м. Вінниця
16 квітня 2025 р. Справа № 120/13322/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо неврахування довідок про складові заробітної плати при призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".
До суду від головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, який не є учасником справи надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позову. Зокрема, зауважує, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" виникає за дотримання сукупності вимог, зокрема віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Позивачем подано не передбачений у цій категорії справи документ по суті справи, а саме, відповідь на відзив, у якій він наголошує, що йому призначено пенсію державного службовця, однак не враховано довідок про складові заробітної плати при її призначенні.
Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області своїм правом на подання відзиву не скористалося.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, судом встановлено такі обставини.
23.06.2023 року позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший, а саме, на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу".
За екстериторіальністю заяву передано до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 025550000514 від 29.06.2023 року відмовлено позивачу у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".
Зокрема в рішенні вказано, що у позивача відсутній необхідний стаж на посадах державної служби. Так, загальний страховий стаж на момент звернення складає 46 років 9 днів, стаж на посадах державної служби, станом на 01.05.2016 року складає 7 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу".
Вказане рішення було оскаржене позивачем у судовому порядку.
Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі № 120/10479/23, зокрема зобов'язати головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період військової служби з 28.05.1976 по 07.06.1978, періоди роботи на посаді судового виконавця Погребищенського районного суду в період з 03.08.1984 по 16.04.1991, на посаді державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора Державної податкової інспекції по Погребищенському районі з 16.04.1991 по 10.08.1992, на посаді консультанта з питань юридичного забезпечення діяльності Погребищенської районної ради з 16.08.2002 по 04.05.2005, на посаді начальника відділу правового та кадрового забезпечення Погребищенської районної ради з 04.05.2005 по 01.05.2016 та зобов'язано головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2023 року про переведення його на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" і прийняти рішення із урахуванням правових висновків суду.
Так, на виконання вказаної постанови головним управління Пенсійного фонду України у Харківській області прийнято рішення від 03.04.2024 року № 025550000514, яким зараховано наведені вище періоди працевлаштування. Водночас, відповідачем відмовлено у переході на інший вид пенсії, з огляду на недоцільність призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України №889-VIII від 10.12.2015 року "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), який набув чинності 01.05.2016 року.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як слідує з матеріалів справи позивач звертався до органів Пенсійного фонду із заявою від 23.06.2023 року про перехід на пенсію державного службовця.
Разом з тим, позивачеві рішення головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 025550000514 від 29.06.2023 року відмовлено позивачу у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".
Зокрема в рішенні вказано, що у позивача відсутній необхідний стаж на посадах державної служби. Так, загальний страховий стаж на момент звернення складає 46 років 9 днів, стаж на посадах державної служби, станом на 01.05.2016 року складає 7 місяців 27 днів.
На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі № 120/10479/23 відповідачем було зараховано позивачеві до стажу на державній службі період військової служби з 28.05.1976 по 07.06.1978, періоди роботи на посаді судового виконавця Погребищенського районного суду в період з 03.08.1984 по 16.04.1991, на посаді державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора Державної податкової інспекції по Погребищенському районі з 16.04.1991 по 10.08.1992, на посаді консультанта з питань юридичного забезпечення діяльності Погребищенської районної ради з 16.08.2002 по 04.05.2005, на посаді начальника відділу правового та кадрового забезпечення Погребищенської районної ради з 04.05.2005 по 01.05.2016.
Водночас, рішенням відповідача від 03.04.2024 року № 025550000514 повторно відмовлено у переході на інший вид пенсії, з огляду на недоцільність призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Відтак, суд констатує, що наявність права позивача на призначення саме цього виду пенсії не оспорюється, оскільки підставою для відмови стала недоцільність переведення на інший вид пенсії.
Судом встановлено, що відповідачем при повторному розгляді заяви позивача та розрахунку пенсійного забезпечення не враховано надані ним із заявою довідки Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 15.06.2023 року № 01-33/910 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та № 01-33/911 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посад державної служби.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".
Пунктом 4 вказаного Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" затверджено зміни, що вносяться до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб.
Пунктом 3 цієї Постанови №823 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування (з 20.07.2024) та застосовується з 1 січня 2024 року.
Пунктами 5 та 6 Порядку №622 із внесеними змінами передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
У разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС.
У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи.
За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, були встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048.
Такими довідками були:
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Суд наголошує, що питання призначення пенсії позивачеві як державному службовцю виникло у червні 2023 року, тобто до набрання чинності змін до Порядку № 622, а тому реалізація права особи мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.
Так, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. (стаття 58 Конституції України).
Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
У Рішенні Конституційного Суду України №1-зп від 13.05.1997 року "Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) вказано, що закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, вказані довідки, які додано до заяви про перехід на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" складені відповідно до вказаної постанови № 1-3 та відповідали затвердженій формі, а також враховані відповідачем під час переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Відтак, суд констатує, що рішення відповідача в частині відмови у переведенні на інший вид пенсії є протиправним.
Підсумовуючи вищенаведене, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 025550000514 від 03.04.2024 року у частині відмови позивачеві у переході на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ та зобов'язати відповідача призначити відповідачеві пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ, з урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у визначений судом спосіб.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3, під. 1,, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправно та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 025550000514 від 03.04.2024 року у частині відмови ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 23.06.2024 року із урахуванням довідок Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 15.06.2023 року № 01-33/910 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та № 01-33/911 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посад державної служби.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович