09 квітня 2025 року Справа № 160/1072/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Калалб Т.В.
за участі:
представника позивача Сліпець С.С.
представника відповідача Голубенко О.А.
представника відповідача Маркело В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
15 січня 2025 р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) з вимогами:
- стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 154 951,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває ОСОБА_1 , який має податковий борг у сумі 154 951,78 грн. Податковий борг виник внаслідок несплати нарахованих контролюючим органом зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення №0000383-2413-0461 від 13.01.2023 на суму 39 839,29 грн., податкового повідомлення-рішення №0000384-2413-0461 від 13.012023 на суму 55 212,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0005339-2413-0461 від 30.01.2023 на суму 59 813,00 грн., пені, нарахованої згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 87,49 грн. Позивач зазначає, що інформація про оскарження податкових повідомлень-рішень відсутня. З урахуванням вимог статей 56, 57 Податкового кодексу України у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нараховані контролюючим органом зобов'язання набули статусу податкового боргу. У відповідності до статті 59 Податкового кодексу України у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу була сформована податкова вимога №0019762-1306-0436 від 07.09.2023 р., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/1072/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
14.02.2025 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив про не отримання ним податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
14.02.2025 р. ОСОБА_1 подав зустрічний позов в адміністративній справі № 160/1072/25, в якому просить взадоволенні вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07 вересня 2023 року №0019762-1306-0436. В обгрунтування позовних вимог зазначив наступне.
Податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу: 49024 м. Дніпро, вул. Луговська, 86, але рекомендовані листи з повідомленням позивачу доставлені поштою не були. Листи були повернуті поштовим відділенням з відміткою "За закінчення терміну зберігання". Вказані обставини свідчать про те, що позивач податкові повідомлення рішення не отримував, не знав про них, тому не міг сплатити нараховані суми. Податкова вимога №0019762-1306-0436 від 07.09.2023 року була направлена на адресу: АДРЕСА_1 , але на поштове відділення №49023, тому цей лист також не отриманий та був повернутий поштовим відділенням з відміткою "За закінченням терміну зберігання». Таким чином, враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога не вручались позивачу, сума податкового боргу є неузгодженою.
19.02.2025 р. позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, зазначених у відзиві.
04.03.2025 р. позивачем надано відзив на зустрічний позов, в якому позивач заперечував проти вимог зустрічного позову, посилаючись на дотримання порядку стягнення податкового боргу та узгодженість податкових зобов'язань.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 р. прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги до спільного розгляду з позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, об'єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 160/1072/25 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог навів доводи, зазначені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити та задовольнити зустрічний позов, обґрунтовуючи заперечення аналогічно відзиву та зустрічному позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Заборгованість ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 154 951,78 грн. виникла на підставі винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень:
- податкове повідомлення-рішення №0000383-2413-0461 від 13.01.2023 р. на суму 39 839,29 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0000384-2413-0461 від 13.012023 р. на суму 55 212,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0005339-2413-0461 від 30.01.2023 р. на суму 59 813,00 грн.;
- Пені, нарахованої згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 87,49 грн.
В інтегрованих картках платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 154 951,78 грн.
Відповідачу була виставлена податкова вимога №0010762-1306-0436 від 07.09.2023 р.
Податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_1 , проте, на адресу податкового органу були повернуті конверти з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Відповідачем не погашено вказані суми боргу, тому позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс, ПКУ).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до пункту 41.1 цієї статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПКУ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно статті 266.10.1 ПКУ, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПКУ орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.comS.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Обов'язок платника податків сплачувати податки кореспондує праву контролюючого органу звертатися з вимогою про стягнення податкового боргу до суду.
Як встановлено судом, виникнення податкового боргу у відповідача зумовлено несплатою у строки, визначені Податковим кодексом України, податкових зобов'язань, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідачем вказані суми боргу не сплачено у повному обсязі, та податкові повідомлення-рішення не оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Відтак, грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими.
Нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Відповідачу була направлена засобами поштового зв'язку податкова вимога №0010762-1306-0436 від 07.09.2023 р., яка не була вручена, поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Сторонами по справі не заперечується, що податковим органом вірно вказана на конверті адреса реєстрації позивача та позивач дійсно проживає за вказаною адресою.
Позовні вимоги зустрічного позову за заперечення проти первинного позову обґрунтовані тим, що податковим органом не вірно вказано поштовий індекс.
Проте, вказане не є підставою для скасування податкової вимоги.
Крім того, поштове відправлення було повернуто з відміткою «За закінченням терміну зберігання», а не з відміткою «Неправильно зазначена (відсутня) адреса».
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПКУ у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Крім того, підставою виникнення податкового боргу відповідача є винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення, а не податкова вимога.
Тому, позовні вимоги зустрічного позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги є не належним способом захисту порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу до бюджету з ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України податковий борг підлягає стягненню з відповідача шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Зустрічну позовну заяву суд вважає не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат за первісним позовом не здійснюється.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути податковий борг з платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 154 951,78 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення буде виготовлено у повному обсязі 17.04.2025 р.
Суддя О.С. Рябчук