16 квітня 2025 рокуСправа №160/4269/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідачі) в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , періоду роботи в колгоспі з 1988 року по 1998 рік згідно записів в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 від 17.09.1985 року, та скасувати рішення №046550008735 від 28.01.2025р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , період роботи в колгоспі з 1988 року по 1998 рік згідно записів в трудовій книжці колгоспника №39 від 17.09.1985 року, та здійснити розрахунок пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.01.2025 року позивач звернувся до пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.01.2025 року за № 04550008735 відмовлено у призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 01.08.1988 по 01.09.1998, оскільки в довідках зазначено ім'я та по батькові частково, що не відповідає паспорту заявника, а також в трудовій книжці когоспника № 39 дописана дата народження з порушенням закону. Вважаючи рішення ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 03.03.2025 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
05.03.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшли витребувані документи та відзив, в якому представник заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що загальний страховий стаж позивача за наслідками розгляду поданих документів склав 11 років 03 місяці 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погоджується із висновками оскаржуваного рішення, вважає його законним та обґрунтованим, складеним у відповідності до норм чинного законодавства. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в даному випадку здійснювало лише направлення прийнятого рішення позивачу, що підтверджується повідомленням від 29.01.2025 № 0400-010214-8/19557, складеним відділом обслуговування громадян № 11 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Оскільки оскаржуване рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалося, підстави для покладення зобов'язань на відповідача-2 відсутні.
10.03.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому представник заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що 20.01.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення № 091630021051 про відмову в призначені пенсії за віком, листом від 29.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову. У своєму рішенні Головне управління зазначило, що страховий стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії становить 11 років 03 місяці 19 днів. За результатами розгляду, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки колгоспника .№39 від 17.09.1985 (па титульній сторінці дописана дата народження), записи якої внесено з порушенням п.6 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», а саме: всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженою правління колгоспу особи та печатки, до страхового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспі (1988-1998) згідно архівних довідок від 09.12.2024 №1245, №1246 та №1247 від 23.01.2024, оскільки «ім'я та по батькові» заявника частково не відповідає паспортним даним, або не зазначено. Щодо позовної вимоги про здійснення розрахунку пенсії за віком, згідно рішення №046550008735 трудовий стаж позивача складає 11 років 03 місяці 19 днів, тому навіть при зарахуванні відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 17.09.1985 періоду роботи з 1988 по 1998 роки, не дасть йому права на призначення пенсії за віком.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.01.2025 року за № 04550008735 відмовлено у призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 01.08.1988 по 01.09.1998, оскільки в довідках зазначено ім'я та по батькові частково, що не відповідає паспорту заявника, а також в трудовій книжці когоспника № 39 дописана дата народження з порушенням закону.
Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Оцінивши усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 виписаної на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінках 2-3 зроблено слідуючі записи про те, що в 1981 році працював трактористом та відпрацював 156 днів, в 1982 році працював трактористом та відпрацював 96 днів, в 1984 році пройшов курси шоферів та відпрацював 34 дні, в 1985 році працював шофером та відпрацював 233 дні. Працював в колгоспі «Зоря Комунізму по 06.09.1985 року, звільнений за власним бажанням, слідуючий запис 16.10.1985р. працював шофером та відпрацював 52 дні, 1986 рік працював шофером та відпрацював 299 днів, 1987 рік працював шофером та відпрацював 310 днів, далі на сторінках 4-5 зроблено слідуючі записи про те, що 1988 рік працював шофером та відпрацював 306 днів, 1989 рік працював шофером та відпрацював 294 дні, 1990 рік працював шофером та відпрацював 289 днів, 1991 рік працював шофером та відпрацював 286 днів, 1992 рік працював шофером та відпрацював 315 днів, 1993 рік працював шофером та відпрацював 343 дні, 1994 рік працював шофером та відпрацював 309 днів, 1995 рік працював шофером та відпрацював 306 днів, 1996 рік працював шофером та відпрацював 287 днів, 1997 рік працював шофером та відпрацював 312 днів, 1998 рік працював шофером та відпрацював 318 днів, 1999 рік працював шофером та відпрацював 278 днів, 2000 рік працював шофером та відпрацював 113 днів.
Записи про прийняття на роботу в спірні періоди вчинені відповідно до вимог Інструкції № 162, № 58.
У відомостях трудової книжки колгоспника позивача наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
Проте, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі за період з 1988 по 1998 роки, суд доходить висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі з 1988 по 1998 роки.
Також позивачем надано до матеріалів адміністративної справи та на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області:
- довідку №25 від 27.12.2024р., згідно якої ОСОБА_1 працював в колгоспі «Зоря Комунізму», 3 29.05.1992р. колгосп «Зоря», з 30.06.2000р. ТОВ «Преображенське-2000» в 1981р. працював трактористом та відпрацював 156 днів, в 1982р. . працював трактористом та відпрацював 96 днів, в 1984р. . працював водієм та відпрацював 34 дні, в 1985р., працював водієм та відпрацював 233 години - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 2-3;
- архівну довідку №1245 від 09.12.2024р., де зазначено, що в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Карла Маркса, з березня 1993 року КСП ім. Карла Маркса, з квітня 2000 року СТОВ «Жовтоолександрівське» значиться Тесленко ім'я Ол-дир, з червня 1986 року ОСОБА_2 , Леон, по батькові не вказано у вересні-жовтні 1988р., ІВ.. (так у документах мовою оригінала) і його відпрацьовані людино-дні за 1985-1989 роки - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 2-3 та на сторінках 4-5;
- архівну довідку №1246 від 09.12.2024р., де зазначено, що в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Карла Маркса, з березня 1993 року КСП ім. Карла Маркса, з квітня 2000 року СТОВ «Жовтоолександрівське» значиться ОСОБА_3 ім'я ОСОБА_2 , з 1991 року ОСОБА_4 , по батькові Вік,, ОСОБА_5 , у 1992-1993 роках не вказано (так у документах мовою оригінала) і його відпрацьовані людино-дні за 1990-1994 роки - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 4-5;
- архівну довідку №1247 від 09.12.2024р., де зазначено, що в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Карла Маркса, з березня 1993 року КСП ім. Карла Маркса, з квітня 2000 року СТОВ «Жовтоолександрівське» значиться ОСОБА_6 , у 1999 році - ОСОБА_7 , по батькові не вказано, у 1999 році В., ідинтифікаційний код 2339218098 (так у документах мовою оригінала) і його відпрацьовані людино-дні за 1995-1999 роки - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 4-5;
- архівну довідку №1248 від 09.12.2024р., де зазначено, що в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Карла Маркса, з березня 1993 року КСП ім. Карла Маркса, з квітня 2000 року СТОВ «Жовтоолександрівське» значиться ОСОБА_8 , з 2001 року - ОСОБА_4 , по батькові не вказано, з 2001року - В., ідинтифікаційний код 2339218098 (так у документах мовою оригінала) і його відпрацьовані людино-дні за 2000-2002 роки - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 4-11;
- архівну довідку №1249 від 09.12.2024р., де зазначено, що в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Карла Маркса, з березня 1993 року КСП ім. Карла Маркса, з квітня 2000 року СТОВ «Жовтоолександрівське» значиться ОСОБА_3 ім'я ОСОБА_9 -дир, з червня 1986 року ОСОБА_2 , Леон, по батькові не вказано у вересні-жовтні 1988р., ІВ.. (так у документах мовою оригінала) і його заробітна плата за 1985-1989 роки - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 2-3 та на сторінках 4-5;
- архівну довідку №1250 від 09.12.2024р., де зазначено, що в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Карла Маркса, з березня 1993 року КСП ім. Карла Маркса, з квітня 2000 року СТОВ «Жовтоолександрівське» значиться ОСОБА_3 ім'я ОСОБА_2 , з 1991 року ОСОБА_4 , по батькові Вік,, ОСОБА_5 , у 1992-1993 роках не вказано (так у документах мовою оригінала) і його заробітна плата за 1990-1994 роки - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 4-5;
- архівну довідку №1251 від 09.12.2024р., де зазначено, що в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Карла Маркса, з березня 1993 року КСП ім. Карла Маркса, з квітня 2000 року СТОВ «Жовтоолександрівське» значиться ОСОБА_6 , у 1999 році - ОСОБА_7 , по батькові не вказано, у 1999 році В., ідинтифікаційний код 2339218098 (так у документах мовою оригінала) і його заробітна плата за 1995-1999 роки - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 4-5;
- архівну довідку №1252 від 09.12.2024р., де зазначено, що в книгах обліку оплати праці колгоспу ім. Карла Маркса, з березня 1993 року КСП ім. Карла Маркса, з квітня 2000 року СТОВ «Жовтоолександрівське» значиться ОСОБА_8 , з 2001року - ОСОБА_4 , по батькові не вказано, з 2001року - В., ідинтифікаційний код 2339218098 (так у документах мовою оригінала) і його заробітна плата за 2000-2002 роки - що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 4-11;
- архівну довідку №1253 від 09.12.2024р. відповідно до якої ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ТОВ «Відродження» 14.03.2001р. та звільнений з роботи 05.09.2001р., що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 6-7;
- архівну довідку №1254 від 09.12.2024р. де зазначено, що в розрахункових відомостях ТОВ «Відродження» значиться ОСОБА_10 , по ОСОБА_11 , (так у документах мовою оригінала) і його заробітна плата за 2001 рік.., що відповідає записам в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 на сторінках 6-7.
Відомості з наданої трудової книжки та довідки ОСОБА_1 не було враховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обрахунку страхового стажу.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 року №159/4178/16-а.
Записи в трудовій книжці позивача кореспондуються з даними уточнюючої довідки та підтверджують наявний трудовий стаж позивача у спірний період.
Отже, на переконання суду, вказані записи у трудовій книжні підтверджують факт роботи позивача у спірний період.
Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Відтак, не зарахування стажу є порушенням органу Пенсійного фонду України, що посягає на гарантовані Конституцією України права позивача.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що період роботи позивача згідно трудової книжки з 1988 по 1998 роки бути зараховані до загального стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності довідок не встановлено, а тому архівні довідки позивача слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Вищезазначені відомості з трудової книжки та уточнюючих довідок, які підтверджують, що позивач у зазначені періоди дійсно працював в колгоспі, відповідачами не спростовані.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
З огляду вищезазначене, органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм правом вимагати відповідні документи від підприємств, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію - не скористався, відтак необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи.
Отже, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 1988 по 1998 роки до страхового стажу позивача вчинена відповідачем у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладені висновки, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.01.2025 року за №046550008735.
У задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області слід відмовити, оскільки оскаржуване рішення не приймалося цим органом.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання здійснити розрахунок пенсії за віком, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини вимог з огляду на наступне.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи No R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, лише після встановлення наявності у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області має вирішити питання щодо розрахунку та призначення позивачу пенсії за віком.
Частиною 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним з метою ефективного захисту прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 1988 по 1998 років.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1221,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.4171434624.1 від 05.02.2025 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1221,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрілців, 15, код ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.01.2025 року за № 046550008735 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 1988 по 1998 років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрілців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 (одна двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець