17 квітня 2025 року Справа № 280/960/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невидання відповідного наказу, та щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 07.03.2023 року по 13.03.2023 року, з 04.07.2023 року по 14.08.2023 року, з 26.09.2023 року по 09.10.2023 року, з 31.10.2023 року по 06.11.2023 року, з 05.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 09.01.2024 року по 15.01.2024 року, з 20.02.2024 року по 13.05.2024 року, з 11.06.2024 року по 01.07.2024 року, з 09.07.2024 року по 15.07.2024 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та її сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 07.03.2023 року по 13.03.2023 року, з 04.07.2023 року по 14.08.2023 року, з 26.09.2023 року по 09.10.2023 року, з 31.10.2023 року по 06.11.2023 року, з 05.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 09.01.2024 року по 15.01.2024 року, з 20.02.2024 року по 13.05.2024 року, з 11.06.2024 року по 01.07.2024 року, з 09.07.2024 року по 15.07.2024 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 07.03.2023 року по 13.03.2023 року, з 04.07.2023 року по 14.08.2023 року, з 26.09.2023 року по 09.10.2023 року, з 31.10.2023 року по 06.11.2023 року, з 05.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 09.01.2024 року по 15.01.2024 року, з 20.02.2024 року по 13.05.2024 року, з 11.06.2024 року по 01.07.2024 року, з 09.07.2024 року по 15.07.2024 року.
Позов обґрунтовано тим, що позивач в період з 24.07.2020 року по 21.08.2024 року проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.08.2024 року № 206 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , радіотелефоніста 1 артилерійського взводу 9 артилерійської батареї 3 артилерійського дивізіону військової частини, наказано звільнити у відставку відповідно до пункту 3 підпункту «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року (зі змінами). З 21 серпня 2024 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_2 (зокрема, в період з 07.03.2023 року по 13.03.2023 року, з 04.07.2023 року по 14.08.2023 року, з 26.09.2023 року по 09.10.2023 року, з 31.10.2023 року по 06.11.2023 року, з 05.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 09.01.2024 року по 15.01.2024 року, з 20.02.2024 року по 13.05.2024 року, з 11.06.2024 року по 01.07.2024 року, з 09.07.2024 року по 15.07.2024 року) позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме: у заходах з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури. З 01.02.2023 додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які, зокрема, здійснюють протиповітряне прикриття та наземну оборону об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями. Оскільки позивач виконував бойові завдання з охорони та протиповітряної оборони об'єктів державного значення у спірні періоди та зазначені об'єкти державного значення входять до переліку об'єктів критичної інфраструктури, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника», тому зазначені обставини є достатньою підставою для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 13.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні.
27.02.2024 засобами системи “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до довідки «Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» № 2506 від 26.12.2024 року старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з: з 02.05.2023 року по 24.06.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області (підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.05.2023 року №106). За період з 07.03.2023 року по 13.03.2023 року, з 04.07.2023 року по 14.08.2023 року, з 26.09.2023 року по 09.10.2023 року, з 31.10.2023 року по 06.11.2023 року, з 05.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 09.01.2024 року по 15.01.2024 року, з 20.02.2024 року по 13.05.2024, з 11.06.2024 року по 01.07.2024 року, з 09.07.2024 року по 15.07.2024 року, а також по день виключення із списків військової частини НОМЕР_2 - 21.08.2024 позивач не брав такої участі у заходах, бойових завдань не виконував та не брав безпосередньої участі у бойових діях, а перебував у пункті постійної дислокації військової частини у АДРЕСА_3 . Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.07.2020 року по 21.08.2024 року проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.08.2024 року № 206 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , радіотелефоніста 1 артилерійського взводу 9 артилерійської батареї 3 артилерійського дивізіону військової частини, наказано звільнити у відставку відповідно до пункту 3 підпункту «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року (зі змінами). З 21 серпня 2024 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Довідки «Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» № 2506 від 26.12.2024 року старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з: з 02.05.2023 року по 24.06.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області (підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.05.2023 року №106).
Листом від 19.10.2024 № 5644 військова частина НОМЕР_2 , у відповідь на адвокатський запит, повідомила представника позивача про те, що ОСОБА_1 в період з 01.02.2023 по 21.08.2024 не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угрупувань військ Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, тому підстави для нарахування і виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн. пропорційно розрахунку на місяць відсутні.
У зв'язку з тим, що виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою №168 відбувалась не в розмірі 30 000 грн. з розрахунку на місяць, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом восьмим Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указу Президента України від 24.02.2024 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2024 №69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168, пунктом 1-1 якої (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», застосовується з 01.06.2023) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 1-2 Постанови №168).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197; далі - Порядок №260, зі змінами, чинними на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами п'ятнадцятим, шістнадцятим пункту 2 розділу I Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Як установлено пунктом 9 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV цього Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями; (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Як вказано у пункті 4 розділу XXXIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).
Згідно довідки в/ч НОМЕР_2 від 09.10.2024 № 5377 про суми грошового забезпечення позивача за період з 24.07.2020 по 21.08.2024 помісячно додаткова винагорода виплачувалась в таких розмірах: лютий 2022 року - 5357,14 грн.; у розмірі 300000 грн. в період з березня 2022 року по січень 2023 року; травень 2023 року - 31290,33 грн.; червень 2023 року - 26333,33 грн.
Також відповідач у наданому відзиві зазначив, що позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у місяцях, за які він не отримував додаткової винагороди 30000 грн, згідно Порядку №260.
При цьому відсутні належні, достовірні та допустимі докази перебування позивача у районах ведення воєнних (бойових) дій та участі у вказаних вище заходах більшу кількість днів, у спірному періоді, аніж фактично оплачено, що передбачає нарахування додаткової спірної виплати у підвищеному розмірі.
В матеріалах справи відсутні відомості про бойові накази (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь позивача у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, які би підтвердили неналежне обчислення кількості днів, відпрацьованих позивачем для виконання безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій, з якими чинне законодавство передбачало виплату доплати у підвищеному розмірі.
Допустимі докази неналежного виконання командуванням службових обов'язків щодо складання первинних документів про фактичне виконаних позивачем завдань, у т.ч. фактичне виконання позивачем саме бойових завдань у спірний період відсутні. Посилання позивача на порушення його прав відповідачем не підтверджені. Належних і достовірних доказів неналежного виконання посадовою особою відповідача службових обов'язків щодо обліку несення служби позивачем у заявлений спірний період суду не надано.
Доказів безпосереднього виконання бойових наказів, за які позивачу не виплачене підвищене грошове забезпечення у спірному періоді, не надано. Сам факт охорони протиповітряної оборони об'єктів державного значення не може бути підставою для виплати додаткової винагороди, оскільки не підтверджений вищепереліченими доказами.
Доказів іншого позивачем не надано.
Тому, з у урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що за наявності письмових доказів, які є належними, допустимими, достовірними, та достатніми, відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової винагороди за період з 07.03.2023 року по 13.03.2023 року, з 04.07.2023 року по 14.08.2023 року, з 26.09.2023 року по 09.10.2023 року, з 31.10.2023 року по 06.11.2023 року, з 05.12.2023 року по 18.12.2023 року, з 09.01.2024 року по 15.01.2024 року, з 20.02.2024 року по 13.05.2024 року, з 11.06.2024 року по 01.07.2024 року, з 09.07.2024 року по 15.07.2024 року, а позивачем протилежного не доведено, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, в даній справі, відповідачем доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог. Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20 (адміністративне провадження №К/9901/15171/21).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 квітня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака