17 квітня 2025 року м.Суми
Справа №592/2886/24
Номер провадження 22-ц/816/306/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2024 року, в складі судді Князєва В.Б., ухвалене у м. Суми,
23 лютого 2024 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 лютого 2018 року на підставі кредитного договору № 200973106201 відповідачці видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 1000 грн, який пізніше було збільшено до 40063,25 грн. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, станом на 31 грудня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 60000,91 грн, з яких: 40063,25 грн - заборгованість за кредитом; 19937,66 грн - заборгованість за процентами, яку банк просив стягнути на свою користь та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2024 року позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» 60000 грн 91 коп. заборгованості та 2422 грн 40 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вважає, що справа розглянута судом односторонньо, поверхнево, без з'ясування всіх обставин справи, не встановив фактичну наявність боргу по кредиту. При відсутності самого кредитного договору, у рішенні не відображено докази, які б у повному обсязі підтвердили фінансові вимоги позивача на суму 60000 грн 91 коп. Доводить, що взагалі не підписувала кредитний договір, а надані банком копія паспорту споживчого кредиту від 02 лютого 2018 року та її письмова заява №200973106201 від 02 лютого 2018 року, не можуть замінити самого договору кредиту. Не погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення на користь банку 19937 грн 66 коп. процентів за користування кредитом за відсутності самого кредитного договору. Звертає увагу на дію ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» щодо призупинення нарахування штрафних санкцій по кредитному договору та закінчення строків давності звернення до суду. Зазначає, що про подання позивачем позову дізналася тільки 17 травня 2024 року після отримання копії рішення суду.
Відзив на апеляційну скаргу від АТ «ПУМБ» не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 200973106201, за умовами якого відповідач отримала кредитну картку з встановленим кредитним лімітом 1000 грн, який в подальшому був збільшений до 40063 грн 25 коп.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту строк кредитування 12 місяців, зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін; умовами передбачено сплату 49 % річних за його використання та реальну річну процентну ставку 59,59 % річних.
ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Публічною пропозицією АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформований про умови кредитування в АТ «ПУМБ», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
Відповідно до п. 4.3.8 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідач скористалася кредитними коштами позивача, однак свої договірні зобов'язання з повернення боргу перед позивачем не виконала, допустивши прострочення заборгованості за кредитним договором, розмір якої станом на 31 грудня 2023 року становить 60000 грн 91 коп. та складається з: 40063 грн 25 коп. - заборгованість за кредитом, 19937 грн 66 коп. - заборгованість за процентами.
Задовольняючи позовні вимоги АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200973106201 від 02 лютого 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що підписавши анкету-заяву, заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, сторони досягли усіх істотних умов кредитування, у тому числі щодо розміру процентної ставки, відповідач отримавши кредитні кошти, борг не повернула, тому права банку підлягають захисту шляхом зобов'язання позичальника повернути суму заборгованості за тілом кредиту та відсотків у загальному розмірі 60000 грн 91 коп.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Підставами позовних вимог АТ «ПУМБ» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, визначеними відповідно до умов договору та підписаного відповідачкою Паспорту споживчого кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02 лютого 2018 року, посилався на Умови публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорт споживчого кредиту, як невід'ємні частини спірного договору (а.с. 8зв., 9).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_1 була надана інформація про споживчий кредит і нею 02 лютого 2018 року підписаний Паспорт споживчого кредиту, що згідно з абзацем 2 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону свідчить про виконання кредитодавцем вимог щодо надання споживачу інформації про споживчий кредит до укладення договору (а.с. 8зв.).
Так, матеріалами справи доведено, що відповідач, підписавши Паспорт споживчого кредиту, погодилася із встановленням процентної ставки: 49 % річних за його використання та реальну річну процентну ставку 59,59 % річних.
Колегія суддів вважає, що в момент підписання Паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомилася і погодилася з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних нею умов кредитування, що посвідчила своїм особистим підписом, і на її кредитну карту було встановлено обумовлену суму кредитного ліміту та вона отримала можливість розпоряджатися кредитними коштами.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про не ознайомлення її з умовами кредитування та не погодження сторонами в момент укладення договору його умов, оскільки в момент підписання Паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомилась і погодилася з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних нею умов кредитування, що посвідчила своїм особистим підписом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при укладенні між сторонами кредитного договору № 200973106201 від 02 лютого 2018 року було погоджено в письмовому вигляді істотні умови кредитування, в тому числі розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, і доводи апеляційної скарги про протилежне не спростовують висновків місцевого суду.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на призупинення нарахування штрафних санкцій по кредитному договору у порядку ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Із аналізу вищевказаних норм вбачається, що не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Із змісту позовної заяви та наведеного розрахунку вбачається, що позивачем не проводилося нарахування інфляційний втрат та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, до стягнення заявлені тільки проценти, нараховані за користування кредитом на підставі ст.ст 1048, 1049, 1054 ЦК України.
Розрахунок заборгованості за відсотками проведений позивачем на умовах, визначених у Паспорті споживчого кредиту та погоджених відповідачем.
Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 367 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4542 грн, тому при відмові у задоволенні апеляційної скарги ця сума підлягає стягненню з відповідачки на користь держави шляхом зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 4542 гривні судового збору за подання апеляційної скарги шляхом зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України за такими реквізитами:
отримувач коштів: ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101
код за ЄДРПОУ: 37970404
банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)
код банку отримувача (МФО) 899998
рахунок отримувача: UА598999980313171206080018540
код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); Судовий збір, за позовом ____, на рішення від по справі № __, Сумський апеляційний суд.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов