Справа № 199/376/25
(2/199/1943/25)
Іменем України
17.04.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
09 січня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 15 січня 2021 року між сторонами було укладено кредитний договір №500843870, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 223304,45 гривень, зобов'язавшись повернути кредит щомісячними платежами до 16 січня 2024 року, сплативши 23% річних за користування кредитними коштами. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого станом на 02 квітня 2024 року утворилась кредитна заборгованості в загальному розмірі 232196,74 гривень, з яких: 156359,78 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 75836,96 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв'язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 15 січня 2021 року між АТ «Альфа-Банк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, укладено угоду про надання кредиту №500843870 (далі - кредитний договір №500843870 від 15 січня 2021 року), яка складається із оферти, графіку платежів та розрахунків, а також Анкети-Заяви на акцепт. За умовами даного кредитного договору кредитодавець зобов'язався надати відповідачу кредиту в розмірі 223304,45 гривень строком на 36 місяців (до 16 січня 2024 року), а позичальник - повернути його згідно графіку погашення щомісячними платежами, сплативши 23% річних за користування кредитом. Дані обставини підтверджуються копіями зазначених документів, що складають кредитний договір.
Як слідує з виписки по особовому рахунку відповідача за період з 15 січня 2021 року по 02 квітня 2024 року, а також копії меморіального ордеру, відповідач отримав від кредитодавця обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі та користувався ними протягом зазначеного періоду. Згадана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Із матеріалів справи встановлено, що кредитодавець, на відміну від позичальника, свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась кредитна заборгованість, яку позивач своєю вимогою від 01 березня 2024 року просив відповідача погасити в повному обсязі, що відповідачем здійснено також не було. А розмір кредитної заборгованості відповідача станом на 02 квітня 2024 року склав в загальному розмірі 232196,74 гривень, з яких: 156359,78 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 75836,96 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом. Викладене підтверджується розрахунком заборгованості, а також копією досудового вимоги щодо виконання договірних зобов'язань з копією поштових документів.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст.207 ЦК України).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Аналогічне положення містить ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за №500843870 від 15 січня 2021 року, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між сторонами даного кредитного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов'язань за даним кредитним договором, що зумовило виникнення у відповідача заборгованості за кредитом, а у позивача - права вимагати від відповідача сплати такої заборгованості в тому числі в достроковому порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2786,36 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.8, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.6, 11, 15, 16, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625, 627, 629, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714; адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором №500843870 від 15 січня 2021 року станом на 02 квітня 2024 року в загальному розмірі 232196,74 гривень, з яких: 156359,78 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 75836,96 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714; адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) судовий збір в розмірі 2786,36 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко