ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" квітня 2025 р. справа № 300/391/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів в сумі 1369898,32 грн,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення капіталізованих платежів в сумі 1369898,32 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 03.03.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності. У зв'язку із наведеним позивачем проведено капіталізацію платежів для продовження страхових виплат протягом життя потерпілого на виробництві ОСОБА_2 , який отримав травму під час перебування в трудових відносинах з відповідачем, про що був складений відповідний акт за формою Н-1 від 12.06.2007. Відповідно до розрахунку витрат капіталізованих платежів по ФОП ОСОБА_1 загальна сума капіталізованих коштів складає 1369898,32 грн. Вказано, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надіслало відповідачу претензію щодо грошових (кредиторських) вимог про сплату капіталізованих платежів від 09.12.2024 №0900-0902-8/63864, однак кореспонденція повернулася за закінченням терміну зберігання. Представник позивача наголошує, що підприємець у разі припинення діяльності не звільняється від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а з січня 2023 року - ПФУ та його територіальних органів, як правонаступників шляхом внесення капіталізованих платежів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження від 19.02.2025 у справі з позначкою "судова повістка" направлена відповідачу за адресою місця проживання. Однак кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч.11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Крім того відповідач був повідомлений про розгляд даної справи у порядку ч.1 ст. 130 КАС України, а саме на офіційному веб-порталі судової влади України у встановлений строк було розміщено відповідне оголошення.
Проте ОСОБА_1 правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа належить до вирішення за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено таке.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.03.2023 внесено запис про припинення підприємницької діяльності aізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі власного рішення (а.с.21).
Згідно з актом "Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом" від 12.06.2007, ОСОБА_2 , будучи найманим працівником ОСОБА_1 по виготовленню бетонних виробів, під час зачистки бетонної поверхні пресформи отримав травму правової руки, безпосередню пов'язану з виробництвом (а.с.9-13).
Згідно з випискою медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 086750 від 04.07.2024 та серії 12ААА №101218 від 26.04.2022, ОСОБА_2 : (дата огляду - 26.04.2022, 04.07.2024, група інвалідності - III, огляд - повторний, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - повторно 50%) потребує стаціонарного та амбулаторного лікування, протезування в/кінцівки в комплекті. Побутове обслуговування до 01.08.2026 (а.с.7-8).
Постановою Калуського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області від 28.10.2022 № М/26006/133813/836/61 призначено потерпілому ОСОБА_2 фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме виплати на побутове обслуговування в розмірі 1675 грн (щомісячно). Виплати постановлено проводити з жовтня 2022 року (а.с.6).
Відповідно до Постанови №60 від 30.03.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснено перерахунок щомісячної страхової виплати, внаслідок чого розмір щомісячної страхової виплати становить 3452,54 грн, термін виплати з 01.03.2023 - пожиттєво (а.с.5).
Згідно із розрахунком витрат на відшкодування шкоди потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (особи, яка має право на страхові виплати в разі втрати годувальника) в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо страхувальника ФОП ОСОБА_1 станом на 03.03.2023 загальна потреба в капіталізації становить 1369898,32 грн (а.с.4).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надіслано до ОСОБА_1 претензію щодо грошових (кредиторських) вимог про сплату капіталізованих платежів від 09.12.2024 №0900-0902-8/63864, в якій запропоновано перерахувати на рахунок ГУ ПФУ в Івано-Франківській області кошти в сумі 1369898,32 грн (а.с.14-17).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV (на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону № 1105-XIV.
У свою чергу Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023.
Відповідно до статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 8 Закону № 1105-XIV, роботодавець зобов'язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.
Статтею 11 Закону № 1105-ХІV визначено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 1105-ХІV страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).
У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації страхові виплати за страховими випадками, які настали до ліквідації (реорганізації), здійснюються застрахованим особам правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 затверджено Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників (далі - Порядок № 986), відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам.
У цьому Порядку термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов'язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (пункт 2 Порядку № 986).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
Пунктом 4 Порядку № 986 визначено, що капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 986 капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов'язаних із його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров'ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.
У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов'язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.
Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
Отже, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників означає, що, у разі припинення своєї діяльності, страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров'ю працівників, зобов'язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Відповідно до частини третьої статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Згідно з статтею 1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави вважати, що вимоги частини другої статті 1205 ЦК України та положення Порядку № 986 щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.
Подібна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 820/2837/17.
Суд зауважує, що у відносинах капіталізації платежів завжди беруть участь три учасники, а саме: Пенсійний фонд, застрахована особа, тобто фізична особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, та страхувальник, тобто роботодавець, який зобов'язаний сплачувати єдиний внесок.
Водночас метою капіталізації платежів є задоволення вимог, що виникли із зобов'язань Пенсійного фонду перед застрахованою особою, яка стала потерпілою внаслідок заподіяння їй шкоди від нещасного випадку на виробництві.
Отже, капіталізація платежів полягає у визначенні суми коштів, яку Пенсійний фонд повинен сплатити застрахованій особі за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності застрахованої особи, у зв'язку з ліквідацією страхувальника.
Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що фізичні особи-підприємці у разі припинення їх діяльності, незалежно від підстав, не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування України шляхом внесення капіталізованих платежів.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) капіталізовані платежі на суму 1369898,32 грн (один мільйон триста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень тридцять дві копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.