17 квітня 2025 року Справа № 280/942/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2024 № 083950023468 з відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати позивачу до його страхового стажу період роботи з 01.10.1993 по 10.05.1995 та до його пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 період роботи з 10.01.2000 по 07.08.2001, у зв'язку із чим призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.09.2024.
Позовна заява обґрунтована тим, що спірними рішеннями позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач із такою відмовою не погоджується та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 11.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Залучно до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, третій особі пояснення щодо суті спору.
21.02.2025 до суду від представника третьої особи надійшли пояснення щодо суті спору (вх. №8145), в яких зазначено, що відповідач діяв правомірно у призначенні пенсії у відповідності до діючого законодавства. Рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
26.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8812), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.10.2024 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах Список №1, відповідно до Закону №1058. За принципом екстериторіальності, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Страховий стаж Позивача становить 32 роки 07 місяців 26 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 складає 08 років 10 місяців 06 днів. За результатами розгляду заяви Позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено, що: до страхового стажу не зараховано згідно записів трудової книжки період навчання з 01.10.1993 по 10.05.1995, оскільки з 01.01.2023р. Російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Тому починаючи з 01.01.2003р. пенсії громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 9 липня 2003року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991р. Включно; до спеціального стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 зараховано всі періоди роботи за виключенням часу перебування у відпустках без збереження заробітної плати, та інших неявок без збереження заробітної плати; до спеціального стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 не зараховано період роботи з 01.08.2005 по 31.03.2013, оскільки до наказу «Про результати атестації робочих місць» №302 від 25.07.2005 не долучено додаток з переліком атестованих робочих місць за Списком №2, також відсутній наказ «Про результати атестації робочих місць» №214 від 23.07.2010. Головним управлінням прийнято правомірне та обґрунтоване рішення від 03.12.2024 року за № 083950023468 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з урахуванням того, що в період з 07.04.2025 по 11.04.2025 суддя Сіпака А.В. перебував у відпустці (довідка Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2025 №02-35/25/30), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач 28.10.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням/перерахунком пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви позивача 03.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення № 083950023468 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 32 роки 07 місяців 26 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 8 років 10 місяців 6 дні. До страхового стажу не зараховано згідно записів трудової книжки період навчання з 01.10.1993 по 10.05.1995, оскільки з 01.01.2023р. Російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Тому починаючи з 01.01.2003р. пенсії громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 9 липня 2003року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991р. включно; до спеціального стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 не зараховано період роботи з 01.08.2005 по 31.03.2013, оскільки до наказу «Про результати атестації робочих місць» №302 від 25.07.2005 не долучено додаток з переліком атестованих робочих місць за Списком №2, також відсутній наказ «Про результати атестації робочих місць» №214 від 23.07.2010.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
В силу частини п'ятої статті 114 Закону № 1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.10.1993 по 10.05.1995, підтверджених записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 , відповідач посилається на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Разом із тим, відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 встановлено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Згідно з частинами другою, третьою статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій провадиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Водночас, та обставина, що Україна та РФ вийшли із зазначеної Угоди, на думку суду, не може позбавляти позивача права на належне пенсійне забезпечення, оскільки на момент його роботи на території РФ вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
Також суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, підсумовуючи викладене, період навчання з 01.10.1993 по 10.05.1995 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Що стосується пільгового стажу позивача слід зазначити наступне.
Так, розглядаючи заяву позивача, відповідач дійшов висновку, що страховий стаж позивача становить 30 років 05 місяців 23 дні, пільговий стаж за Списком №1 - 8 років 10 місяців 6 днів. При цьому, зі змісту листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 30.12.2024 №0800-0208-8/11962 вбачається, що позивачу не зараховано період з 10.01.2000 по 07.08.2001 за Списком № 1 оскільки, посада не атестована відповідно до Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (наявна перерва між наказами про проведення атестації робочих місць від 10.01.1995 № 13 та від 08.08.2001 №174)
Записами у трудовій книжці позивача та довідкою ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 07.05.2024 № 71 підтверджується, що у період з 27.11.1995 по 16.04.2003 він працював повний робочий день на посаді «слюсар-ремонтник» і виконував роботи, передбачені постановою КМУ від 11.03.1994 № 162 Список № 1, розділ VІІ, підрозділ 17а, позиція 7.17а-3.
Слід наголосити, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2024 № 083950023468 взагалі не містить посилань на зазначений період роботи та причини його неврахування до пільгового стажу позивача. Навпаки, спірне рішення містить вказівку про те, що до спеціального стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 зараховано всі періоди роботи за виключенням часу перебування у відпустках без збереження заробітної плати, та інших неявок без збереження заробітної плати.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме: «…особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку N 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. … особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці….».
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).
За таких обставин, період роботи з 10.01.2000 по 07.08.2001 має бути зарахований до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.
Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2024 № 083950023468 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №591/5935/17, розглядаючи спір виходила з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Ця мета зазначена також у статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №0940/2394/18.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як встановлено судом, відповідачем у цій справі не проведено всебічного, повного і об'єктивного розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, тому необхідно зобов'язати відповідача, яким прийняте оскаржуване рішення, зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.10.1993 по 10.05.1995; зарахувати період роботи з 10.01.2000 по 07.08.2001 до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням механізму розподілу витрат зі сплати судового збору, який застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20, сплачений позивачем судовий збір у 968,96 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 78, 90, 139, 242-246, 250, 255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.12.2024 №083950023468.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.10.1993 по 10.05.1995, зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 10.01.2000 по 07.08.2001 до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 17.04.2025.
Суддя А.В. Сіпака