16 квітня 2025 рокуСправа № 160/8882/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Національної поліції в Черкаській області, до Відповідача-2: Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, -
21.03.2025р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Національної поліції в Черкаській області, до Відповідача-2: Державної казначейської служби України та просить:
- стягнути з відповідача-1 на користь позивача за моральну шкоду, спричинену професійним захворюванням набутим під час проходження служби, грошові кошти в сумі 880000,00 грн., без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Ухвалою суду від 02.04.2025р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
14.04.2025р. через систему "Електронний суд", на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2025р. від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній просить поновити строк звернення до суду позивачеві з даним позовом, оскільки законом не обмежено строк звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я; судами двох інстанції у аналогічній справі №160/16667/22, жодних посилань на порушення строків передбачених ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, не наводилось, провадження було відкрито незалежно від значно більшої тривалості строку, який пройшов з моменту виникнення підстав для стягнення моральної шкоди до звернення до суду; вперше позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду в вересні 2023 року, і, замість того, щоб в розумний строк отримати ефективний захист своїх порушених прав, до листопада 2024 року був вимушений відстоювати право на такий захист в порядку адміністративного судочинства, неодноразово оскаржуючи рішення суду; ухвалу про повернення позовної заяви у справі №160/24663/23 суд виніс 19.02.2025, тобто після спливу майже 2х місяців з моменту виявлення недоліків, що також спричинило для позивача певну затримку, проте, одразу після повернення заяви, 25.02.2025 позивач, в інтересах якого діяв новий представник, направив позовну заяву повторно, яку знову суд повернув позивачу, виявивши у пакеті документів відсутність документів на підтвердження повноважень представника, що, в свою чергу, зумовило необхідність повторно, вже втретє, направляти документи до суду, що і було здійснено одразу після надходження матеріалів позовної заяви до позивача поштою. Представник позивача вказує і на те, що невідкладне повторне подання належним чином оформленої позовної заяви після її повернення, свідчить про добросовісну поведінку.
Розглянувши наведену заяву позивача та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, викладеної у заяві про усунення недоліків, слід відмовити, оскільки у ній не наведено жодних обставин та мотивів причин поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом, починаючи з вересня 2023 року по листопад 2024 року, та таких доказів до неї не додано.
При цьому, судом враховується, що частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/241/21, проаналізувавши положення частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Тобто, розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Так, є безпідставними посилання позивача у заяві на те, що він був вимушений відстоювати свої права на захист в порядку адміністративного судочинства, неодноразово оскаржуючи рішення суду, оскільки ці обставини не перешкоджали зверненню його з цим позовом до суду у встановлені законом строки.
Не можуть бути визнані судом і поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом посилання позивача на справу №160/16667/22 та постанову апеляційної інстанції у цій справі, оскільки обставини встановлені у згаданій справі ніяким чином не стосуються прав та інтересів позивача у цих правовідносинах та не перешкоджали зверненню до суду з цим позовом у строк, встановлений законом.
Не є поважними причинами і неодноразові звернення до суду з позовом, який повертався позивачу, оскільки суд враховує, що таке повернення мало місце саме з вини позивача, через не усунення ним недоліків позову, що не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду з наведених підстав.
Окрім того, зміна представників жодними доказами позивачем не підтверджена і також не може бути визнана судом поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
З наведеного, суд приходить до висновку, що вищенаведені досліджені судом підстави не є поважними, а відповідно, не можуть бути обрані судом обґрунтованими підставами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Так, строк звернення до суду не є абсолютним та може бути обмеженим через сплив великого проміжку часу з вересня 2023 року по березень 2025 року, тобто, більше ніж півтора року.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини «Фогарді проти Сполученого Королівства» про те, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулюванню з боку держави, а також і рішення зазначеного Суду «Устименко проти України», яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Наведена правова позиція також відображена і у постанові Верховного Суду від 27.02.2023р. у справі №560/8394/21.
За викладеного, суд не находить обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які досліджені вище, відповідно, такі підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними, тому у задоволенні заяв позивача про поновлення строку звернення з цим позовом, викладених у заяві про усунення недоліків, слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені позивачем у заяві про усуненян недоліків, визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/8882/25 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Національної поліції в Черкаській області, до Відповідача-2: Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - повернути позивачеві.
Копію ухвали та позовну заяву з додатками надіслати особі, що подала позов.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва