Справа № 521/10093/17
Номер провадження:1-кп/521/385/18
06 квітня 2018 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар - ОСОБА_4
прокурор: ОСОБА_5
захисник: ОСОБА_6
представники потерпілих: ОСОБА_7
за участі обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку ст. 314 КПК України клопотання сторони захисту щодо повернення прокурору обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнням злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України,-
Захисник та обвинувачений під час підготовчого судового засідання виказали думку, щодо необхідності повернення обвинувального акта прокурору на підставі наступних недоліків: відсутності вказівки на реальне місце скоєння злочину, неконкретизоване обвинувачення, невірне зазначення потерпілих осіб.
Прокурор та представник потерпілої особи під час підготовчого судового засідання заперечували проти задоволення клопотання посилаючись на відповідність обвинувального акта вимогам КПК України.
Вивчивши обвинувальний акт та приложені до нього матеріали, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що обвинувальний акт повинен бути призначений до судового розгляду з наступних підстав.
Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що відповідно до відомостей, які зазначені в обвинувальному акті місцем скоєння злочину є територія складу ТОВ «Інтерім Сервіс», яка розташована в Малиновському районі м. Одеси. Відповідно до вимог ст. 314 КПК України суд в підготовчому судовому засіданні повинен встановити підсудність кримінального провадження (п.4 ч.2 ст. 314 КПК України), відповідно до вимог ч.1 ст. 32 КПК України.
Крім того, вимоги про необхідність зазначення у формуванні обвинувачення відомостей щодо місця скоєння злочину випливає зі змісту ст. 91, п. 5 ч. 2 ст. 291 та п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України. Таким чином, підставою для повернення обвинувального акту є тільки відсутність відомостей щодо місця скоєння злочину, а не перекручування стороною обвинувачення, на думку сторони захисту, вказаних відомостей.
Посилання сторони захисту на неконкретизоване обвинувачення, в частині зазначення дій обвинуваченого, також не може свідчити про необхідність повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.
ОСОБА_8 обвинувачується у скоєні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, тобто в пособництві у розтраті чужого майна, яке було ввірено особі чи перебувало в її віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах.
Викладаючи фактичні обставини скоєння злочину сторона обвинувачення зазначила, що ОСОБА_8 створив умови для здійснення крадіжки палива з його дозволу та під його контролем.
Розтрата майна, в розумінні ст. 191 КК України може здійснюватися шляхом незаконного безоплатного відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввірено обвинуваченому або перебувало в його віданні.
Крадіжка, відповідно до КК України це - безоплатне вилучення чужого майна. Суд вважає, що застосування терміну «крадіжка» в обвинувальному акті вказує на спосіб, яким на думку сторони захисту, здійснювались обвинуваченим для досягнення мети. Крім того, аналізуючи формування обвинувачення суд вважає, що воно повною мірою дозволяє стороні захисту розуміти обвинувачення, яке висунуто.
При цьому суд приймає до уваги вимоги ст. 2 КПК України, яка регламентує обов'язок застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, в даному випадку пред'явлення обвинувачення у відповідності до вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, а також забезпечення дотримання принципу верховенства права, закріпленого в ст. 8 КПК України, в тому числі із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Посилання сторони захисту на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79, «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34 не можуть бути використано в даному випадку на підтвердження правової позиції щодо відсутності повідомлення ОСОБА_8 повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам.
Посилання в формулюванні обвинувачення прізвищ ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як представників юридичної особи, яку зазначено в якості потерпілого не може бути підставою для повернення обвинувального акта в зв'язку з порушенням ст. 291 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 314 КПК України, суд,-
В задоволені клопотання сторони захисту щодо повернення обвинувального акта за кримінальним за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнням злочину, передбаченого ч.2 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3