16 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/18545/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити обчислення, перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, із врахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах 20 років 00 місяців 09 днів з 01.08.1979 по 10.08.1999 згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 і ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 21.02.2020 за №03/36-728, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 14.07.2022 року.
Позов мотивовано тим, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням стажу слідчої роботи 20 років 00 місяців 09 днів, проте відповідач не проводить такий перерахунок.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 25.01.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 , повернуто судовий збір у розмірі 1073,60 грн, сплачений згідно із квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №П2746976 від 01.12.2023.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 про відмову у відкритті провадження у справі №620/18545/23 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протоколом передачі справи раніше визначено складу суду від 29.10.2024 справа передана на розгляд судді Ткаченко О.Є.
Ухвалою суду від 13.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказана ухвала суду надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 03.12.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Також представником відповідача копія позовної заяви з додатками отримана 27.12.2024, однак правом для подання відзиву у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відповідач не скористався.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
На підставі постанови Верховної Ради України №1515-VIІІ від 08.09.2016 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 20.09.2016 позивачу призначено і нараховується щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до постанови Носівського районного суду Чернігівської області від 22.03.2017 у справі №740/4601/16.
21.02.2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2020 суддівська винагорода становить 113508,00 грн (а.с. 173).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі №620/2371/20, яке набуло чинності 27.10.2020, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-728 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020 починаючи з 19.02.2020, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.
На виконання зазначеного судового рішення позивачеві проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 19.02.2020 у розмірі 50% суддівської винагороди.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі №620/2123/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк військової служби з 02.11.1972 по 07.01.1975, що складає 2 роки 2 місяці 05 днів та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті з 01.09.1975 по 01.07.1979, що складає 1 рік 11 місяців 00 днів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21, яке набуло чинності 14.07.2022, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №620/16459/21 виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022, зазначивши: ''Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999.''.
Постановою головного державного виконавця від 21.12.2022 відкрито виконавче провадження №70602183 з виконання виконавчого листа №620/16459/21, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 15.08.2022.
Постановою головного державного виконавця від 25.01.2023 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №620/16459/21, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 15.08.2022 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 09.01.2023 повідомило, що на виконання рішення суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21 Головним управлінням до стажу позивача зараховано період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999. Рішення не містить зобов'язань щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999. Судове рішення виконано, з 14.07.2022 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого обчислено з урахуванням норм статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 195).
Також листом від 22.02.2023 Головне управління Пенсійного фонду України повідомлено позивача, що у січні 2023 ГУ ПФУ в Чернігівській області переглянуто рішення на виконання постанови суду по справі №620/2123/21 та приведено у відповідність. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 14.09.2021 становить 56754,00 грн (113508,99 грн х 50%). На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 по справі №620/16459/21 ГУ ПФУ в Чернігівській області зараховано до стажу періоди роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999 (а.с. 198-199).
Ухвалою Чернігівського оружного адміністративного суду від 09.08.2023 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.07.2023 про виконання рішення суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21.
Вважаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області безпідставно здійснює нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання, без урахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах 20 років 00 місяців 09 днів з 01.08.1979 по 10.08.1999, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
В абзаці 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи, що на момент виходу позивача у відставку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), тому належить застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк військової служби та строк навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №2453-VI незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням, правом судді на відставку.
За приписами частини 6 статті 48 Закону№2453-VI при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Частиною 1 статті 120 Закону України №2453-VI визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини 5 статті 120 Закону №2453-VI за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
У відповідності до частини 3 статті 141 Закону №2453-VI (у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічні норми містив Закон №1402-VIII (у первинній редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці) .
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Щомісячне довічне грошове утримання судді є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Щодо стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 138 Закону №2453-VI в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону №2453-VI визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-XII), в редакції, яка діяла на день набрання чинності Законом №2453-VI) було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Водночас спірні правовідносини врегульовані також постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова №865), яка була чинна станом на день набрання чинності Законом №2453-VI у відповідній цьому періоду редакції.
Абзацом 2 пункту 3-1 Постанови №865 було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, законодавством, яке діяло на день набрання чинності Законом №2453-VI було передбачено зарахування спірного періоду роботи позивача до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки він був обраний на посаду до набрання чинності цим Законом.
У даному випадку до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню період роботи на посаді слідчого.
Суд зауважує, що в контексті даних правовідносин не є спірним зарахування до стажу позивача, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду роботи в органах МВС на слідчих посадах. Спірним є обрахунок органом Пенсійного фонду України довічного грошового утримання судді без урахування такого періоду.
Як встановлено судом, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 та ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №620/16459/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області зараховано до стажу позивача період роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999, з 14.07.2022 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого обчислено з урахуванням норм статті 142 Закону №1402-VIII в розмірі 50%.
Водночас у звіті на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вказує, що загальний стаж ОСОБА_1 становить 43 роки 7 місяців 21 день, у тому числі в якості судді - 41 рік 2 місяці 21 день, що також підтверджується формою РС-право (а.с. 197).
Виходячи з наведеного, загальний стаж ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 41 рік 2 місяці 21 день та має розраховуватися як 90 % від суддівської винагороди 113508,00 грн (50 % + 40 % (збільшення на 2 % за кожний рік роботи з урахуванням стажу роботи понад 20 років).
Проте, відповідач при здійсненні обчислення позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці не врахував періоди роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 (20 років 00 місяців 09 днів).
Суд зауважує, що питання суддівської винагороди та, зокрема, грошового забезпечення судді у відставці, неодноразово були предметом дослідження Конституційного Суду України.
Так, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. Конституційний суд України зазначив про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача до суддівської винагороди судді, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області від 21.02.2020 №03/36-728, відповідач зобов'язаний врахувати також наявність у позивача стажу роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 (20 років 00 місяців 09 днів). І дії відповідача щодо обчислення, перерахунку та виплати позивачу щомісячного грошового утримання без урахування періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999 є протиправними. А права позивача порушені та підлягають захисту.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Зважаючи на викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення, перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999, після проведення перерахунку з 14.07.2022; зобов'язання відповідача з 14.07.2022 здійснити обчислення, перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням періодів роботи в органах МВС н слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999 згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №620/16459/21 та відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області від 21.02.2020 №03/36-728, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 14.07.2022.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обчислення, перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1979 по 10.08.1999, після проведення перерахунку з 14.07.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити обчислення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням періодів роботи в органах МВС на слідчих посадах з 01.08.1079 по 10.08.1999 згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №620/16459/21, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №620/16459/21 та відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області від 21.02.2020 №03/36-728, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 14.07.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П'ятницька, буд. 83-а, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення суду складено 16 квітня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО