16 квітня 2025 рокуСправа №160/794/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліпець Н.Є., розглянувши у письмовому провадження питання про поновлення провадження у справі №160/794/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо застосування з 29 січня 2020 по 08 лютого 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 29 січня 2020 року по 08 лютого 2023 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в належному розмірі за період з 01 липня 2018 по 08 лютого 2023 року із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 01 липня 2018 по 08 лютого 2023 року, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 12.02.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 зупининено провадження у справі №160/794/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 поновлено провадження у справі №160/794/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи “Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 08.02.2023 та доказів поважності причин його пропуску.
14.04.2025 на виконання вимог вказаної ухвали суду від 10.04.2025 позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої позивач зазначає, що отримуючи щомісячно грошове забезпечення позивач могла знати тільки про розмір свого грошового забезпечення та її складових, але ніяк не про порядок їх визначення та нарахування, оскільки роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, у зв'язку з цим позивачу не спадало на думку, що державна установа може проводити нарахування та обчислення заробітної плати без врахування змін чинного законодавства. ОСОБА_1 до 10.01.2025 року не отримував від відповідача, а ні під час роботи, а ні під час звільнення жодних письмових повідомлень/роз'яснень щодо призначення, обчислення і виплати їй грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги на оздоровлення), та ідексації, за період з січня 2020 року по 08 лютого 2023 року. ОСОБА_1 звернулась з відповідним запитом до ДУ «Центр пробації», оскільки при звільненні зі служби, ОСОБА_2 було одержано лише трудову книжку та наказ Державної установи Центр пробації від 25.01.2023 № 86/К. Разом з тим, а ні трудова книжка, а ні наказ про звільнення не містять відомостей про виплату позивачу всіх сум, які необхідно здійснити при звільненні та інформацію щодо розрахунку грошового забезпечення, його складових та механізм нарахування грошового забезпечення й індексації, а також інформації щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з січня 2020 року по 08 лютого 2023 року, з зазначенням які саме величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розмір, рік) були застосовані для визначення їхнього розміру та обчислення розрахунку та тарифний коефіцієнт. 05 січня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Яловою Ю.О. було направлено на електронну адресу Державної установи «Центр пробації» адвокатські запити на отримання інформації. 10 січня 2025 року на електрону адресу адвоката Ялової Ю.О. від Державної установи «Центр пробації» надійшов лист-відповідь на вказаний запит за підписом директора Янчука О. від 09.01.2025 року. Отже, на момент звільнення позивачем не було одержано письмового повідомлення про те, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку її грошового забезпечення та ін. її складових з 01.01.2020 та індексації, тому були відсутні підстави для сумніву у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунків, оскільки нарахування сум та визначення застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року та відповідної індексації є виключно дискреційними повноваженнями відповідача.
Розглянувши клопотання, суд доходить висновку про його обґрунтованість та наявність правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Втім, положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Зокрема, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022, встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).
Враховуючи вищевикладене, шляхом внесенням до ст. 233 КЗпП України вказаних змін, законодавець ввів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами частини 6 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати коли розпочався перебіг цього строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а заява про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 14 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи.
Таким чином, оскільки позивач усунув недоліки позовної заяви, суд доходить висновку про необхідність продовжити розгляд справи.
Керуючись статтями 169, 171, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника позивача Ялової Юлії Олександрівни про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою - задовольнити.
Продовжити розгляд справи №160/794/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи “Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та окремо від рішення оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Сліпець