16 квітня 2025 року Справа № 160/3033/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
31.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою №418 від 17.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року, зазначеної в довідці № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року, виданої Територіальним Управлінням ДСА України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач звертався із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, при цьому рішення відповідача було відмовлено у такому перерахунку, оскільки відповідно до Законів України «Про Державний бюджет на 2021-2024 роки, з 01.01.2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу не змінювався і становить - 2102,00 грн. Позивач вважає вказане рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області відповідно до частин 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги.
06.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
25.02.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до Закону України від 09.11.2023 № 33460-ІХ «Про Державний Бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді складає 2102 грн, тому право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області - відсутнє. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області було виготовлено довідку № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року, відповідно до якої суддівська винагорода станом на 01.01.2024 року, судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складає 169870,80 грн, у тому числі:
- посадовий оклад - 99924,00 грн.;
- доплата за вислугу років (60%) - 59954,40 грн.
- доплата за перебування на адміністративній посаді у суді (10%) - 9992,40 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №418 від 17.01.2025 року щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2024 року.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву позивача №418 від 17.01.2025 року та прийнято рішення від 17.01.2025 року № 912140821886 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з 01.01.2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу не змінювався і становить - 2102,00 грн.
Позивач вважає відмову у перерахунку щомісячного довічного утримання судді на підставі довідки № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року, протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з чим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно ч. 1-5 ст. 135 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX у ст. 7 встановив на 2024 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.
Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на певний рік.
Закон України про Державний бюджет України на певний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22.
Отже, усі судді у відставці, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання, мають право на його перерахунок у разі зміни розміру складових суддівської винагороди.
Розмір суддівської винагороди, визначений ст. 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №580/2522/24.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі положень законів України про державний бюджет України на певний рік.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21.
Отже, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а викладені підстави для прийняття спірного рішення є необґрунтованими.
Таким чином, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року, зазначеної в довідці № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року, виданої Територіальним Управлінням ДСА України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про перерахунок позивачу пенсії за віком.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року, зазначеної в довідці № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року, виданої Територіальним Управлінням ДСА України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №67302545-1 від 29.01.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 1211,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (49008, м.Дніпро, вул.Надії Алексєєнко, 106, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою №418 від 17.01.2025 року та скасувати рішення від 17.01.2025 року №912140821886.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року, зазначеної в довідці № Б-с-1606 від 19 грудня 2024 року, виданої Територіальним Управлінням ДСА України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв