17 квітня 2025 року Справа № 280/1118/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , оформлене протоколом №3 від 14 січня 2025 року, про відмову ОСОБА_2 , в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за приписами статті 23 частини 1 пункту 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, у зв'язку з самостійним вихованням та утриманням двох малолітніх дітей за рішенням суду: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- зобов'язати комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , невідкладно протягом семи календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, оформити ОСОБА_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, у зв'язку з самостійним вихованням та утриманням двох малолітніх дітей за рішенням суду: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також видати ОСОБА_1 довідку із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати при їх наявності згідно наданих платіжних документів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на відстрочку від мобілізації, оскільки самостійно виховує двох неповнолітніх дітей, що підтверджується належними доказами. 24 грудня 2024 року позивач подав до комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої додав відповідний пакет документів. Однак, з повідомлення РТЦК № ВО/471/52 від 16 січня 2025 року позивачу стало відомо про те, що протоколом від 14 січня 2025 року № 3 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки до заяви подано не повний перелік підтверджуючих документів, а саме відсутній документ, що підтверджує самостійне виховання дитини визначений підпунктом 4 пункту 1 частини 1 Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує право на належне оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано засвідчену належним чином копію оскаржуваного в даній справі рішення, а також матеріали звернення позивача із заявою про відстрочку (разом із усіма додатками), які слугували підставою для прийняття оскаржуваного в даній справі рішення.
Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року від відповідача повторно витребувано вищезазначені докази.
11 квітня 2025 року представником відповідача до суду через канцелярію суду на виконання вимог ухвал від 19 лютого 2025 року та 02 квітня 2025 року до суду подано витребувані судом документи.
Правом на подання відзиву на позов представник відповідача не скористався.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
24 грудня 2024 року ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ) направив засобами поштового зв'язку до комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частин 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII.
До вказаної заяви позивачем надано наступні документи: витяг з паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; копію картки платника податків ОСОБА_1 від 08 жовтня 2024 року; копію свідоцтва про зміну імені ОСОБА_5 від 25 жовтня 2018 року; копію повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 03 вересня 2019 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 від 10 грудня 2014 року; копію рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2024 року у цивільній справі № 317/2863/24 про визначення місця проживання дітей; копію військово-облікового документу ОСОБА_5 : копію довідки №88/10 замість військового квитка (дійсна до отримання в/квитка) видану військовозобов'язаному запасу від 13 серпня 2003 року; копію військово- облікового документу сформованого 12 липня 2024 року в Резерв+ на ім'я ОСОБА_5 .
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 січня 2025 року № ВО/471/52 позивача проінформовано про те, що за результатами розгляду заяви позивача, протоколом від 14 січня 2025 року № 3 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв'язку із ненаданням до заяви повного переліку підтверджуючих документів, а саме, - документу, що підтверджує самостійне виховання дитини визначений підпунктом 4 пункту 1 частини 1 Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2024 року №64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2024 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 26/2025 від 14 січня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2024 року №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
В свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України є свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Надаючи оцінку доводам позивача, що надані разом із заявою про надання відстрочки від призову документи свідчать про те, що він має дітей віком до 18 років і самостійно їх виховує та утримує (встановлено за рішенням суду), а тому наявні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
За приписами статті 150 та статті 155 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом.
Так, 25 жовтня 2018 року позивач змінив прізвище “ ОСОБА_6 » на прізвище “ ОСОБА_7 », про що 25 жовтня 2018 року в Запорізькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було вчинено актовий запис №35.
20 листопада 2010 року ОСОБА_5 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 (наразі прізвище ОСОБА_7 ) в Комунарському районному у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1014.
17 березня 2011 року Хортицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції склав актовий запис № 228 про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .
10 грудня 2014 року Селецький сільський виконком Берьозовського району Брестської області склав запис № 20 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якої зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .
ОСОБА_10 10 травня 2018 року змінила своє прізвище ОСОБА_6 на прізвище ОСОБА_7 , про що 10 травня 2018 року в Запорізькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області вчинено актовий запис №10.
ОСОБА_5 25 травня 2018 року змінив своє прізвище ОСОБА_6 на прізвище ОСОБА_7 , про що 25 жовтня 2018 року в Запорізькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області вчинено актовий запис №35.
06 квітня 2021 року Хортицький районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вніс зміни до актового запису № 228 про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та змінив прізвище дитини і батьків на « ОСОБА_7 ». Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище не змінювала.
Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями таких документів як: повторне Свідоцтво про шлюб від 27 травня 2020 року; Свідоцтво про народження ОСОБА_9 від 17 березня 2011 року; Свідоцтво про народження ОСОБА_4 від 10 грудня 2014 року, Свідоцтво про зміну імені ОСОБА_5 від 25 жовтня 2018 року; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00030240937 від 06 квітня 2021 року про зміну прізвища ОСОБА_3 .
Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 серпня 2020 року у цивільній справі №317/1598/20 визнано ОСОБА_11 такою, що втратила право користування жилим будинком за адресою: АДРЕСА_3 внаслідок не проживання з 11 липня 2017 року разом із позивачем та своїми неповнолітніми дітьми.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 серпня 2020 року у цивільній справі №317/1566/20 розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_12 .
Судовим наказом Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2020 року у цивільній справі № 317/2767/20 стягнуто аліменти з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 розміром 1/3 частини заробітку (доходу) на утримання дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв'язку із тим, що ОСОБА_11 аліменти на утримання дітей не сплачує за судовим наказом №317/2767/20 від 01 грудня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 63819699, яке перебуває на виконанні у Запорізькому відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), органами державної виконавчої служби 28 січня 2021 року до неї застосовані передбачені законодавством обмеження: у праві виїзду за межі України; керування транспортними засобами, полювання та користування зброєю.
Станом на дату звернення до суду із позовом місцезнаходження ОСОБА_11 невідоме.
Окрім того, заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області у цивільній справі № 317/2863/24 від 08 листопада 2024 року визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за їх зареєстрованим місцем проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказаним рішенням, зокрема встановлено, що влітку 2017 року ОСОБА_11 залишила сім'ю, виїхала з житлового будинку та оселилась у своєї матері. Діти залишились проживати з батьком за місцем їх проживання, де й мешкають до цього часу, що підтверджується довідками виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про реєстрацію міста проживання особи № 395, №396 від 09 березня 2021 року.
Малолітні діти з липня 2017 року і по цей час проживають разом з позивачем, знаходяться на його утриманні і саме позивач, як батько дітей, займається їх вихованням, організовує їх побут, забезпечує їм належний рівень навчання та відпочинку, збереження і зміцнення здоров'я. Після того як ОСОБА_11 покинула сім'ю у 2017 році, вихованням дітей вона не займається, не виявляє наміру брати участь в житті малолітніх дітей, в їх утриманні. Позивачем створено малолітнім дітям всі умови для комфортного проживання у житловому будинку і для їх розвитку. У дітей в житловому будинку є своя окрема кімната, облаштована всім необхідним для проживання, навчання та розвитку, що підтверджується Актами обстеження матеріально-побутових умов проживання
ОСОБА_15 час батько приділяє дітям, займається їх вихованням, навчає дітей всьому необхідному для їх подальшого життя. Матір позивача, яка проживає разом з ним та дітьми, всіляко допомагає позивачу у всьому, в т.ч. матеріально.
Вищезазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами: довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №562614-2020 від 08 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 ; довідкою про реєстрацію міста проживання особи № 395 від 09 березня 2021 року Балабинської селищної ради щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; довідкою про реєстрацію міста проживання особи № 396 від 09 березня 2021 року Балабинської селищної ради щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 серпня 2020 року у цивільній справі №317/1598/20; рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 серпня 2020 року у цивільній справі №317/1566/20; постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28 січня 2021 року у ВП №63819699; довідкою виконавчого комітету Кушугумської селищної ради № 393 від 09 березня 2021 року; актом обстеження фактичного проживання ОСОБА_11 - 1989 року народження в смт. Балабине Запорізького району Запорізької області від 27 травня 2020 року Балабинської селищної ради; довідкою № 039/01-14 від 16 травня 2024 року КЗЗСО «Балабинська гімназія «Престиж» щодо ОСОБА_3 ; довідка № 038/01-14 від 16 травня 2024 року КЗЗСО «Балабинська гімназія «Престиж» щодо ОСОБА_4 ; актом обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини в сім'ї Крохмаль від 16 травня 2024 року, складеним комісією КЗЗСО «Балабинська гімназія «Престиж»; акт відвідування сім'ї Крохмаль від 16 травня 2024 року комісією КЗЗСО «Балабинська гімназія «Престиж»; довідкою виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області № 430 від 12 липня 2024 року про зареєстроване місце проживання малолітніх дітей з батьком; заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2024 року у цивільній справі №317/2863/24.
Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зазначене рішення суду набрало законної сили та встановлені ним обставини у розумінні частини 4 статті 78 КАС України мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.
Відтак, вказаними матеріалами справи підтверджено факт самостійного виховання та утримання позивачем його двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, доказами, що містяться у матеріалах справи, беззаперечно доведено факт самостійного виховання та утримання позивачем своїх доньок.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідач розглянув поверхнево, зокрема не врахував, що факт самостійного виховання та утримання позивачем його доньок підтверджено судовим рішенням та вказаними вище матеріалами, не надано належної оцінки таким матеріалам, що свідчить про протиправність рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом №3 від 14 січня 2025 року, про відмову ОСОБА_2 , в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у постанові №280/1155/23 від 19 грудня 2024 року в якій суд касаційної інстанції вказав, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
Надаючи оцінку вимогам зобов'язального характеру, то суд зазначає, що на підставі частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначено вище, нормативно-правовими актами, якими регулюються умови та порядок надання відстрочки від призову під час мобілізації є стаття 23 Закону № 3543-ХІІ та Порядок № 560.
Враховуючи, встановлені судом обставини та наведені норми законодавства України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 968,96 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №3 від 14 січня 2025 року, про відмову ОСОБА_2 , в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зобов'язати Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_16 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення виготовлено у повному обсязі 17 квітня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов