кольором про те, що певний кілометраж входить до загального маршруту. Також нижче зроблені розрахунки у дорожних листах, частина яких позначені червоним або зеленим кольором зі знаками питання. Таким чином відповідачем ставиться під сумнів загальна кількість пройдених кілометрів по маршруту, зокрема в частині руху по місту. Водночас, під час службового розслідування зазначені обставини не перевірялись, відповідні пояснення у водіїв та інших службових осіб не відбирались.
Враховуючи зазначене, надаючи оцінку оскарженому наказу (його частини) та підставам його прийняття, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем на підтвердження позиції, а саме порушення позивачем п. 5 приміток до Норми 60.5 норм витрат ПММ №01 при складанні дорожніх листів, не наведено розрахунків, із зазнаенням норми, витрат ПММ №01, що дали б змогу здійснити перевірку результатів обрахунку.
Також відповідно до приписів Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 N 440, дорожній лист є розпорядчим документом, що видається командиру підрозділу та водію на виконання завдання і є підставою для обліку роботи машини, а також для списання витрат і визначення економії (перевитрат) пального, а її Додаток 82 (в редакції на час виникнення правовідносин) містить пояснення щодо оформлення дорожнього листа. Також у цьому додатку зазначено, що дорожні листи передаються до фінансово-економічного органу військової частини для опрацювання та зберігання.
Не є спірним, що усі дорожні листи, які складались і здавались позивачем приймались відповідними службовими особами і командирами без зауважень, про що свідчить їх особистий підпис.
Таким чином є правильими висновки суду першої інстанції про те, що матеріалами службового розслідування належним чином не встановлені обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки; причини та умови, що сприяли його вчиненню, а отже і є привальними висноки суду про скасування оскарженого наказу.
Щодо оскардженого наказу в частині відшкодування ОСОБА_1 шкоди запоріяної державі від 25.04.2024 №1082.
Відповідно до п.4 ст.1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (Закон №160-ІХ) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
У відповідності до ч.1 ст.3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Частиною 2 статті 3 Закону №160-ІХ визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст.5 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч.3 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ).
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.5 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Настання повної матеріальної відповідальності за п.1 ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ (у тому числі і за спричинення нестачі майна) обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості неусвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об'єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.
У силу ч.2 ст.8 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Отже, виявлення факту завдання державі шкоди згідно з прямою вказівкою закону безальтернативно призводить до прийняття компетентною військовою особою рішення з приводу призначення службового розслідування.
Частиною 1 ст.7 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч.6 ст.8 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Згідно з вимогами ч.7 ст.8 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
За правилами ч.8 ст.8 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Отже, з огляду на вказані норми права, можливо дійти висновку про те, що відповідальність військовослужбовця може мати місце за наявності його вини у заподіянні шкоди шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків та за умови відсутності обставин, які визначаються Законом як підстави для звільнення військовослужбовця від матеріальної відповідальності.
Так оскільки ст.5 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ та ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ законодавець виокремив обмежену матеріальну відповідальність військовослужбовця від повної матеріальної відповідальності військовослужбовця, то управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу застосування до військовослужбовця міри юридичної відповідальності саме у вигляді повної матеріальної відповідальності повинно узгоджуватись із вимогами ч.2 ст.2 КАС України, зокрема, відповідати критеріям: обґрунтованості ( тобто вчинятись з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, запобігання дискримінації, пропорційності, забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Тому матеріали службового розслідування та наказ органу/установи про накладення на військовослужбовця матеріальної відповідальності повинні містити добуті у передбаченому законом порядку об'єктивні дані, котрі поза розумним сумнівом доводять наявність у військовослужбовця фізичної змоги усвідомлено запобігти настанню завдання шкоди завдяки власному професійному досвіду, знанням, проведеному суб'єктом владних повноважень навчанню, здійснення контролю.
У спірному випадку встановлено, що відповідачем не доведено вчинення позвачем винних дії чи допущення протиправної бездіяльності, які призвели до заподіяння шкоди шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, а у акті службового розслідування вказано про невірність оформлення дорохніх листів (невірно застосвано коефіцієнти). Проте беззаперечних доказів про те, що зазначені бставини призвели до завдання шкоди, матеріали службового розслідування не містять. Наказ про оголошення позивачу догани містить посилання на те, що виявлене порушення призвело до можливих матеріальних витрат, що у тому числі не свідчить про встановлення беззаперечних доказів.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про скасування оскарженого наказу про відшкодування шкоди є правильними.
Доводи скаржника стосовно того, що позивач повинен знати нормативни акти якими визначені певні порядки з оформлення документів при виконанні останнім службових обов'язків, колегія суддів відхиляє, оскільки спірні накази скасовані судом не з підстав необізнаності позивачем відповідних нормативних актів.
З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року в адміністративній справі №340/5104/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (16.04.2025) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 16.04.2025р.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник