Справа № 522/10161/24
Провадження № 1-кп/522/1759/25
17 квітня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження №12024163510000084, відомості про яке внесено 29.01.2024 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торез, Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,-
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12024163510000084 від 29.01.2024 року відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024 року головуючим суддею був визначений ОСОБА_6
17 квітня 2025 року на підставі доповідної записки помічника судді ОСОБА_6 - ОСОБА_7 був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи №522/10161/24 між суддями, яким визначено суддю ОСОБА_1 .
В судовому засіданні прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який спливає 18.04.2025 року.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ст.177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання і просила його задовольнити.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ризики прокурором не доведені. Просила застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, за вчинення більш тяжкого з інкримінованих кримінальних правопорушень, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Як убачається із матеріалів справи, свідки та потерпіла у кримінальному провадженні судом ще не допитувались, таким чином обвинувачений ОСОБА_5 може впливати на свідків та потерпілу з метою схиляння їх до зміни свої показань у суді.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується, тим, що обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має законних джерел доходу для існування, обвинувачується зокрема у вчиненні корисливого злочину, а тому є підстави вважати, що він може отримувати доходи в тому числі шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
Суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Окрім того, суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Так, в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою суду не надано та у судовому засіданні не встановлено.
Обставини, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, які могли бути перешкодою для продовження відносно обвинувачених строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом встановлені не були, а тому клопотання прокурора на теперішній час підлягає задоволенню.
Крім того, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні "Lavents v. Latvia", продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги права, передбаченого статтею 5 Конвенції, суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановлені ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177-178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави, у кримінальному проваджені щодо вчинення злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 182, 183, 199, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024163510000084, відомості про яке внесено 29.01.2024 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 13 червня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1