Справа № 521/119/24
Провадження № 2/521/327/25
16 квітня 2025 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення дітей з матір'ю, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення дітей з матір'ю.
Свої вимоги мотивує тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 03.07.2009 року, що зареєстрований Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що було зроблено актовий запис № 419. У шлюбі у сторін народилися двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час діти проживають з матір'ю.
Причиною звернення до суду стало те, що спільне життя з відповідачем не склалося внаслідок відсутності взаєморозуміння, різні погляди на життя та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, несумісність характерів. Позивач вважає, що подальше спільне проживання та збереження сім'ї є неможливим та суперечить її інтересам. Переконана, що сенсу в підтриманні сімейних відносин не має, оскільки не підтримують шлюбних відносин вже тривалий час. На теперішній час спору щодо майна не мають.
Ухвалою суду від 26.01.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с. 20-21)
10.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Білицького А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - відмовити. До січня 2023 року подружжя проживало разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності відповідачу. В березні 2022 року позивач та двоє дітей виїхали у Федеративну Республіку Німеччина, як шукачі тимчасового притулку, де до липня 2022 року перебували в лагері для біженців. З липня 2022 року позивач із дітьми зареєструвалась в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач приїхав до родини в Німеччину тільки в січні 2023 року. З січня 2023 року відповідач постійно доглядає за дітьми та займається їх вихованням. До кінця лютого між позивачем і відповідачем були добропорядні сімейні стосунки. Відповідач продовжував займатися дітьми, купляв продукти харчування, забезпечував родину усім необхідним для життя. Розлад у родині відбувся в кінці травня 2023 року повідомленням позивача про намір подати заяву про розірвання шлюбу. В травні позивач повідомила відповідачу, що процес розірвання шлюбу розпочався. В березні 2023 року позивач запропонувала відповідачу знайти собі інше житло. Задля уникнення конфліктів, сторони фактично домовилися про те, що вони будуть тимчасово проживати окремо один від одного. Зазначає, що відповідач не бажає розривати шлюб.
У судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи відеоконференцзв'язку EASYCON - https://vkz.court.gov.ua/, з представником відповідача - Білицьким А.В. зник зв'язок, оскільки в нього розрядився ноутбук.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе особа, яка подала клопотання і таким чином суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Представник позивача адвокат Вовк О.Є. у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2009 року, що зареєстрований Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що було зроблено актовий запис № 419. (а.с. 4)
В період шлюбу у сторін народилися двоє синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 15.11.2011 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, на підставі актового запису № 1148, який на даний час є неповнолітнім, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 05.02.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, на підставі актового запису № 1239, який на даний час є також неповнолітнім. (а.с. 7,8)
У відповідності ст.51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
В судовому засіданні, яке відбулося 20.02.2025р., представник відповідача підтвердив, що сторони разом не проживають з грудня 2023 року, що також підтверджується і протоколом судового засідання в режимі конференції №4084445 від 20.02.2025р.
В судовому засіданні 16.04.2025р. представник позивача наголошував на тому, що позивач не має намірів повертатися до відповідача через відсутність взаємопорозуміння та наполягає на розірванні шлюбу.
Судом встановлено, що шлюбні відносини припинені через відсутність взаєморозуміння. Сім'я фактично розпалася і надалі спільне проживання і збереження сім'ї неможливе, сторони спільного господарства не ведуть та проживають окремо один від одного, що не заперечувалося сторонами у справі.
Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При таких обставинах справи суд вважає, що сім'я сторін розпалася остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами (ст. 1 СК України).
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Звертаючись з позовною заявою про розірвання шлюбу, позивачка просила залишити дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Проживання дітей разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Сімейним кодексом України не передбачено залишення проживання дитини з одним із подружжя при розірванні шлюбу. Про таку можливість зазначив Верховний Суд у Постанові від 15.01.2020 у справі №200/952/18, вказавши, що «за загальним правилом за відсутністю спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу».
Тобто, ключовим у даному випадку є відсутність спору про те, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти після розірвання шлюбу. Крім того, вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу суд може, але не повинен, оскільки Сімейним кодексом України такий обов'язок не встановлений.
Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Зважаючи на те, що суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу лише за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, та враховуючи, що представник відповідача у відзиві просив відмовити в позові в повному обсязі, що може свідчити про наявність спору між сторонами з цього питання та враховуючи те, що долученими до позовної заяви доказами не підтверджено відсутності спору між сторонами щодо того, з ким з батьків будуть проживати діти сторін після розірвання шлюбу, тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині залишення дітей проживати з матір'ю після розірвання шлюбу.
Керуючись ст.ст. 76-78, 83, 133, 137, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 24, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення дітей з матір'ю - задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 03 липня 2009 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що було зроблено актовий запис № 419, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - розірвати.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Встановити порядок виконання рішення відповідно до якого воно після набрання ним законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та здійснення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 115 СК України) зі збереженням прізвища позивача « ОСОБА_6 ».
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17 квітня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН