17 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27535/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (суддя Е.О. Юрков) у справі № 160/27535/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співвідповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільнені позивача грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати відповідача скласти довідку про вартість речового майна, що належало до видачі позивачу, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 листопада 2020 року на підставі якої провести виплату позивачу компенсації за неотримане речове майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не провів розрахунків із позивачем щодо виплати компенсації за неотримане речове майно та не видав довідку про розмір компенсації вартості за неотримане речове майно.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 року залучено до участі у справі №160/27535/24 в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
За позивачем навіть після звільнення з військової служби зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена йому при звільненні.
Суд встановив, що позивач звернувся із заявою, стосовно виплати грошового
забезпечення при звільненні з військової служби, зокрема і грошової компенсації за неотримане речове майно.
Натомість, позивачу не виплачено жодних сум компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби, речове майно. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем відповідного речового майна та доказів проведення з ним розрахунків в разі неотримання відповідного речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Таким чином, суд вважав, грошова компенсація за належне, але неотримане речове майно під час проходження військової служби в Збройних Силах України має бути виплачена позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що матеріали справи не містять заяву (рапорт) позивача, в якій би позивач просив здійснити йому виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а лист від 28.08.2024 є відповіддю військової частини НОМЕР_1 та не може бути відповіддю на заяву (рапорт) позивача про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Скаржник вважає, що через відсутність відповідної заяви (рапорту) позивача відсутнє також й порушення прав позивача. Звертає увагу, що довідку про вартість речового майна, що належно позивачу, складено 26.11.2020 за вих. №41.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 та наказом №135 від 27.11.2020 року був виключений зі списків ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати при звільнені позивача грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 16 березня 2016 року № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до п.3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
За правилами п.4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку № 178).
Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Наведені правові норми дають підстави для висновку, що військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації. Так, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
Виходячи із змісту Порядку № 178, право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, у разі звільнення з військової служби може бути реалізоване шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби не тільки при звільненні з військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), а і після його звільнення з військової служби.
Колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою (рапортом) до відповідачів щодо отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
Апеляційний суд враховує, що наявний в матеріалах справи лист від 28.08.2024 №613/12855 наданий позивачу військовою частиною НОМЕР_1 стосовно розгляду звернення позивача на «гарячу лінію» Міністерства борони України, а отже цей лист №613/12855 не є доказом виконання позивачем положень Порядку № 178 щодо звернення з заявою (рапортом) про отримання грошової компенсації за речове майно.
Відтак, оскільки матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем положень Порядку № 178 щодо звернення з заявою (рапортом) про отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачами не допущено протиправну бездіяльність стосовно виплати позивачу грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
Отже, доводи скаржника про відсутність протиправної бездіяльності щодо позивача знайшли своє підтвердження, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 160/27535/24 - скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 17.04.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк