Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/208/25
Номер провадження2/173/556/2025
іменем України
повне
09 квітня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі:
секретаря Усенко Ю.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
представника відповідача ОСОБА_5 ,
третьої особи ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, у режимі відеоконференції, позовну заяву Верхівцевської міської ради в особі Служби у справах дітей Верхівцевської міської ради в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Центр надання соціальних послуг Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дітей,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач має дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До міської комісії з питань захисту прав дитини Верхівцевської міської ради звернулася ОСОБА_6 з проханням вирішити питання доцільності позбавлення батьків прав ОСОБА_4 стосовно її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_6 пояснила, що два роки тому ОСОБА_4 виїхала за кордон покинувши своїх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в Україні. З того часу та по теперішній час (крім ОСОБА_9 ), її діти мешкають разом з нею, вона, займається вихованням та утриманням ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Їх мати жодного разу не поцікавилася про своїх дітей, не допомагала фінансово, не телефонувала та взагалі між нею та дітьми немає ніякого зв'язку. Батька дітей було взято під варту. Після повідомлення начальнику Служби у справах дітей Верхівцевської міської ради ОСОБА_4 приїхала в Україну на декілька днів, написала нотаріально засвідчену заяву, що її діти ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будуть проживати на території України разом з їх бабусею ОСОБА_10 . У травні 2024 року відповідач забрала із собою за кордон ОСОБА_11 .
Засідання міської комісії з питань захисту прав дитини, де розглядалося питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , відносно її дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відбулося 30 жовтня 2024 року. На засіданні комісії діти підтвердили, що дійсно два роки мешкають у громадянки ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка доглядає за ними, забезпечує всім необхідним. Мати вже два роки перебуває за межами країни, не спілкується з ними, на свята і дні народження, нічим не допомагає та взагалі весь цей час між ними зв'язку немає.
Згідно з довідками КНП «ВЦПМС» ВМР до сімейного лікаря з приводу хвороб дітей зверталася ОСОБА_10 . Відповідно до характеристик з місця навчання дітей, відповідач своїми дітьми не цікавиться, батьківські збори не відвідувала, вихованням не займається.
Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом є необхідність захисту інтересів та соціальних прав неповнолітніх дітей відповідача та необхідність створити умови нормального розвитку та виховання, які в силу свого віку не мають можливості самостійно захистити свої права.
Провадження у справі відкрито 31.01.2025.
Ухвалою від 13.03.2025 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснила, що вона в силу сімейних обставин вимушена перебувати за кордоном, де має роботу, вона регулярно пересилає в України грошові кошти на утримання своїх дітей, вона не відмовляється від своїх дітей, дуже їх любить, та готова, при їх бажанні, забрати до себе. Також зазначила, що готується приїхати в Україну, щоб зробити дочці ОСОБА_8 паспорт. Вона не знала про те, що дочка не може оформити документи, оскільки залишила довіреність бабусі дітей на виконання будь-яких дій. Потім діти припинили з нею спілкування та не повідомили про це.
Неповнолітній ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що мати не цікавиться їх життям хоча і надсилає грошові кошти. Бажає, щоб матір позбавили батьківських прав.
Неповнолітня ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що не спілкується з матір'ю, мати їх залишила, тому хоче, щоб її позбавили батьківських прав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що відповідач, проживаючи за кордоном, не відмовилася від своїх дітей ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , регулярно надає матеріальну допомогу на їх утримання.
Третя особа ОСОБА_6 у судовому засідання пояснила, що є тіткою неповнолітніх ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , вони проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Вона не наполягає на позбавленні батьківських прав відповідача, лише зазначила, що це дозволить оформити ОСОБА_8 паспорт.
Належно повідомлений представник третьої особи Центру надання соціальних послуг Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи у його відсутності суду не надав.
Вислухавши пояснення сторін, неповнолітніх дітей, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_4 є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.
Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 17.10.2024 та 07.08.2024 відповідач ОСОБА_4 та її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно акту № 235 від 24.10.2024 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично проживають разом з тіткою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 .
Як зазначено в листі Центру надання соціальних послуг № 143 від 30.10.2024 в родині ОСОБА_6 проживають двоє дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які навчаються у Верхівцевському ліцеї № 1. Мама залишила двох дітей на бабусю та виїхала за кордон. Участі у житті дітей не приймає, і зі слів дітей, з ними не спілкується. Тітка забрала дітей та піклується про них.
Згідно акту обстеження від 16.10.2024 з ОСОБА_6 проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В будинку створені належні умови для проживання дітей. ОСОБА_6 займається вихованням дітей.
Згідно характеристик на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мати дітей перебуває за кордоном, на зв'язок не виходить, навчанням дітей не цікавиться.
Відповідно до висновку оцінки потреб сім'ї від 16.10.2024 ОСОБА_12 , яка є тіткою дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 піклується про них та займається їх вихованням. Мати залишила дітей на бабусю та виїхала за кордон.
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Верхівцевської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області № 253 від 13.11.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.
Відповідно до Витягу з протоколу № 18 від 30 жовтня 2024 року підставою прийняття вказаного рішення слугували наступні обставини: ОСОБА_4 два роки тому виїхала за кордон, з того часу діти проживають з ОСОБА_6 , яка їх утримує, виховує та піклується про них. ОСОБА_4 не цікавиться життям дітей та не спілкується з ними, не допомагає фінансово.
При цьому судом встановлено, що відповідач на засіданні комісії не була присутня і як повідомила представник ССД вони не змогли повідомити її про місце, дату та час судового засідання, оскільки у них був відсутній зв'язок з відповідачем. Хоча відповідач повідомила в суді, що у неї залишається номер телефону українського оператору мобільного зв'язку, який всім відомий, в тому числі представнику ССД.
В той же час судом встановлено, що відповідач дійсно в 2021 році виїхала за кордон через безпекову ситуацію в Україні. Причому на той час вона виїхала зі усіма своїми дітьми, в тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, через деякий час діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виявили бажання та повернулися в Україну до батька. Мати намагалася знову забрати своїх дітей за кордон, однак діти не захотіли.
Через непорозуміння в сім'ї між відповідачем та її чоловіком - батьком дітей, діти припинили спілкування з матір'ю.
При цьому судом з'ясовано, про що не заперечували діти в судовому засіданні, що мати намагалася деякий час з ними спілкуватися, але вони відмовлялися. Крім цього встановлено, що відповідач відкрила в банку в Україні на своє ім'я рахунок та картку залишила сину ОСОБА_2 . На дану картку вона періодично перераховувала гроші та на неї надходили кошти за оренду належного їй земельного паю, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.
Дану обставину також підтвердив ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За частинами 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 ст. 164 СК України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
В статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.
Суд бере до уваги, що позивачем не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_4 своїми обов'язками щодо участі в утриманні та вихованні її дітей і умисне ухилення від їх виконання.
В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, ОСОБА_4 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання дітей.
Той факт, що на час розгляду справи неповнолітні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживають окремо від матері, не свідчить безумовно про те, що мати дітей не бажає брати участь у їх утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Крім того, ОСОБА_6 , з якою проживають діти відповідача, не наполягає на позбавлені її батьківських прав та розуміє, що на даний час відсутні виключні обставини для позбавлення матері батьківських прав.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Позиція дітей, які наполягають на позбавленні батьківських прав, не може бути вирішальним фактором при ухваленні рішення, оскільки в силу віку та психологічної незрілості вони не можуть повністю усвідомлювати наслідки прийняття даного рішення.
Суд звертає увагу, що позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, позивач не довів підстав, визначених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав, які є вичерпними.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Верхівцевської міської ради в особі Служби у справах дітей Верхівцевської міської ради (51660, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Центральна, 75, ЄДРПОУ 43956744) в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), треті особи: Центр надання соціальних послуг Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області (51660, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Центральна, 75), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дітей відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Повний текст рішення складений 18.04.2025.
Суддя: Є.В. Челюбєєв