15 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/10727/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року в адміністративній справі №160/10727/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2022 року № 04334000701 Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 972 449,00 грн. за листопад 2021 року;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2022 року № 04434000701 Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 928 849,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 964 424, 50 грн. за листопад 2021 року;
- стягнуто з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 810,00 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 року по справі №160/10727/22 апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 року залишено без змін.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в адміністративній справі №160/10727/22 набрало законної сили 22 лютого 2023 року.
15.05.2023 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника позивача адвоката Єпіфанової Юлії Олегівни, в порядку статті 383 КАС України, в якій остання просила суд визнати порушеними права ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 41161689) на бюджетне відшкодування ПДВ, підтвердженими рішенням Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №160/10727/22, що набрало законної сили 22 лютого 2023 року, та зобов'язати Південне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести повні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про узгодженість 22 лютого 2023 року бюджетного відшкодування ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» у сумі 1 928 849,00 (один мільйон дев'ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять грн. 00 коп.) гривень за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2021 року, поданою 20.12.2021 року, за номером 9387878093.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року заяву представника позивача повернуто заявнику.
Не погодившись з ухвалою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду є необґрунтованою та прийнята з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки резолютивна частина рішення суду першої інстанції від 06.10.2022 року №160/10727/22, не містить заходів примусового виконання рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2022 року №04434000701 Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 928 849,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 964 424,50 грн. за листопад 2021 року.
Вважає, що в такій категорії справ виконавчий лист не може бути виданий, а навіть у разі видачі за ним не може бути здійснено примусове виконання, оскільки такий виконавчий лист не буде виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», бо не міститиме заходів примусового виконання.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Статтею 129-1 Конституції України, визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 370 КАС України).
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований приписами статей 382, 383 КАС України, підлягає застосуванню з метою забезпечення повного виконання рішення суду суб'єктом владних повноважень, що буде свідчити про поновлення прав та законних інтересів позивача, на захист яких прийняте рішення.
При цьому, застосування такого контролю у формі встановлення строку на подання звіту про виконання судового рішення може відбуватися як при прийнятті рішення у справі, так і пізніше.
Вказана правова позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі № 800/592/17.
Між тим, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.
Застосування ж судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, при тому, що боржник допустив протиправну бездіяльність за наявності можливості вчинити необхідні дії.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі підтвердження обставин невиконання в повному обсязі рішення суду при виборі форми судового контролю суд має обрати порядок дій, який буде максимально ефективно сприяти захисту прав позивача та спонукати відповідача до завершення судового провадження.
При цьому, частиною 2 статті 383 КАС України визначено, що у такій заяві зазначається: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження;9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
З системного аналізу вищенаведених норм судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що звернення до суду із заявою відповідно до ст.383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Так, законодавець передбачив, що заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження (п.7, 8 ч.2 ст.383 КАС України).
З тексту позовної заяви вбачається, що подана заява не містить інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, що свідчить про недоліки вказаної заяви.
Відповідно до правової позиції визначеної Верховним Судом у постановах від 21.03.2019 року у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18 вказано, що звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку ст.383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім виконавцю, а звернення до суду в порядку ст.383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Таким чином подана заява, за відсутності інформації про пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження, не відповідає вимогам п.7, 8 ч.2 ст.383 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.383 КАС України, у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним цій статті вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заява представника позивача, подана в порядку ст.383 КАС України не відповідає вимогам, визначеним у цій статті, у зв'язку із чим підлягала поверненню заявнику.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в адміністративній справі №160/10727/22 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в адміністративній справі №160/10727/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення постанови.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко