Номер провадження: 22-ц/813/2135/25
Справа № 523/21290/23
Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
10.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання - Уманець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2024 року,
за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу
В листопаді 2023 року ТОВ «Верра Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 10.06.2024 року клопотання представника позивача ТОВ «Верра Фінанс» - Царюк М.З. про залишення без розгляду частини позовних вимог задовольнив. Позовні вимоги ТОВ «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишив без розгляду. Скасував заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.12.2023 року. Продовжив розгляд справи за позовними вимогами ТОВ «Верра Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В червні 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - Сігнаєвський А.О. подав до суду заяву про розподіл судових витрат. В обґрунтування заяви представник зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. До відзиву на позовну заяву було надано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 гривень. Зазначив, що судові витрати, які понесла ОСОБА_1 складаються із витрат на правничу допомогу за договором № б/н від 15.01.2024 року у сумі 25000 грн, що підтверджується платіжними документами. Представник відповідача просив стягнути з ТОВ «Верра Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 25000 грн.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сігнаєвського А.О. про розподіл судових витрат - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 12.07.2024 року, прийняти постанову про задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сігнаєвського А.О. про розподіл судових витрат, стягнути з ТОВ «Верра Фінанс» на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 37000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, посилаючись на спеціальну норму процесуального права ч.5 ст. 142 ЦІК України, яка дає право відповідачці на отримання компенсації судових витрат при залишенні позову без розгляду, за наявності підстав для задоволення відповідної заяви, помилково застосував приписи ч.9 ст.141 ЦПК України, яка передбачає можливість покладення судових витрат на сторону, яка зловживає процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони. На думку скаржника, суд проігнорував приписи ч.5 ст. 142 ЦПК України та заяву відповідачки, вийшовши за її межі. Так суд фактично не вирішив питання розподілу судових витрат у зв?язку із залишенням позовних вимог без розгляду (ч.5 ст. 142 ЦПК України), не проаналізував обставини справи, суто формально зазначивши, що пред?явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Скаржник зазначає, що позивач був обізнаний, що відповідачка несе витрати у зв?язку із розглядом справи, про що було зазначено у відзиві, проте не залишив вимоги без розгляду після отримання відзиву та не мінімізував їх, представник позивача подав клопотанням про зменшення розміру судових витрат на правничу дорогу від 08.07.2024 року (вх. № 4637), частково визнав вимоги відповідачки щодо відшкодування судових витрат в розмірі 1500 грн.
Крім того, зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв?язку із розглядом апеляційної скарги складає: судовий збір 605,60 грн, комісія 10 грн, гонорар адвоката 12 000 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз'яснювалось ТОВ «Верра Фінанс», ОСОБА_3 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сігнаєвський А.О. копію ухвали про відкриття провадження отримав в особистому кабінеті Електронного суду 24.08.2024 року, що підтверджується довідкою.
ТОВ «Верра Фінанс» копію ухвали про відкриття провадження отримало в особистому кабінеті Електронного суду 24.08.2024 року, що підтверджується довідкою.
ТОВ «Верра Фінанс» надало до суду додаткові пояснення, які за змістом є відзивом на апеляційну скаргу, в обґрунтування яких зазначило, що у цій справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв'язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивача, а не через зловживання ним процесуальними правами. Отже, підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв'язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено. Зазначає, що жодних доказів, які вказували на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано, у заяві про стягнення судових витрат пов'язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сігнаєвський А.О. судову повістку отримав 11.03.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ТОВ «Верра Фінанс» судову повістку отримало 11.03.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадку, встановленому частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) вказано, що: «7.19. При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України (частини п'ятої статті 142 ЦПК України) має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
7.20. Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України (частиною п'ятою статті 137, частиною восьмою статті 141 ЦПК України)».
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» про залишення без розгляду частини позовних вимог задоволено. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду.
У відзиві на позов поданий до суду 29.01.2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Сінгаєвський Андрій Олегович, зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи: гонорар адвоката 30000 грн.
До відзиву відповідачем не надано доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
Із матеріалів справи вбачається, що 18.06.2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Сінгаєвський Андрій Олегович, до суду подана заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн, до якої додано: копію договору про надання правової допомоги від 15.01.2024 року, копію додатку до договору про надання правової допомоги від 15.01.2024 року; копії платіжної інструкції від 18.01.2024 року, платіжної інструкції від 21.02.2024 року, платіжної інструкції від 07.03.2024 року, платіжної інструкції від 11 квітня 2024 року, платіжної інструкції від 10.06.2024 року.
Заява про розподіл судових витрат разом з доказами надіслана до Суворовського районного суду м. Одеси 18.06.2024 року, шляхом направлення на електронну пошту суду з використанням електронного цифрового підпису. Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису заява про розподіл судових витрат підписана ОСОБА_5 , час підпису 17:20:43 - 18.06.2024 року.
Оскільки ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду, то саме з цього дня відліковується п'ятиденний строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Останнім днем на подання доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу є 15.06.2024 року, що припадає на вихідний день, тому останнім днем подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, є 17.06.2024 року.
Отже, докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу подані поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
У суду відсутні повноваження для поновлення такого строку з власної ініціативи.
Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.
Разом із тим, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Сінгаєвський Андрій Олегович, звертаючись до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про ухвалення додаткового рішення та надаючи докази, не заявила окремого клопотання про поновлення строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Заява про розподіл судових витрат клопотання про поновлення строку також не містить.
Передбачений частиною шостою статті 142 ЦПК України п'ятнадцятиденний строк встановлено для суду, протягом якого він може вирішити питання про розподіл витрат у випадку залишення позову без розгляду, а не для учасника судового процесу, протягом якого він повинен подати докази понесених витрат.
Отже, у цій справі сторона відповідача повинна була дотримуватись частини восьмої статті 141 ЦПК України, адже вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, де судові дебати відсутні.
Водночас заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (аналогічний висновок викладений у пунктах 57-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що всупереч частині восьмій статті 141 ЦПК України відповідач подав до суду докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу 18.06.2024 року, в той час як передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденний строк для їх подання закінчився 17.06.2024 року. Вимог про поновлення пропущеного процесуального строку відповідачем не заявлено. Положення частини восьмої статті 141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов'язують суд залишити без розгляду таку заяву (клопотання).
Проте суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Сінгаєвський Андрій Олегович, про розподіл судових витрат без розгляду.
Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.
Тому подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).
За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження № 61-403 св 23), постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 523/15909/18.
Відповідно до ч 4 ст. 183 ЦПК України суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Статтею 14 ЦПК України, зокрема, передбачено, що у судах функціонує Єдина судова Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до пункту 10 Положення про ЄСІТС адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.
Отже ОСОБА_5 , як представник Григор'євої Юлії Прокопіївни може звертатись до Суворовського районного суду м. Одеси: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису.
Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 року у справі 204/2321/22.
З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Сінгаєвський Андрій Олегович зареєстрований в підсистемі (модулі) ЄСІТС Електронний Суд.
Проте як зазначалося вище заяву про розподіл судових витрат разом із доказами подано представником ОСОБА_1 - адвокат Сінгаєвський Андрій Олегович шляхом направлення на офіційну електронну адресу Суворовського районного суду м. Одеси.
При цьому, як зазначалось вище, особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС, не позбавлена права на подання документів до суду в паперовій формі. Водночас, у разі подання заяви адвокатом в електронній формі, має використовуватись підсистема «Електронний суд».
Отже, надіславши заяву про розподіл судових витрат електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, а не за допомогою підсистеми «Електронний суд», адвокат Сінгаєвський А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 використав спосіб звернення до суду, не передбачений чинним процесуальним законодавством.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2024 рокуслід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Ю.П. Лозко