м. Вінниця
17 квітня 2025 р. Справа № 120/9562/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, позивач зауважує, що до її страхового стажу не було зараховано період з 21.09.2004 по 31.12.2004, як догляд за дитиною до досягнення нею 6-річного віку.
Ухвалою суду від 25.07.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав визначення складу відповідачів.
Ухвалою суду від 12.08.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.08.2024 представником відповідача до суду подано відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Крім іншого зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку з підстав відсутності необхідного страхового стажу 20 років. При цьому, представник відповідача зауважує, що за результатом розгляду наданих позивачем документів, їй не було зараховано до страхового стажу період з 01.01.2004 по 19.09.2004, як догляд за дитиною до 3-х років.
02.09.2024 через підсистему «Електронний суд» представником позивача до суду подано відповідь на відзив, якою заперечує твердження ГУ ПФУ у Вінницькій області, викладені у відзиві.
Однак, подану відповідь на відзив суд до уваги не бере, оскільки відповідно до частини 3 статті 263 КАС України заявами по суті в даній категорії справ є позов та відзив.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є постраждалою від Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
З 20.10.2023 позивач зверталась до органів Пенсійного фонду із заявами про призначення їй пенсії відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, 20.10.023 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 796 як особі, яка проживала та працювала на територіях радіоактивного забруднення. Проте, отримала відмову в Рішенням № 023830025555, мотивовану тим, що за наданими документами страховий стаж становить 8 років 6 місяців 10 днів. В даному рішенні відповідач посилається на відсутність інформації про послідовність зміни прізвища заявниці.
10.11.2023 року врахувавши підстави відмови, позивач, надала відповідні документи та повторно звернулась до ГУ ПФУ з відповідною заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Однак, отримала рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 17.11.2023 № 023830025555. В даному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 17 років 09 місяців 29 днів. Разом з тим, до страхового стажу позивача не було зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, за період протягом січня - вересня 2004, рекомендовано подати довідку з органів соціального захисту щодо отримання допомоги по догляду за дитиною.
18.11.2023 позивачу виповнилось 50 років та вона досягла пенсійного віку. Враховуючи рекомендації про недостатність доказів, позивач додала недостатні документи.
15.03.2024 року позивач знову звернулась з заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
22.03.2024 року отримала рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області № 023830025555 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 20 років. При цьому, в Рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 19 років 08 місяців 18 днів. Разом з тим, до страхового стажу позивача не було зараховано період ведення підприємницької діяльності з 01.05.2006 по 20.07.2014 згідно витягу з ЄДР.
07.03.2024 ГУ ПФУ у Вінницькій області у відповідь на звернення позивача, листом № 3396-2117/В-02/8-0200/24 повідомило, що при розрахунку пенсії до страхового стажу період здійснення догляду за дитиною з 20.09.2001 по 19.09.2004 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня інформація про здійснення догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. До стажу зараховано період роботи з 14.05.2001 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, та з 01.01.2005 по 21.01.2005 за даними персоніфікованого обліку. Тобто, до страхового стажу не зараховано періоди з 01.01.2004 по 19.09.2004.
Разом з тим, позивач обираючи спосіб захисту, позовні вимоги визначила в межах визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 55 ЗУ № 796, зобов'язання відповідача зарахувати, саме період з 20.09.2004 по 31.12.2004 до страхового стажу, як догляд за дитиною до досягнення нею шестирічного віку та зобов'язати призначити пенсію.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 13 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до вказаного закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
За змістом цих норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну сплату або сплату не в повному обсязі страхових внесків та неподачу відповідної інформації законом покладено на страхувальника.
До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (ст.7 Закону №2240).
До страхового стажу для обчислення пенсії зараховуються ті періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за які з 1 січня 2004 року, дати набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щомісяця сплачені страхові внески.
У статті 24 цього Закону визначено, що страховий стаж після 1 січня 2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до набрання ним чинності - в порядку, визначеному раніше діючим законодавством.
Отже, до 1 січня 2004 року, час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, - на підставі свідоцтва про народження дитини.
З 1 січня 2004 року пунктом 1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески за жінок, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачуються з 01.01.2005.
Тому якщо жінка доглядала за дитиною віком до трьох років у період з 01.01.2004 по 31.12.2004, то такий період враховується до її страхового стажу на підставі документу, що підтверджує факт отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наприклад, довідки управління соціального захисту населення, яке виплачувало жінці допомогу).
Після 1 січня 2005 року, час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу матері, якщо вона отримувала відповідну допомогу, за даними системи персоніфікованого обліку.
Незалежно від того, чи працювала жінка до виходу у відпустку по догляду за дитиною до трьох років чи ні, їй цей період зараховується до страхового стажу, оскільки нарахування та сплата страхових внесків за неї здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Так, за змістом наведених норм права дає підстави дійти висновку, що внаслідок зміни правового регулювання у сфері пенсійного страхування, починаючи з 01.01.2004 обов'язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Крім того, Законом № 796 визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі Закон № 796-XII).
Статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
Судовим розглядом встановлено, що за період 21.09.2004 по 31.12.2004, період по догляду за дитиною до 6 років, страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок за позивача до Пенсійного фонду не сплачувалися. При цьому, доказів того, що позивач за час догляду за дитиною до 6 років стала на облік у відповідне територіальне управління праці та соціального захисту населення та отримувала відповідну соціальну допомогу, з якої мали бути сплачені страхові внески за рахунок держави, матеріали справи також не містять.
Відтак, період перебування у відпустці по догляду за дитиною до 6 років до жодного з видів страхового стажу не включається, бо це не передбачено чинним законодавством.
Окремо, суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право на звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушують її права, свободи чи інтереси. Відповідно до частини другої статті 5 КАС України, кожна особа самостійно обирає спосіб захисту своїх прав з числа визначених законом.
Разом з тим, предметом доказування у справі є, зокрема, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тому, межі судового розгляду визначаються виключно тими вимогами, які заявлені позивачем у позовній заяві.
Так, у межах розгляду даної справи судом встановлено, що позивач не заявляла вимог про визнання протиправними та скасування рішень територіальних органів Пенсійного фонду України № 023830025555 від 26.10.2023, № 023830055555 від 17.11.2023, та № 0238300555 від 22.03.2024, у яких надано правову оцінку певним періодам трудової діяльності позивача як таким, що не підлягають зарахуванню до страхового стажу.
З огляду на викладене, суд не має правових підстав надавати оцінку законності чи обґрунтованості зазначених рішень у межах цієї справи, оскільки вони не є предметом позову, що відповідає положенням частини другої статті 2, частини першої статті 19 та статті 160 КАС України.
Таким чином, суд обмежується розглядом виключно заявлених вимог, не виходячи за їх межі, та не досліджує питання, які не порушувалися позивачем у межах цього провадження, у тому числі й щодо правомірності оцінки не зарахованих періодів роботи до страхового стажу, наданої Пенсійним фондом України в згаданих рішеннях.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду сформовано: 17.04.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна