25 грудня 2007 р.
№ 12/416-05-9940
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Бакуліна С.В. і Дерепа В.І.
розглянув касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Одеса (далі - відділення Фонду)
на рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2005
зі справи № 12/416-05-9940
за позовом прокурора міста Одеси (далі -Прокурор) в інтересах держави в особі відділення Фонду
до товариства з обмеженою відповідальністю "Одескабель -оптичні системи", м. Одеса (далі -ТОВ "Одескабель -оптичні системи")
про стягнення 10 186,67 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Прокурора -не з'яв.,
відділення Фонду -не з'яв.,
ТОВ "Одескабель -оптичні системи" -Дідика С.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У листопаді 2005 року Прокурор в інтересах держави в особі відділення Фонду звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "Одескабель -оптичні системи" штрафних санкцій у сумі 10 186,67 грн. за недотримання у 2004 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Рішенням названого суду від 09.12.2005 (суддя Юдова В.З.) у задоволені позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відділення Фонду звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, Закону.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Одескабель -оптичні системи" заперечує проти доводів скарги і просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2006 касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2007 касаційне провадження у даній справі закрито, а касаційну скаргу відділення Фонду повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У зв'язку з набранням чинності КАС України з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим господарським судом у порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.
Таким чином, розгляд місцевим господарським судом публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно зі статтею 11110 ГПК України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
За повідомленням Державної судової адміністрації України (газета "Урядовий кур'єр" за 04.07.2007 № 116), Одеський окружний адміністративний суд розпочав свою діяльність з 03.07.2007.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2005 зі справи № 12/416-05-9940 скасувати.
Справу передати до господарського суду Одеської області для виконання вимог розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя С. Бакуліна
Суддя В. Дерепа