16 квітня 2025 рокуСправа №160/34770/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповіача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просить зобов'язати відповідача 1 і відповідача 2 здійснити необхідні заходи по внесенню та внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, «Оберіг» та «Резерв+», інформації про виключення ІНФОРМАЦІЯ_3 в липні 2016 року ОСОБА_1 1976р.н. з військового обліку на підставі п.8 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ. ( у редакція, що діяла з 12.04.2015 р. по 23.04.2021 р.).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 2007 року перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , який реорганізовано в подальшому в ІНФОРМАЦІЯ_5 . 01.06.2013 був знятий з військового обліку у зв'язку зі зміною постійного місця проживання. В подальшому на військовий облік не ставав. Вказує, що за весь період перебування на військовому обліку не набув військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності. Вказує, що у зв'язку з тим, що 15.06.2016 досяг 40-річного віку та не отримав військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності на підставі п.8 ст. 37 Закону України «Про військовий обв'язок і військову службу» (у редакції, що діяла з 12.04.2015 по 23.04.2021) підлягав виключенню з військового обліку. Звертає увагу, що у липні 2016 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 про виключення його з військового обліку за вказаною підставою, за результатом чого РВК виконано всі необхідні дії та здійснено всі необхідні відмітки в обліковій документації, однак відмовлено в проставленні такої відмітки у військовому квитку. 31.05.2024 оновив свої особисті дані, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Проте, зареєструвавшись в системі «Оберіг» виявив невідповідність персональних даних та свого правового статусу. Вказує, що на даний момент в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня інформація щодо виключення позивача з військового обліку. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 13.01.2025 позивачем надано відповідь на відзив, де надано додаткові пояснення щодо суті предмету позову та позовних вимог.
Ухвалою від 16.01.2025 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст.257,263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.01.2025 представником відповідача 1: Металургійно- ІНФОРМАЦІЯ_7 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити. Зокрема, з посиланням на судову практику та вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вказує, що після зняття з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач не став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_9 . З початком роботи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач, який офіційно зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 . При уточненні даних позивач вказав адресу АДРЕСА_5 . Тобто в період часу з 2007 року й донині позивач не має жодного відношення до ІНФОРМАЦІЯ_9 , таким чином внести інформаціє до реєстру про виключення з військового обліку позивач не перебуваючи на такому обліку підстав у відповідача не має. Крім того звертає увагу, що п.8 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого підставою для виключення з військового обліку є не отримання до 40-річного війку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальністю, втратила чинність 23.04.2021 та не можуть бути застосовані до даних правовідносин.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_11 відзив на позовну заяву у встановлені строки не подано.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 відповідно до військового квитка № НОМЕР_4 , що виданий 20.07.1994 перебував на військовому обліку, придатний до нестройової служби. Відповідно до розділу 8 військового квитка: 01.06.2013 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_13 . Як вказує позивач - знятий з обліку у зв'язку зі зміною постійного місця проживання. В подальшому на військовий обліку не брався.
Позивач вказує, що 31.05.2024 він оновив свої облікові дані через ЦНАП Оболонського району м. Києва. Відповідач-1 вказує, що позивач, який офіційно зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 . При уточненні даних позивач вказав адресу АДРЕСА_5 . Кожна із сторін не надає доказів, що підтверджують дані обставини, проте суд приходить до висновку, що сторони визнають факт перебування на військовому обліку у зв'язку з оновленням облікових даних.
Позивач 20.08.2024 звернувся до відповідача-1 із заявою, відповідно до якої просить підтвердити факт виключення ІНФОРМАЦІЯ_14 в липні 2016 року ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу№ та здійснити необхідні заходи по внесенню в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення його з військового обліку. Доказів надання відповіді на вказану заяву сторонами суду не надано.
21.10.2024 позивач звернувся зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої просить відповідача-2 зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_15 здійснити необхідні заходи по внесенню та внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ІНФОРМАЦІЯ_14 в липні 2016 року ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ( в редакції, що діяла з 12.04.2015 по 23.04.2021). Доказів надання відповіді на вказану скаргу сторонами не надано
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідачів, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).
Згідно з ч.1 ст.27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
На підставі ч.ч.1, 2, 4 ст.28 Закону №2232-XII запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних.
Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд - до 35 років; другий розряд - до 60 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.
Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 (далі Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.п.2, 3, 4, 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Завданнями військового обліку є:
утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;
проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов'язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;
своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;
забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку;
забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.
Оцінюючи доводи позивача щодо його військового обліку, суд зазначає, що відповідно до п.8 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (у редакції станом на час досягнення позивачем 40-річного віку 15.06.2016) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності.
У подальшому до Закону №2232-XII неодноразово вносились зміни.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, ч.6 ст.37 викладено у такій редакції:
«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.».
Водночас, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.
Тобто, з набранням чинності вказаних змін до ч.6 ст.37 Закону №2232-XII виключено підставу виключення з військового обліку, на яку посилається позивач (громадяни України, які не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності).
Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Предметом спору у цій справі є зобов'язання відповідача виключити позивача з військового обліку на підставі п.8 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (у редакції станом на час досягнення позивачем 40-річного віку 15.06.2016).
Отже, перевірці судом підлягає саме відповідність таких дій відповідача чинному законодавству України, яке регулює порядок дотримання громадянами встановленого військового обов'язку та загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відтак, вирішуючи спір, суд керується приписами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме звернення позивача щодо виключення його з військового обліку військовозобов'язаних.
Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі, є військовозобов'язаним та не довів наявність підстав для виключення його з військово обліку відповідно до ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (у чинній редакції), суд дійшов висновку, що відсутні підстави для виключенні позивача з військово обліку.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №820/3113/17 у схожих правовідносинах.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується з огляду на відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук