03 квітня 2025 року Справа № 160/2546/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
за участі секретаря судового засіданняПівоварові В.С.
за участі:
позивача представника позивача представника відповідача Заречного О.Я. Авраменко М.В. Варенюк В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 №860 від 07.11.2024р. “По результатам службового розслідування за фактом не повернення до військової частини після лікування солдата ОСОБА_1 », в частині його підпунктів 3.1 та 3.2 пункту третього, якими ОСОБА_1 позбавлено премії та додаткової винагороди, а також в частині пункту п'ятого, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “Сувора догана».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що позивач в межах своєї обізнаності та отриманих від В/ч НОМЕР_1 документів, вважається таким, що виконує обов'язки військової служби поза військовою частиною, що відповідає обов'язкам позивача як військовослужбовця виконати обов'язкове до виконання направлення на ВЛК (обов'язок встановлений реч.3 абз.2 п.6.2 глави 6 розділу II Положення №402), позивача направлено у В/ч НОМЕР_2 за відповідним наказом, позивач вчиняє активні дії для фактичного виконання направлення, але через бездіяльність В/ч НОМЕР_1 та В/ч НОМЕР_3 не може пройти ВЛК, а тому не позивач не виконує свої обов'язки, а наявні ознаки невиконання своїх посадових обов'язків відповідними посадовими особами відповідача, і тому, в цих умовах, оскаржуваний наказ є незаконним.
Перебування військовослужбовця у розпорядженні не є юридично рівнозначним втраті статусу військовослужбовця. Таке перебування у розпорядженні означає, що особа, яка залишається у статусі військовослужбовця, звільнена від виконання військових обов'язків допоки вони не будуть встановлені рішенням командира. Така особа набуває свій особливий статус, який відображає її нове положення в системі оборони країни.В/ч НОМЕР_1 не мала права видавати наказ №860 від 07.11.2024р., а також в рамках його виконання направляти повідомлення до ДБР, що стосуються позивача, оскільки ці дії вчинені після 14.05.2024р. і відсутні докази визначення командиром В/ч НОМЕР_4 меж обов'язків військової служби позивача.
В/ч НОМЕР_1 не мала права видавати наказ №860 від 07.11.2024р., а також в рамках його виконання направляти повідомлення до ДБР, що стосуються позивача, оскільки ці дії вчинені після 14.05.2024р. і відсутні докази визначення командиром В/ч НОМЕР_4 меж обов'язків військової служби позивача.
Згідно абзаців 1,2 пункту 5 розділу ХVІ “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018р. №260 (із змінами в чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин редакції) (далі - Порядок №260), військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Згідно абзаців 1,2 пункту 15 розділу ХХХІV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Позивач мав поважні причини для невиходу на службу до В/ч НОМЕР_1 , саме якою позивача і направлено до АДРЕСА_1 на медичний огляд до В/ч НОМЕР_3 для визначення придатності, зі звільненням від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою, з виключенням з котлового забезпечення, але не з вини позивача це ВЛК поки що не пройдено, а не пройдено воно через бездіяльність і самої В/ч НОМЕР_1 (не реєстрація в електронній черзі), а також враховуючи ще раніше взагалі виключення В/ч НОМЕР_1 позивача з займаної у неї посади, із зарахуванням його у розпорядження командира В/ч НОМЕР_4 , яким обов'язки, які має виконувати позивач, не було встановлено та/або доведено позивачу, а тому вина позивача не доведена, а оскаржуваний наказ, яким позивача позбавлено премії та додаткової винагороди, а також притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “Сувора догана» є протиправним і підлягає скасуванню.
Ухвалою суду справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 26.05.2023 року № 74-РС, солдат ОСОБА_1 , що займав посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 призначений на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №161 від 08.06.2023 року, справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою. З вказаної дати позивач зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та продовжив проходити військову службу. 14.05.2024 року на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №49-РС від 14.05.2024 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №137 від 14.05.2024 року позивач звільнений з займаної посади, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, та продовжив утримуватися у списках військової частини НОМЕР_1 як то і передбачено абзацом 23 п.116 вказаного Положення, відповідно до якого військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
08.08.2024 року позивач звернувся з рапортом (вх. №5242 від 10.08.2024 року) до командира військової частини НОМЕР_1 у якому просив направити його на військово-лікарську комісію до військової частини НОМЕР_3 з 09.08.2024 року. Вказаний рапорт був погоджений начальником медичної служби-начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом медичної служби та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №239 від 09.08.2024 року позивач був звільнений від виконання службових обов'язків та вибув до військової частини НОМЕР_3 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для подальшого проходження військової служби.
До теперішнього часу позивач до розташування військової частини не повернувся, у результаті чого на підставі рапорта начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта медичної служби Івана КОЛЕСНИКА (вх.№7391 від 15.10.2024 року) наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №829 від 30.10.2024 року було призначено службове розслідування по результатам якого було встановлено, що позивач знаходиться вдома і до розташування військової частини повертатись не збирається.
Також по результатам службового розслідування до правоохоронних органів було направлено відповідне повідомлення (вих. №3354 від 13.11.2024 року) про вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст.214 КПК України) за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст.408 КК України «Дезертирство».
Крім того по результатам службового розслідування наказом №860 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07 листопада 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 наказав:
1. Службове розслідування вважати закінченим.
2. Керуючись ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України лейтенанту ОСОБА_2 направити повідомлення та матеріали службового розслідування до органу досудового розслідування про виявлений факт, що містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 Карного кодексу України.
3. Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 :
3.1. У відповідності до пункту 5 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати премію солдату ОСОБА_3 за жовтень місяць 2024 року в повному обсязі.
3.2 У відповідності до абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати додаткову винагороду солдату ОСОБА_3 за жовтень місяць 2024 року.
4. ТВО заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу лейтенанту ОСОБА_2 провести з особовим складом військової частини НОМЕР_1 додаткове заняття, на якому довести положення Статуту внутрішньої служби, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та положень ст. 408 КК України “Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або лікувального закладу
5. За порушення вимог ст. ст. 11, 16 Розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, при повернені до військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 за порушення правил поведінки військовослужбовця, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Станом на теперішній час наказом (по стройовій частині) №47 від 08.02.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та наказомкомандира військової частини НОМЕР_4 від 06.02.2025 року №12-РС, солдату ОСОБА_3 було ПРИЗУПИНЕНО ВІЙСЬКОВУ службу у Збройних Силах України, і виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 24.01.2025. Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Щодо правових підстав видання наказу №860 від 07.11.2024р. командира військової частини НОМЕР_1 “По результатам службового розслідування за фактом не повернення до військової частини після лікування солдата ОСОБА_1 », то проходження служби військовослужбовцями, та виконання ними свого військового обов'язку ґрунтується на дотриманні ними норм законів, в тому числі ст.12 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст.13 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст.14 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст.16 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст.128. Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ч. 4 ст. 24 Закону України «Про порядок проходження військової служби» від 25.03.1992 № 2232-XII, до абзацу 21 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, до абзацу 3 пункту 143 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Закону України про Дисциплінарний статут Збройних Сил України та інших.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що військовослужбовець, що проходить військову службу у Збройних Силах України зобов'язаний виконувати обов'язки військової служби дотримуючись положень Статутів Збройних Сил України. Підпорядковується командиру і всі свої дії вчиняє лише з дозволу безпосередніх або прямих командирів. З аргументів наведених позивачем у параграфі дев'ятому позовної заяви зазначена інформація про відвідування позивачем лікарняних закладів м.Дніпра, які відбувались без відома і дозволу командування військової частини. Час між відвідуванням лікувальних закладів позивач проводив на свій розсуд ухиляючись від виконання обов'язків військової служби. З огляду на те, що позивач під час відвідувань лікарень, зазначених у позовній заяві, не був госпіталізований, слід дійти висновку, що останній мав спроможність з'явитись до розташування військової частини, повідомити свого командира про прибуття і приступити до виконання обов'язків військової служби, або звернутись до медичного пункту військової частини для прийняття лікарями медичного пункту військової частини НОМЕР_1 рішення про подальше лікування позивача з огляду на стан його здоров'я. З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що аргументи і доводи викладені позивачем у позовній заяві ніяким чином не спростовують, а лише доводять протиправну поведінку позивача яка стала предметом службового розслідування і як результат видання наказу №860 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07 листопада 2024 року “По результатам службового розслідування за фактом не повернення до військової частини після лікування солдата ОСОБА_1 ».
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію висловлену у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 , 16.03.2022р. на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022р. був призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу у лавах Збройних Сил України.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №161 від 08.06.2023р. призначено ОСОБА_1 на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти В/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №137 від 14.05.2024р., на підставі п/п. 15 п. 116 Положення №402, солдата ОСОБА_1 , водія 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти В/ч НОМЕР_1 , звільнено з займаної посади, зараховано у розпорядження командира В/ч НОМЕР_4 , а також вирішено утримувати в списках В/ч НОМЕР_1 з 14 травня 2024 року.
08.08.2024 року позивач звернувся з рапортом (вх. №5242 від 10.08.2024 року) до командира військової частини НОМЕР_1 , у якому просив направити його на військово-лікарську комісію до військової частини НОМЕР_3 з 09.08.2024 року. Вказаний рапорт погоджений начальником медичної служби-начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_4 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №239 від 09.08.2024 року позивач звільнений від виконання службових обов'язків та вибув до військової частини НОМЕР_3 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для подальшого проходження військової служби.
Позивач до розташування військової частини не повернувся у результаті чого на підставі рапорта начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта медичної служби Івана КОЛЕСНИКА (вх.№7391 від 15.10.2024 року) наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №829 від 30.10.2024 року було призначено службове розслідування.
Згідно акту службового розслідування встановлено, що позивач знаходиться вдома, чекає на направлення на ВЛК від військової частини НОМЕР_1 , повертатись до розташування військової частини не збирається.
По результатам службового розслідування до правоохоронних органів було направлено відповідне повідомлення (вих. №3354 від 13.11.2024 року) про вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст.214 КПК України) за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст.408 КК України «Дезертирство».
Крім того, по результатам службового розслідування наказом №860 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07 листопада 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 наказав:
1. Службове розслідування вважати закінченим.
2. Керуючись ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України лейтенанту ОСОБА_2 направити повідомлення та матеріали службового розслідування до органу досудового розслідування про виявлений факт, що містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 Карного кодексу України.
3. Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 :
3.1. У відповідності до пункту 5 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати премію солдату ОСОБА_3 за жовтень місяць 2024 року в повному обсязі.
3.2 У відповідності до абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати додаткову винагороду солдату ОСОБА_3 за жовтень місяць 2024 року.
4. ТВО заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу лейтенанту ОСОБА_2 провести з особовим складом військової частини НОМЕР_1 додаткове заняття, на якому довести положення Статуту внутрішньої служби, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та положень ст. 408 КК України “Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або лікувального закладу
5. За порушення вимог ст. ст. 11, 16 Розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, при повернені до військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 за порушення правил поведінки військовослужбовця, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
До матеріалів справи долучений наказ (по стройовій частині) №47 від 08.02.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 , яким відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 06.02.2025 року №12-РС, солдату ОСОБА_3 було ПРИЗУПИНЕНО ВІЙСЬКОВУ службу у Збройних Силах України, і виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 24.01.2025. Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
На теперішній час Позивач звернувся з позовними заявами до Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_4 з вимогами зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 та Військову частину НОМЕР_1 в установленому порядку виконати направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією громадянина України, військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , яке оформлено в письмовій формі командиром Військової частини НОМЕР_1 за №2229 від 09 серпня 2024 року; про оскарження наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №335 від 30 жовтня 2024 року по факту самовільного залишення військової частини та виключення з усіх видів забезпечення, у частині, що стосується солдата ОСОБА_1 ; Визнати протиправним і скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 №47 від 08.02.2025р., в частині його пункту 14, яким з 24 січня 2025 року призупинено військову службу у Збройних Силах України, знято з грошового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення, виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , - солдата ОСОБА_1 ; про оскарження наказу Військової частини НОМЕР_4 №12-РС від 06.02.2025р., в частині його пункту 78 параграфу 25, яким з 24 січня 2025 року призупинено військову службу по мобілізації у Збройних Силах України - солдату ОСОБА_1 , у зв'язку із самовільним залишенням військової частини 07 жовтня 2024 року.
Позивач, вважаючи Наказ №860 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07 листопада 2024 року відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі, також - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (надалі, також - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ №168 (в редакції з 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із п.2-1 Постанови КМУ №168 (в редакції з 21.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Пунктом 17 Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі Доручення від 23.06.2022 №912/з/29), яке застосовується з 01.06.2022 та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Згідно з п.5 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29).
Разом з тим, підпунктом 9.4 пункту 9 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що військовослужбовці Збройних Сил України, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. або 30000 грн.
При цьому, у разі якщо військовослужбовець самовільно залишив місце служби (військову частину), такий військовослужбовець до відповідного наказу про виплату додаткової винагороди не включається.
Таким чином, із наведеного аналізу видно, що за процедурою, встановленою вищенаведеними приписами Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, встановлено ряд підстав для не включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у конкретному місяці, зокрема, у разі самовільного залишення місця служби.
Відповідно до пункту 10 Розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 14 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Крім того, згідно п.15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується зокрема за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Як встановлено судом з матеріалів справи відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №239 від 09.08.2024 року позивач звільнений від виконання службових обов'язків та вибув до військової частини НОМЕР_3 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для подальшого проходження військової служби.
Станом на 15.10.2024 рік позивач до розташування військової частини не повернувся у результаті чого, на підставі рапорта начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта медичної служби Івана КОЛЕСНИКА (вх.№7391 від 15.10.2024 року) наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №829 від 30.10.2024 року призначено службове розслідування.
Згідно акту службового розслідування встановлено, що позивач знаходиться вдома, чекає на направлення на ВЛК від військової частини НОМЕР_1 , повертатись до розташування військової частини не збирається.
Крім того, по результатам службового розслідування Наказом №860 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07 листопада 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 службове розслідування вважати закінченим:
П.2. Керуючись ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України лейтенанту ОСОБА_5 направити повідомлення та матеріали службового розслідування до органу досудового розслідування про виявлений факт, що містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 Карного кодексу України.
П.3. Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 :
П.3.1. У відповідності до пункту 5 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати премію солдату ОСОБА_3 за жовтень місяць 2024 року в повному обсязі.
П.3.2 У відповідності до абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати додаткову винагороду солдату ОСОБА_3 за жовтень місяць 2024 року.
П.5. За порушення вимог ст. ст. 11, 16 Розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, при повернені до військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 за порушення правил поведінки військовослужбовця, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Таким чином, суд дійшов висновку, що Наказ №860 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07 листопада 2024 року, яким визначено не виплачувати додаткову винагороду солдату ОСОБА_3 за жовтень місяць 2024 року, та, при повернені до військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 за порушення правил поведінки військовослужбовця, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА», - винесений правомірно.
При цьому, судом не приймається до уваги посилання представника позивача на відсутність факту самовільного залишення військової частини, оскільки такий факт не встановлювався службовим розслідуванням та не став підставою не виплати позивачу премії та додаткової винагороди за жовтень місяць 2024 року та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з накладанням дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Також не приймається судом доводи представника позивача щодо не доведеності вини позивача при встановленні факту самовільного залишення військової частини з посиланням на Постанову Верховного Суду України у справі №804/4633/17 від 18.02.2021 року, оскільки вказане рішення і виснування Верховного Суду України у вказаній справі не може бути застосовано до спірних правовідносин тому, що у зазначеній справі спірним було питання стосовно безвісного зникнення чи самовільного залишення частини військовослужбовцем з метою уникнення обов'язків військової служби. Позивачем у вказаній справі була дружина військовослужбовця, а саме місцезнаходження останнього було невідомим.
Також, в судовому засіданні позивач підтвердив, що станом на дату судового засідання до військової частини НОМЕР_1 не повертався, лікування у спеціалізованому медичному закладі військово-медичному клінічному центрі ВЧ НОМЕР_3 не проходив, звертався за лікуванням виключно до цивільних лікарень.
Отже, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують поважність причин не повернення військовослужбовця до військової служби, до позивача застосовані всі негативні наслідки, пов'язані з невиплатою премії та додаткової винагороди за жовтень 2024 року, а також накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА», яке на тепер не оголошено військовослужбовцю, а буде застосовано до нього при поверненні до військової частини НОМЕР_1 .
За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідач правомірно виніс Наказ №860 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.11.2024 року
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору та відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати по справі не розподіляються.
Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 14 квітня 2025 року.
Суддя О.В. Єфанова