Справа № 420/7789/25
17 квітня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» Новояворівської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета спору від 04.04.2025 вх.№ЕС31930/25, просить суд:
визнати неправомірною дією КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи», яка виразилась у відмові в наданні повної інформації на запит ОСОБА_1 , зареєстрований відповідачем 05.12.2024 року за вх.№1207;
визнати неправомірною дією КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи», яка виразилась у відмові в наданні інформації на запит ОСОБА_1 , зареєстрований відповідачем 25.12.2024 року за вх.№1267;
визнати неправомірною бездіяльністю КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи», що виразилось у наданні відповіді 13.12.2024 р. на запит позивача ОСОБА_1 від 05.12.2024 р. вх.№1207 з порушенням встановленого нормами ЗУ «Про доступ до публічної інформації» строку;
визнати неправомірною бездіяльністю ненадання медичної допомоги та непроведення належного обстеження ОСОБА_1 під час звернення 26.06.2024 року із тяжкою травмою;
стягнути з КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю у сфері публічної інформації, що виразились у ненаданні інформації по суті запиту, ненаданні повної інформації, ненаданні відповіді у передбачений законодавством строк, у розмірі одної податкової соціальної пільги за кожен день, починаючи з дня ненадання належної відповіді 10.12.2024 року - часу, передбаченого нормами чинного законодавства для надання відповіді на первинний інформаційний запит, по день винесення рішення по справі;
визнати неправомірною бездіяльністю відповідача - КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» ненадання належної медичної допомоги, непроведення належного медичного обстеження та відсутність належного документального фіксування травми, з якою позивач ОСОБА_1 був доставлений 26.06.2024 року в установу швидкої допомоги КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи», наслідком чого настала інвалідність позивача;
визнати неправомірною бездіяльністю відповідача - КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи», що виразилась у ненаданні належної медичної допомоги та лікування лівого колінного суглобу після звернення з травмою 17.05.2024 року, що призвело до дегенеративних змін кісткової та хрящової тканини меніска, набуло незворотних ушкоджень та призвело до інвалідності;
стягнути з КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» на користь ОСОБА_1 компенсацію фізичної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю, що призвели до інвалідності позивача ОСОБА_1 із наступного розрахунку: 120 000 гривень щомісячно починаючи з червня 2024 року до закінчення військових дій та припинення воєнного стану в Україні, та 50 000 гривень щомісячно після припинення дії воєнного стану в Україні до дня смерті позивача;
зобов'язати відповідача по справі - КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи», повернути позивачу ОСОБА_1 цілісність обох верхніх кінцівок відповідно ствердження відповідача про здорові та неушкоджені руки на момент звернення 26.06.2024р.;
зобов'язати відповідача - КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» повернути позивачу ОСОБА_1 стан здорового колінного суглобу, який мав позивач після проведення хірургічної операції 4 грудня 2023 року на момент до отримання травми та звернення 17.05.2024 року до відповідача - КУ «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 15.04.2025 прийнято до провадження заяву позивача про зміну предмету позову.
Проаналізувавши зміст наданих відповідно до процесуального законодавства заяв по суті справи, суд вирішує питання про закриття провадження у справі.
Судом встановлено, що 05.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного лікаря Новояворівської районної лікарні №1 з інформаційним запитом про надання належно завірених копій усіх медичних документів, виписок, належно завірених копій журналів із зазначенням причин звернення та скаргами, результатами медичних оглядів, досліджень, аналізів, діагностування, лікування, рекомендацій, тощо у відношенні ОСОБА_1 , 1973 р.н., складених за фактом його звернень у періоди з 16 травня по 18 травня 2024 року, та з 25 червня по 28 червня 2024 року. У зазначеному запиті ОСОБА_1 просив надіслати інформацію на адресу електронної пошти.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом від 25.12.2024 №1267 щодо уточнення інформації та надання належним чином засвідчених копій медичної документації, яка стосується лікування ОСОБА_1 . При цьому, у зазначеному запиті позивач покликається на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Як зазначено у позовній заяві, метою отримання позивачем запитуваної у запитах від 04.12.2024 р. та від 25.12.2024 р. інформації було встановлення винної особи для звернення до суду з позовом до останньої за невиконання своїх професійних обов'язків та ненадання медичної допомоги при доставці позивача до установи відповідача 26.06.2024 року, непроведення належних медичних досліджень, та оголошеного на момент звернення результату поверхневого огляду про симулювання травми та абсолютно здоровий та цілісний організм, що на той момент не відповідало фактичним обставинам та має наслідки тепер, вчинялось за умов протиправної, непередбаченої нормами чинного законодавства домовленості серед службовими особами, умисного укривання факту травми та з метою ненадання медичної допомоги на місці та що призвело до каліцтва позивача, та що свідчить про умисне невиконання своїх службових обов'язків з метою завдання тяжкої шкоди здоров'ю позивача та подальшим приховуванням інформації щодо завдання умисної тяжкої шкоди здоров'ю. За твердженням позивача, відповідач вчинив протиправні дії та бездіяльність, наслідком якої завдана шкода, яка заподіяла тяжке ушкодження здоров'ю позивача під час проходження ним військової служби, що призвела до каліцтва та що було вчинено за попередньою змовою Новояворівської міської лікарні ім. Юрія Лип - відповідача по справі, та інших зацікавлених осіб, для підтвердження чого та з'ясування цих осіб й надавався первинний запит від 04.12.2024 року, та уточнення інформації від 25 грудня 2024 року позивачем, у наданні інформації про що відповідачем було відмовлено.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 12 грудня 2024 року під вих. №1299 КНП «НЛ ім. Ю. Липи» НМР було надано відповідь громадянину ОСОБА_1 у відповідності до ст. 14, 16, 22 Закону України «Про захист персональних даних» та ст.286 Цивільного кодексу України та ст. 40 «Основ медичного законодавства» щодо збереження лікарської таємниці. У відповідності до ст.20 Закону України «Про звернення громадян», дотримано строки надання інформації.
Відповідач також зазначив, що 25 грудня 2024 року за вх.№1267, до КНП «НЛ ім. Ю. Липи» НМР надійшов запит від громадянина ОСОБА_1 щодо уточнення попередньої інформації а також нової. За твердженням відповідача, даний запит також не відповідав встановленим законодавством вимогам, оскільки не містив належної інформації щодо ідентифікації особи запитувача, що є обов'язковою умовою для отримання медичної інформації відповідно до ст. 286 Цивільного кодексу України про конфіденційність медичних даних, ст.39, 40 «Основ законодавства України про охорону здоров'я» про обмеження доступу третіх осіб до медичної інформації. Відповідно до ст. 14, 16, 22 Закону України «Про захист персональних даних» щодо необхідності ідентифікації особи перед поданням вказаної конфіденційної інформації.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви N 29458/04 та N 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява N 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України регламентовано, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 та від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15, від 4 вересня 2018 року у справі 823/2042/16, від 16 жовтня 2019 року у справі № 636/3748/17, від 15 травня 2019 року у справі № 0540/6280/18-а, від 01 лютого 2022 року у справі №120/7546/20-а та у інших та є усталеною у судовій практиці.
Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №640/15027/20.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, за змістом вказаних статей, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Водночас, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому, єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:
1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;
2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;
3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Суд зазначає, що відповідачем у цій справі є Комунальне некомерційне підприємство «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» Новояворівської міської ради. Предметом спору є фактично ненадання відповідачем інформації, медичних документів, виписок, належно завірених копій журналів із зазначенням причин звернення та скаргами, результатами медичних оглядів, досліджень, аналізів, діагностування, лікування, рекомендацій інформації на підставі запиту позивача, стягнення матеріальної та моральної шкоди через ненадання медичної допомоги та здійснення неналежного лікування.
Суд зауважує, що перелік прав пацієнтів в Україні визначено, перш за все, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (ст. 6, 34, 35-1, 35-2, 35-3, 35-4, 35-5, 35-6, 36, 38, 39, 39-1, 45, 48, 51) та нормами ст. 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290 Цивільного кодексу України.
Відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер, відповідно, пацієнта додатково захищає Закон України «Про захист прав споживачів», який передбачає право на: отримання якісних і безпечних послуг; повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги; відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди.
Суд зазначає, що Комунальне некомерційне підприємство «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» Новояворівської міської ради, яке зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, отже, є закладом охорони здоров'я і не здійснює владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а посада директора не відноситься до посад публічної служби, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, оскільки спір виник, як це вбачається із позову, з приводу не надання відповіді на запит щодо надання інформації про надання медичної допомоги та здійснення належного лікування.
При цьому, суд також зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
Відповідно до статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», медична таємниця включає в себе інформацію про стан здоров'я пацієнта, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.
Отже, у справі, яка розглядається, спірні правовідносини не пов'язані із запитом позивача на використання бюджетних коштів, а сама суть спору зводиться до вирішення питання про розгляд звернення позивача щодо надання медичної документації ОСОБА_1 , а також відшкодування шкоди, завданої неналежним наданням медичної допомоги та лікуванням.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини не пов'язані зі здійсненням відповідачем владної управлінської функції, а сама суть спору зводиться до вирішення питання про розгляд звернення позивача про ненадання позивачу його медичної документації та інформації, яка не є публічною інформацією у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», недоліки медичного обслуговування, неналежного надання медичної допомоги та лікування, що призвело до тяжких наслідків, та стягнення у зв'язку з цим матеріальної та моральної шкоди, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Цей позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі ч.1 ст.238 КАС України, клопотання позивача про залучення експерта для отримання висновку на предмет причинно-наслідкового зв'язку отримання компресійної травми колінного суглобу у післяопераційному стані та дегенеративних фізіологічних змін, пов'язаних із ненаданням належної медичної допомоги, ненаданням належного лікування та фізичним перенавантаженням, яке надійшло разом із заявою про зміну предмету позову 04 квітня 2025 року за вхід. №ЕС31930/25, не підлягає розгляду в межах цього провадження за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.4-12, 238, 239, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Новояворівська міська лікарня імені Юрія Липи» Новояворівської міської ради (вул. Шевченка, буд. 18, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська обл., 81053, код ЄДРПОУ 20763289) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Роз'яснити позивачу, що спір має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО