Провадження № 2/742/659/25
Єдиний унікальний № 742/387/25
16 квітня 2025 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Ільченка О.І., за участю секретаря судових засідань Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - Памірського Максима Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №473030-КС-002 від 24.02.2024, у розмірі 50655,19 грн, а також судових витрат по справі у розмірі 2422,40 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 24.02.2024 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» Договір про надання кредиту №473030-КС-002 у розмірі 16000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язувалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти у вище зазначеному розмірі, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором №473030-КС-002 від 24.02.2024 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти у розмірі 10882,50 грн, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором. Боржник станом на 05.01.2025 (розрахунок з 10.08.2024 не змінюється) має заборгованість за Договором №473030-КС-002 від 24.02.2024 про надання кредиту в розмірі 50655,19 грн, яку позивач і просить стягнути разом з судовим збором.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 19.03.2025 та вподальшому було відкладено до 16.04.2025. Також даною ухвалою суду витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю.
06.02.2025 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому остання просить розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення з неї тіла кредиту у розмірі 15031,40 грн та прострочених платежах по процентах у розмірі 7515,70 грн, в решті позовних вимог просить відмовити. Посилаючись на те, що нарахування комісії, яка зазначена у договорі у розмірі 2400,00 грн суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування». А також просить суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту.
10.02.2025 на електронну адресу суду від представника позивача ТОВ «Бізнес Позика» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній посилається на правомірність нарахування заборгованості у тому числі відсоків та комісії, оскільки такі нарахування були передбачені саме умовами кредитного договору №473030-КС-002 від 24.02.2024, який ОСОБА_1 підписала та частково здійснювала погашення по кредиту, що свідчить при визнання нею умов договору.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте при подачі позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася також, хоча про дату, час та місце судових засідань була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що 24.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 473030-КС-002 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 473030-КС-002 від 24.02.2024 (а.с.40-41).
ТОВ «Бізнес Позика» 24.02.2024 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 473030-КС-002 про надання кредиту (а.с.30-34).
24.02.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 473030-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.35-39).
Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 24 тижні. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15184513, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 2 400,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода).
Загальний розмір наданого Кредиту: 16 000,00 грн. Строк дії Договору: до 10.08.2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 41 640,00 грн. Загальні витрати за Кредитом: 25 640,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9219,16 процентів. Денна процентна ставка: 0,95 процентів (а.с.25-29).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
На підтвердження укладення договору № 473030-КС-002 від 24.02.2024 позивачем надано візуальну форму послідовності укладення даного договору, з якої вбачається, що 24.02.2024 ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікувалася та зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com/, ознайомилася з умовами Договору (а.с.40-41).
Відповідачу на номер телефону відправлено смс - повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-3239 для підписання паспорту споживчого кредиту, який нею підписаний.
Товариством направлено клієнту в ІТС індивідуальну оферту, яка містила істотні умови Договору та смс - повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-3239 для підписання.
Клієнт ознайомився з офертою товариства та прийняв її умови.
Акцептування клієнтом умов оферти, відбулося шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-0111 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти Договір, та надсилаються іншій стороні цього Договору).
Товариством сформовано інформаційне повідомлення про успішне підписання договору.
Відповідно до Витягу з анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com), відповідачем внесено свої дані (а.с.42).
Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
За таких обставин, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилась та погодилась з ними, що також визнається ОСОБА_1 у поданому відзиві до суду..
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція: Номер транзакції 40880-61704-05294; Дата та час проведення 2024-02-24 22:22:51; сума 16000,00 грн; Номер платіжної картки НОМЕР_3 ; Емітент платіжної картки PRIVAT BANK; опис- Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №473030- КС-002 від 24.02.2024 Без ПДВ (а.с.43).
На виконання ухвал Прилуцького міськрайонного суду від 20.01.2025 про витребування доказів, АТ КБ «Приватбанк» надано запитувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , а саме повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_5 ). Додатково направляємо виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 24.02.2024 по 10.08.2024, з якої вбачається, що 24.02.2024 на дану картку здійснено зарахування коштів на сумі 16000,00 грн (а.с.99-102).
Позичальник ОСОБА_1 , в рахунок погашення отриманого кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом здійснила часткове погашення заборгованості у розмірі 10882,50 грн.
Зробивши платежі по погашенню боргу на виконання умов кредитного договору № 473030-КС-002 від 24.02.2024, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Вищезазначене твердження відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц. а саме , що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Станом на день подачі позову до суду відповідач борг за кредитним договором не повернула.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» станом на 05.01.2025 (яка з 10.08.2024 не змінюється) становить 50655,19 грн., з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15031,40 грн; суми прострочених платежів по процентах - 35340,29 грн; суми прострочених платежів за комісією - 283,50 грн (а.с.12-22).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ст. 1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником, зокрема за частиною 2, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
Відповідач здійснював платежі за Кредитним договором знаючи про те, що вони будуть розподілятися на погашення його заборгованості за процентами та комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору.
У Кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним. Комісія за надання кредиту встановлюється не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у самих Кредитних договорах, які укладаються у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» та які підписуються за допомогою одноразових ідентифікаторів.
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 2400 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Встановлення у Кредитному договору процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за Кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши Кредитний договір ОСОБА_1 добровільно погодилася з його умовами. Посилання її на принцип «розумності» та «добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов'язувалася сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України, а тому обставини зазначені відповідачкою у відзиві не знайшли підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 77 ЦПКУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників
Враховуючи, що позивачем надані належні та допустимі докази, які свідчать про надання кредиту відповідачу та невиконання останньою обов'язку щодо виконання умов договору про повернення кредитних коштів, та не надання відповідачем належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України, ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи подання позивачем позову в електронному вигляді з використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 грн. 40 к.
На підставі викладеного, керуючого ст.ст.2,12,13,81,247,258,259,263-265,268,273,280-282,284,352,354-355 ЦПК України -
Позов представника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м.Київ, б.Л.Українки, буд.26, оф.411., код ЄДРПОУ 41084239) - Памірського Максима Анатолійовича (01133, м.Київ, б.Л.Українки, буд.26, оф.411) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за Договором №473030-КС-002 від 24.02.2024 про надання кредиту в розмірі 50655,19 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а всього - 53077 (п'ятдесят три тисячі сімдесят сім) грн 59 к.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 16.04.2025.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО