17 квітня 2025 рокуСправа №160/34820/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( 49008 Дніпропетровська область м. Дніпро вул. Надії Алеєксєєнко, 106, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії
31 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії за віком з 20 вересня 2012 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009, 2010, 2011 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 20 вересня 2012 року здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009, 2010, 2011 роки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала на обліку в Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ". Керуючись своїм правом позивач 20.09.2012 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009-2011 роки. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки позивачеві вже була призначена пенсія за по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою від 15 січня 2025 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
27.01.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надало письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області та отримує 19.05.2009 року пенсію по інвалідності, згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26.06.2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.ст.40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009-2011 роки.
Головним управлінням ПФУ у Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача, та прийнято рішення яким відмовлено в переведенні на інший вид пенсії та в застосуванні середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки - 2009-2011 роки.
Ввжаючи дії відповідача протиправними , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі Закон №1058-IV), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із ст.7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-ХІІ.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно із ст.27 Закону № 1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп - Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Під час переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), що враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства України слідує, що ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач отримував пенсію за віком, яка була обчислена (нарахована) за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
На думку позивача, при зверненні із заявою до відповідача-1 він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів ст.40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше.
Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій (пенсій за віком). Втім вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом № 1058-IV. Оскільки заява позивача до управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень ст.40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021 - 2023 роки.
Подібний висновок зробив Верховний Суд в постановах від 06.12.2021 р. у справі №18.
Суд не враховує посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.04.2019 р. у справі № 495/620/17, від 10.04.2019 р. у справі №211/1898/17, від 15.05.2019 р. у справі №504/503/17, від 23.10.2020 р. у справі №528/196/17, оскільки такі висновки суду здійснені у правовідносинах, які не є подібними. За обставинами вказаних справ позивачам первісно пенсія була призначена за вислугу років, які в подальшому виявили бажання отримувати пенсію за віком.
Щодо висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 17.06.2021 р. у справі №336/7438/16-а, то суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 р. року у справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
У справі № 336/7438/16-а, що розглядалася Верховним Судом, позивачу первинно було призначено пенсію за віком з липня 2006 року на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1788-XII, тоді як у справі, що розглядається, позивачу пенсію було призначено за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до пункту п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.
Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за віком, яка є тією ж пенсією за інвалідністю, підстави для перерахунку розміру такої пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують досягненню такого пенсійного віку (за 2009-2011 роки), відсутні.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, як таких, що не базуються на законі.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( 49008 Дніпропетровська область м. Дніпро вул. Надії Алеєксєєнко, 106, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук