про витребування доказів
м. Вінниця
14 квітня 2025 р. Справа № 120/2825/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання про залучення третьої особи та питання про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
12.03.2025 р. надійшла заява позивача, в якій просив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області. Клопотання обгрунтоване тим, що після проведення посадовою особою органу державної виконавчої служби обліку рішень, такі передаються до органів казначейства для вжиття заходів з погашення сум заборгованості.
В судове засідання, призначене на 14.04.2024 року, учасники справи не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, представник відповідача у відзиві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Аналогічна за змістом заява надійшла від позивача..
З огляду на те, що сторони у судове засідання не з'явилися, подавши відповідні заяви, суд, з урахуванням частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що слід здійснити розгляд клопотання про залучення третьої особи та питання про витребування доказів за відсутності сторін в письмовому провадженні.
Оцінюючи подану заяву, суд вказує наступне.
Згідно частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Частиною четвертою цієї норми визначено, що у заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Так, позивач вказує, що згідно вимог Порядку №440 після проведення посадовою особою органу державної виконавчої служби обліку рішень, такі передаються до органів казначейства для вжиття заходів з погашення сум заборгованості.
З такими доводами суд не погоджується та вказує, що згідно п. 1 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, даний Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
П. 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначає, що такими виконавчими документа є рішення суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Тобто, Порядок №440 стосується лише до тих виконавчих документів, які передбачють стягнення коштів.
В даній ж справі не заявлено вимог про стягнення коштів, а отже вимоги Порядку №440 на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Суд вказує, що згідно статті 151 ЗУ"Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених закономголовним розпорядником коштів є ДСА .
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 148 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Отже, головним розпорядником коштів судів є ДСА, яке здійснює фінансове зазбезпечення судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відтак аргументи позивача не доводять, що рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, а отже відсутні підстави для його залучення в якості третьої особи, відповідно, клопотання задоволенню не підлягає.
Врішуючи питання про витребування доказів, суд вказує наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Водночас, частиною 4 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 2, 3 статті 79 КАС України).
Частиною 1 статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Вирішуючи питання стосовно доцільності витребування додаткових доказів, суд вказує наступне.
Так, предметом спору, серед іншого, є дії територіального управління щодо виплати винагороди виходячи з прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач як суддя Любарського районного суду Житомирської області отримує суддівську винагороду, обчислену відповідно до приписів статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Однак, протягом грудня 2024 року по лютий 2025 р. відповідачем для обрахунку розміру суддівської винагороди, що належить виплатити позивачеві, взято за основу таку базову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді, що відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" становить 2102 гривні, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01.01.2024 р. ,01.01.2025 р.
При цьому, приписами частини 3 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня - територіальні управління ДСА України.
Статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривень, Верховний Суд у справі №400/2031/21 (постанова від 10 листопада 2021 року) дійшов таких висновків:
«Виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).
Тому для правильного вирішення цієї справи слід витребувати у відповідача 1 інформацію про підстави обчислення та виплати позивачу суддівської винагороди із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді величиною 2102 гривні, а саме чи було такою причиною:
1) недостатність коштів (бюджетних асигнувань) для обчислення та виплати суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 ;
2) застосування норми абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» при наявності бюджетних асигнувань, достатніх для нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 181 КАС України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні, зокрема, у разі необхідності витребування нових (додаткових) доказів.
З огляду на витребування у відповідача додаткових доказів слід оголосити перерву у підготовчому засіданні.
Керуючись статтями 12, 72, 80, 181, 248 КАС України,
в задоволенні клопотання позивача про залучення в якості третьої особи - відмовити.
Витребувати у територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області та зобов'язати надати суду до 1.05.25 р. інформацію про те, чи виділялися Державною судовою адміністрацією України територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період із 01 грудня 2024 р. по 28 лютого 2025 р. із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, а також інформацію про те, чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період із 01 грудня 2024 р. по 28 лютого 2025 р. із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028 гривень, за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області в затверджених на 2024 та 2025 роки кошторисах та щомісячних розписах видатків.
Оголосити перерву у підготовчому засіданні до 13-00 год. 05.05.25 р. року .
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна