17 квітня 2025 року справа №320/38335/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_1 ) та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_1 ) (далі по тексту також відповідач, ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.08.2022 по 12.10.2022 в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.08.2022 по 12.10.2022 в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він є військовослужбовцем ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 , був відряджений посвідченням про відрядження від 25.06.2022 до Національної академії Держприкордонслужби України. У період з 04.07.2022 по 23.01.2023 входив до складу зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_3 ), виконуючи обов'язки військової служби на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_2 ) Держприкордонслужби України, а з 13.10.2022 по 23.01.2021 - на ділянці відповідальності ВЧ НОМЕР_4 Держприкордонслужби України.
Позивач наголосив на тому, що підтвердженням безпосередньої його участі у бойових діях або заходах за період з 04.07.2022 по 12.10.2022 та з 13.10.2022 по 23.01.2023 є наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022, бойові розпорядження, журнали бойових дій, рапорти (донесення), довідки. Проте, на думку позивача, відповідачем протиправно протягом спірного періоду виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн замість 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що оскільки позивач у період з 01.08.2022 по 12.10.2022 виконував обов'язки військової служби на ділянці ВЧ НОМЕР_2 , то саме означена військова частина зобов'язана надати інформацію стосовно позивача про кількість днів його безперервної участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ (далі по тексту також - Наказ №392-АГ), які дають підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно до часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Однак НОМЕР_5 прикордонний загін листами повідомив відповідача про те, що у період з 01.08.2022 по 11.10.2022 позивач не приймав безпосередню участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу №392-АГ, що дають підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн у розрахунку на місць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідач наголосив на тому, що він не має законних підстав переглядати прийняті НОМЕР_5 прикордонним загоном рішення стосовно позивача щодо виконання ним завдань у період з 01.08.2022 по 12.10.2022, які дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів того, що відповідні рішення НОМЕР_5 прикордонного загону є незаконними, відповідач виснував про правомірну виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за означений період.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про незаконність підстав, на які посилається відповідач, оскільки Наказ №392-АГ не був зареєстрований Міністерством юстиції України у встановленому порядку, а отже не набув чинності.
Позивач наголошує на наявності у нього підстав для отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з огляду на документальне підтвердження прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 04.07.2022 по 12.10.2022. Позивач зазначив про направлення на адресу відповідача рапортів начальника зведеного загону відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про участь підпорядкованого персоналу у бойових діях, виконанні бойових завдань. Проте, відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі, посилаючись на відсутність інформації від ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_2 ) Держприкордонслужби України щодо безпосередньої участі позивача, відрядженого до означеної ВЧ, у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу №392-АГ.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що саме НОМЕР_5 прикордонний загін наділений дискреційними повноваженнями визначати наявність/відсутність підстав безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу №392-АГ, які дають підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідач наполягає на тому, що він не наділений повноваженнями щодо перегляду прийнятих НОМЕР_5 прикордонним загоном рішення стосовно позивача щодо виконання ним відповідних завдань у період з 01.08.2022 по 12.10.2022, які дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Відповідач заперечує проти доводів позивача щодо необхідності державної реєстрації Міністерством юстиції України Наказу №392-АГ як нормативно-правового акта, оскільки у даному випадку цей наказ є внутрішнім документом і регулює відносини між органами Держприкордонслужби України в частині обміну інформацією про участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у відкритому судовому засідання про залишення позовної заяви без розгляду.
Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 (далі по тексту також відповідач 2, ВЧ НОМЕР_2 ).
Відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про відсутність заявлених до нього позовних вимог. Відповідач 2 вважає пропущеним строк звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідач 2 наголошує на тому, що позивач у спірний період був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у складі (штатній структурі та на посаді) ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебував, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у складі зведеного загону у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_6 ).
Відповідачем 2 зазначено, що на виконання пункту 5 Наказу №392-АГ Адміністрації Держприкордонслужби України ІНФОРМАЦІЯ_5 було видано довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії відповідно до додатку №1 пункту 5 Наказу №392-АГ, яку було надано до ВЧ НОМЕР_6 в одному примірнику. Разом з тим, оскільки підтверджуючі документи до ВЧ НОМЕР_2 не були надані, в довідці дана інформація відсутня, що, на думку відповідача 2, свідчить про перебування позивача в зоні бойових дій та можливість виконання ним бойових завдань згідно пункту 2 Наказу №392-АГ. Оскільки означена довідка видана на підставі бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби, яким позивача було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до НОМЕР_5 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ), відповідач вважає, що вона не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань тощо.
Відповідач 2 звернув увагу на те, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_2 ) в період дії воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, передбаченої пунктом 1 постанови №168.
Відповідач 2 наголосив на тому, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями, у той час як позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів про його участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Наказом ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Держприкордонслужби України від 03.05.2022 №189-ос старшого солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення, призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії першої групи паспортного контролю третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип А) з 03.05.2022.
Наказом ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Держприкордонслужби України від 27.06.2022 №92-ВВ позивача направлено для виконання завдань за призначенням в оперативне підпорядкування ректора ІНФОРМАЦІЯ_7 з 26.06.2022.
Відповідно до посвідчення ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25.06.2022 №242 ОСОБА_1 відряджений до Національної академії Держприкордонслужби України з 26.06.2022 по 23.01.2023 до Національної академії України імені Б. Хмельницького (ВЧ НОМЕР_4 ). Підстава: бойовий наказ ОКПП від 25.06.2022 №17 (гриф).
Наказом ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Держприкордонслужби України від 01.09.2022 №397-ОС призначено до виплати військовослужбовцям ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » додаткової винагороди в розмірі згідно додатку 1 із розрахунку 30 000,00 грн на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, крім військовослужбовців, зазначених у пунктах 2 та 3 цього наказу. Пунктом 1 додатку 1 до означеного наказу вказано молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Наказом ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Держприкордонслужби України від 02.10.2022 №437-ОС призначено до виплати військовослужбовцям ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » додаткової винагороди в розмірі згідно додатку 1 із розрахунку 30 000,00 грн на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, крім військовослужбовців, зазначених у пунктах 2 та 3 цього наказу. Пунктом 1 додатку 1 до означеного наказу вказано молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Наказом ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Держприкордонслужби України від 01.11.2022 №492-ОС призначено до виплати військовослужбовцям ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » додаткової винагороди в розмірі згідно додатку 1 із розрахунку 30 000,00 грн на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, крім військовослужбовців, зазначених у пунктах 2 та 3 цього наказу. Пунктом 1 додатку 1 до означеного наказу вказано молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_2 від 14.10.2022 №3018 ОСОБА_1 , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 Держприкордонслужби України, брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 04.07.2022 по 12.10.2022. підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 23.06.2022 №4346, бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 27.06.2022 №106Т.
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_2 від 23.01.2023 №300 ОСОБА_1 , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 Держприкордонслужби України, брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з 13.10.2022 по 23.01.2023. Підстава: рішення Головнокомандувача ЗСУ від 16.09.2022 №5279/ЗПУ, бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 16.09.2022 №165Т.
Довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 20.03.2023 №148 підтверджується нарахування позивачу додаткової винагороди згідно постанови №168 (30 000,00 грн) за серпень 2022 року у розмірі 30 000,00 грн, за вересень 2022 року - 26 000,00 грн, за жовтень 2022 року - 30 000,00 грн та додаткової винагороди згідно постанови №168 (70 000,00 грн) за жовтень 2022 року - 42 903,23 грн.
Листом ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_1 від 30.11.2022 №23/4579-22 на рапорт позивача повідомлено, що у зазначений ним період ОСОБА_1 входив до складу зведеного загону Національної академії Держприкордонслужби України ім. Б. Хмельницького та згідно бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 27.06.2022 в період з 04 липня по 12 жовтня 2022 року виконував обов'язки військової служби на ділянці відповідальності НОМЕР_5 прикордонного загону. За період з 01 серпня по 12 жовтня 2022 року позивачу не виплачена додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у розмірі 100 000,00 грн у зв'язку з тим, що листами від ІНФОРМАЦІЯ_3 (від 05.09.2022 №2988-вих «Про надання інформації», від №22/4128-22 - вих «Про направлення довідки», від 08.11.2022 №3796-22-вих «Про надання інформації») підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», які дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, відсутня. Разом з тим, повідомлено, що виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень на місяць, пропорційно часу виконання обов'язків військової служби протягом місяця позивачу нарахована та виплачена у період з 1 серпня по 12 жовтня 2022 року.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 27.02.2023 №22/1404-23-Вих на звернення позивача повідомлено, що відповідно до вимог пункту 2 Наказу №392-АГ додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, за виконання у відповідні дні військовослужбовцем.
Списки, передбачені додатком 2 до Наказу Держприкордонслужби від 31.03.2022 №164-АГна адресу ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ВЧ НОМЕР_1 ) не направлялись, так як відповідно до листа Адміністрації Держприкордонслужби від 17.04.2022 №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» визначено, що виплата збільшення додаткової винагороди здійснюється лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань військовослужбовцями ДПСУ з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об'єкти, які охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об'єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілом.
Також проінформовано, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 від керівництва прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_6 ) встановленим порядком надійшли рапорти начальника зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С) полковника ОСОБА_3 про участь підпорядкованого персоналу у бойових діях, виконанні бойових завдань. В подальшому рапорти були направлені до військових частин, на фінансовому забезпеченні яких знаходяться військовослужбовці, для прийняття рішення в межах компетенції з переліком направлених рапортів.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за спірний період додаткової винагороди у збільшеному розмірі, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (далі по тексту також - Закон №661-IV), відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №661-IV під час дії воєнного стану прикордонні загони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 19 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану; […].
Відповідно до частин першої та третьої статті 25 Закону №661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту також - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За приписами частин першої - четвертої статті 4 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони державного кордону - Державної прикордонної служби України визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 (далі по тексту також - Інструкція №558).
Відповідно до пунктів 2, 3, 7 розділу I Інструкції №558 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
На виконання означеного Указу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту також - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передбачена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки не є постійною і не має систематичного характеру, виплата означеного виду грошового забезпечення здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від конкретно визначених умов, таких як безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії або безпосереднє перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, водночас, така винагорода нараховується пропорційно до днів участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції чинній під час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №533 (далі по тексту також - Положення № 533).
Пунктами 1, 2 Положення №533 Адміністрація Державної прикордонної служби України встановлено, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Адміністрація Держприкордонслужби у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 9 Положення №533 Адміністрація Держприкордонслужби в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
30 липня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 був виданий наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог» постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, який був уведений в дію з 01.08.2022.
Згідно з частиною третьою статті 117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, установленому законом.
Питання державної реєстрації врегульовано Указом Президента України від 03.10.92 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», прийнятим з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 (далі по тексту також - Положення № 731), наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.05 за № 381/10661.
Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 №468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.
Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін'юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що, зокрема, зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації.
Водночас, підпункту «д» пункту 5 Положення № 731 встановлено, що на державну реєстрацію не подаються акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.
Відтак, Наказ №392-АГ згідно його преамбули прийнято, керуючись Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
Прийняття означеного Наказу спричинено пунктом 2-1 Постанови № 168 та здійснено на його виконання.
Пунктом 2 Наказу №392-АГ визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:
1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;
7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
У пункті 4 Наказу №392-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу №392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №200/193/23 розглядав питання застосовності, зокрема, Наказу №392-АГ у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.
У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що, зокрема Наказ №392-АГ містить норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це, Верховний Суд констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби України вимог законодавства при прийнятті зазначеного наказу.
Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (до якого входить період, аналогічний періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначений наказ Адміністрації Держприкордонслужби України визначав механізм реалізації Постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.
Також Верховний Суд указав, що цей наказ Адміністрації Держприкордонслужби України фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Наказ №392-АГ підлягає застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.
У постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цього акта при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.
Так, у справі №200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови №168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним органам і їхнім керівникам унормувати умови і підстави виплати певним категоріям військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
Адміністрація Держприкордонслужби України, з огляду на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови №168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови №168).
Цим рішенням (у широкому розумінні) став, зокрема Наказ №392-АГ, в якому виписані ті умови і порядок, які були спрямовані сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Отже, з огляду на наведене, Верховний Суд у справі № 200/216/23 уважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої зазначено в пункті 2-1 Постанови №168) зі сторони Адміністрації Держприкордонслужби України шляхом видання Наказу №392-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
Таким чином, відповідно до позиції Верховного Суду до спірних правовідносин є застосовним положення Наказу №392-АГ.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 200/3155/23.
З аналізу положень Наказу №392-АГ вбачається про встановлення алгоритму дій органів Держприкордонслужби, який полягає у:
- встановленні факту безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій та періоду їх участі у здійсненні зазначених заходів (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах), для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі);
- поданні начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу документів, що підтверджують факт та період безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій;
- видання органом Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить службу відповідного наказу та виплата спірної винагороди.
Надаючи правову оцінку діям відповідача у спірних правовідносинах в контексті приписів правових норм, якими вони врегульовані, суд дійшов висновку, що у разі відрядження військовослужбовця органу Держприкордонслужби до інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, виплату грошової винагороди здійснює той орган, в якому позивач проходить службу (в спірних правовідносинах таким є відповідач), а не той орган до якого його відряджено (в спірних правовідносинах таким є відповідач 2).
При цьому, обов'язок виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, може виникнути у відповідача виключно після отримання від відповідача 2 нормативно закріпленого переліку документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у спірний період відповідач виплачував позивачу додаткову винагороду 30 000 грн, відповідно до Постанови №168.
Водночас, матеріалами справи підтверджено направлення ІНФОРМАЦІЯ_4 ВЧ НОМЕР_6 Держприкордонслужби України на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 04.08.2022 №81 рапорту начальника зведеного загону ВПС тип « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_2 з додатком 1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям зведеного загону, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Сумської області протягом липня 2022 року та який знаходиться в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у додатку 1 до якого пунктом 322 вказано молодшого сержанта ОСОБА_1 , період служби - з 04.07.2022 по 31.07.2022, кількість діб - 28, підстава - ЖБД 411 ст.4-14.
У листі ІНФОРМАЦІЯ_8 від 08.08.2022 №1.2/2262-22-Вих, зазначено про направлення, зокрема, і відповідачу означених копій листа та рапорту щодо виплати додаткової винагороди.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 ВЧ НОМЕР_6 Держприкордонслужби України на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 01.09.2022 №975 рапорту начальника зведеного загону ВПС тип « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_2 з додатком 1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям зведеного загону, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Сумської області протягом серпня 2022 року та який знаходиться в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у додатку 1 до якого пунктом 320 вказано молодшого сержанта ОСОБА_1 , період служби - з 01.08.2022 по 31.07.2022, кількість діб - 31, підстава - ЖБД 411 ст.15-30.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 05.09.2022 №22/2876-22-Вих, зазначено про направлення, зокрема і відповідачу означених копій листа та рапорту щодо виплати додаткової винагороди та зазначено про відсутність у рапорті підтверджуючої інформації відповідно до пункту 2 підпункту 1-8 Наказу №392-АГ, а тому направити дані відповідно до додатку 2 означеного наказу не є можливим.
Також ІНФОРМАЦІЯ_4 ВЧ НОМЕР_6 Держприкордонслужби України на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 18.10.2022 №1320 рапорту начальника зведеного загону ВПС тип « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_2 з додатком 1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям зведеного загону, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Сумської області протягом періоду з 01.10 по 11.10 2022 року та який знаходиться в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у додатку 1 до якого пунктом 320 вказано молодшого сержанта ОСОБА_1 , період служби - з 01.10.2022 по 11.10.2022, кількість діб - 11, підстава - БР 105 прикз від 19.09.2022 №1276-дск, БР ПКШР 24 прикз від 21.09.2022 №568-дск, журнал СБД №411-дск, ст.46-51, рапорт від 17.10.2022, довідка №3018.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 08.11.2022 №22/4315-22-Вих, зазначено про направлення, зокрема і відповідачу означених копій листа та рапорту щодо виплати додаткової винагороди. Також вказано, що підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 Наказу №392-АГ відсутня.
Надання відповідачем означених доказів у вигляді додатків до відзиву на позовну заяву, на переконання суду, свідчить про їх наявність у відповідача на момент виникнення спірних відносин.
Крім того, матеріали справи містять копію довідки ВЧ НОМЕР_2 від 14.10.2022 №3018, виданої молодшому сержанту ОСОБА_1 , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 Держприкордонслужби України, в тому, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 04.07.2022 по 12.10.2022. Підставою вказано розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 23.06.2022 №4346, бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 27.06.2022 №106Т.
Ухвалою суду від 09.11.2023 від відповідача витребувано, зокрема копію рапорту начальника (командира) зведеного закону Національної академії ДПС України імені Богдана Хмельницького, Військової частини НОМЕР_3 про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань у період з 01.08.2022 по 12.10.2022.
На виконання вимог ухвали суду від 09.11.2023 матеріали справи містять копії рапортів начальника зведеного загону ВПС тип « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_2 з додатком 1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям зведеного загону, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Сумської області за липень, серпень та з 01.10 по 11.10 2022 року, та який знаходиться в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено до виплати позивачу збільшеного розміру додаткової винагороди.
Проте, відповідач вимоги ухвали суду не виконав в частині надання рапорту начальника (командира) зведеного закону Національної академії ДПС України імені Богдана Хмельницького, Військової частини НОМЕР_3 про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за вересень 2022 року, про причини його ненадання суду не повідомив. Наведене, у свою чергу, позбавляє суд можливість перевірити правомірність оскаржуваної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, зокрема, за вересень 2022 року.
Натомість Кодекс адміністративного судочинства України закріплює відповідні наслідки такої бездіяльності суб'єкта владних повноважень у вигляді невиконання без поважних причин вимог суду про надання доказів.
Так, згідно з частиною дев'ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Керуючись вказаною нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин доказів, витребуваних судом ухвалою від 09.11.2023 в частині надання рапорта начальника (командира) зведеного закону Національної академії ДПС України імені Богдана Хмельницького, Військової частини НОМЕР_3 про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за вересень 2022 року, за наявності довідки від 14.10.2022 №3018, якою підтверджено, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 04.07.2022 по 12.10.2022, суд вважає за можливе визнати підтвердженими ті обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, а саме: щодо неправомірності ненарахування та невиплати відповідачем додаткової винагороди за вересень 2022 року у збільшеному розмірі.
Дослідивши докази наявні в матеріалах адміністративної справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що довідка від 14.10.2022 №3018 у сукупності з наявними в матеріалах справи рапортами начальника зведеного загону ВПС тип « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_2 з додатком 1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям зведеного загону, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Сумської області за липень, серпень та з 01.10 по 11.10 2022 року, підтверджує участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що НОМЕР_5 прикордонний загін листами від 05.09.2022 №22/2876-22-Вих та від 08.11.2022 №22/4315-22-Вих повідомив його про те, що позивач в період з 01.08.2022 по 11.10.2022 не приймав безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу №392-АГ, які дають підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Проте, суд критично розцінює означені доводи з огляду на те, що за результатами дослідження змісту означених листів НОМЕР_5 прикордонного загону від 05.09.2022 №22/2876-22-Вих та від 08.11.2022 №22/4315-22-Вих, судом встановлено відсутність у них такої інформації. При цьому, зазначення про відсутність у рапортах інформації згідно пункту 2 підпунктів 1-8 Наказу №392-АГ не свідчить про те, що позивач не приймав безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу №392-АГ, які дають підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Поряд з цим, під час розгляду справи судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем 2 у встановленому порядку відповідачу пакету документів щодо нарахування та виплати позивачу спірної винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у бойових діях за вересень 2022 року.
Суд також враховує, що позивач звертався до відповідача рапортом від 18.11.2022 про виплату спірної винагороди, однак відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для встановлення таких виплат.
Крім того, позивач звертався рапортом до відповідача 2 про направлення відповідачу підтверджуючої інформації відповідно до пункту 2 підпунктів 1-8 Наказу №392-АГ, яка дає підстави для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 01.08.2022 по 12.10.2022, на який відповідач 2 зазначив про відсутність підстав для направлення на адресу ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » списків, передбачених пунктом 2 Наказу №392-АГ та вказано про направлення рапортів до військових частин, на фінансовому забезпеченні яких знаходяться військовослужбовці, для прийняття правового рішення в межах компетенції.
Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджено направлення на адресу відповідача доказів на підтвердження наявності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за серпень та листопад 2022 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168 за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.11.2022 по 12.10.2022 в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу означену додаткову винагороду за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.11.2022 по 12.10.2022 в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням виплачених сум.
Щодо решти заявлених позовних вимог, суд зазначає, що оскільки матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем 2 у встановленому порядку відповідачу пакету документів щодо нарахування та виплати позивачу спірної винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у бойових діях за вересень 2022 року, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача, у цій частині, оскільки у нього не виникло обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Водночас, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
Системно проаналізувавши спірні правовідносини в контексті правових норм, якими вони врегульовані, суд дійшов висновку, що недотримання відповідачем 2 вимог Наказу № 392-АГ в частині обміну інформацією про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за вересень 2022 року спричинило порушення права позивача на отримання спірної додаткової винагороди у встановленому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.10.2018 у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23.11.2018 у справі №826/8844/16 та від 20.12.2018 у справі №524/3878/16-а.
Водночас у постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Матеріалами адміністративної справи підтверджено протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неподання відповідачу документів за вересень 2022 року для призначення, нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченої Постановою №168.
Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо неоформлення документів передбачених Наказом №392-АГ, та їх неподання до відповідача для призначення, нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, за вересень 2022 року та зобов'язання відповідача 2 направити до відповідача 1 документи визначені Наказом №392-АГ щодо призначення, нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої пунктом 1 Постанови №168 за вересень 2022 року.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково з виходом за межі позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.11.2022 по 12.10.2022 в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
3. Зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.11.2022 по 12.10.2022 в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неоформлення відносно ОСОБА_1 документів, передбачених наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ, та їх неподання до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_1 ) для призначення, нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за вересень 2022 року.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 направити до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військової частини НОМЕР_1 ) документи, визначені наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за вересень 2022 року.
6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.