Номер провадження 1-кп/741/75/25
Єдиний унікальний номер 741/239/25
іменем України
17 квітня 2025 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275530000009 від 27 січня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степові Хутори Носівського району Чернігівської області, громадянина України, одруженого, який на утриманні має двоє малолітніх дітей, призваний на військову службу під час мобілізації, яку проходить на посаді снайпера (2 категорії) відділення снайперів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
З 06 липня 2022 року ОСОБА_6 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яку проходить на посаді снайпера (2 категорії) відділення снайперів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат.
Згідно з вимогами ст. 68 Конституції України ОСОБА_6 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, правовий режим власності, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Відповідно до вимог п. п. 2, 5-1, 16-18 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі - постанова КМУ від 08.05.1993 № 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС (далі - територіальні сервісні центри МВС).
Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій В видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний і практичний іспити.
Згідно з п. п. 1.10, 2.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху» (далі - постанова КМУ від 10.05.2001 № 1306) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Вказане посвідчення водій повинен мати при собі та пред'явити його для перевірки на вимогу поліцейського.
Однак, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_6 вчинив кримінальні проступки проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян за наступних обставин.
Так, у невстановлений дізнанням точний день та час, але не пізніше 20 вересня 2024 року, за невстановлених під час дізнання обставин, у ОСОБА_6 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на пособництво в підробленні посвідчення водія невстановленою дізнанням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, після чого останні, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно та маючи єдиний умисел, об'єднавши свої зусилля у взаємообумовлену спільну діяльність, спрямовану на досягнення загального, бажаного для всіх співучасників результату кримінального проступку - підроблення документів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, домовились підробити вказане посвідчення на ім'я ОСОБА_6 , з метою його використання останнім.
Реалізовуючи свій спільний кримінально-протиправний умисел, спрямований на пособництво в підробленні посвідчення водія, у невстановлений дізнанням точний день та час, але не пізніше 20 вересня 2024 року, за невстановлених у ході дізнання обставин, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку процедуру отримання посвідчення водія з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, надав невстановленій дізнанням особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, персональні дані про себе та власне фотозображення в електронній формі, а також грошові кошти в сумі 40000 грн, які були використані зазначеною особою для підроблення за невстановлених дізнанням обставин посвідчення водія категорії «В» серії НОМЕР_2 від 20.09.2024 на ім'я ОСОБА_6 , нібито виданого ТСЦ 1242.
Після чого, у невстановлений дізнанням точний день та час, але не пізніше 20 вересня 2024 року, за невстановлених у ході дізнання обставин, ОСОБА_6 отримав від невстановленої дізнанням особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, посвідчення водія категорії «В» ВХН 901009 від 20.09.2024 на ім'я ОСОБА_6 , нібито виданого ТСЦ 1242, тобто офіційний документ, що видається та посвідчується установою, яка має право видавати такий документ, та який надає право керування транспортними засобами, на своє ім'я, завідомо усвідомлюючи, що вказаний документ є підробленим, оскільки він не вчиняв визначених законодавством дій щодо проходження медичного огляду, відповідної підготовки та складення теоретичного і практичного іспитів у територіальних сервісних центрах МВС, після чого став зберігати вказане підроблене посвідчення при собі з метою подальшого його використання.
Крім того, ОСОБА_6 27 січня 2025 року приблизно о 17 год 20 хв, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час руху по вул. Миру біля буд. 8 у с. Платонівка Ніжинського р-ну Чернігівської області був зупинений поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 4 (м. Носівка) Ніжинського районного управління ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_7 на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII. Пред'являючи на вимогу інспектора патрульної поліції документи на право керування вказаним транспортним засобом, діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 20.09.2024 на його ім'я, у встановленому законом порядку, він не отримував, ОСОБА_6 надав поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 4 (м. Носівка) Ніжинського районного управління ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_7 вищезазначене підроблене посвідчення водія, тобто використав завідомо підроблений документ.
Таким чином ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою і надає права з метою його використання, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, та у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
За сукупністю скоєного ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою і надає права з метою його використання, та у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, ураховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину в інкримінованих йому діяннях, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, щодо часу, місця, способу їх вчинення, вірно розуміючи зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому відповідно до ч. 3 ст. 26, ч. 3 ст. 349 КПК України суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і клопотання про дослідження яких не було заявлене сторонами кримінального провадження, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються процесуальних витрат та речових доказів.
Здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження відповідно до наведених вище приписів кримінально-процесуального закону, суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Також суд роз'яснив положення щодо змагальності та диспозитивності судового розгляду кримінального провадження, з'ясувавши розуміння їх змісту учасниками судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у інкримінованих йому кримінальних проступках, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, однак від надання показань відмовився. Відповідаючи на запитання прокурора та суду ОСОБА_6 повідомив, що 27 січня 2025 року дійсно керував автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та по вул. Миру біля буд. 8 у с. Платонівка Ніжинського р-ну був зупиненим поліцейськими, які під час перевірки встановили, що його посвідчення водія є підробленим. Він у навчанню на водія у автошколі ніколи не проходив, екзаменів у сервісному центрі не здавав. Посвідчення придбав у невідомої особи, яку знайшов через мережу Інтернет, передавши їй свої персональні дані та власне фотозображення в електронній формі, та сплативши на почті грошові кошти при отриманні посвідчення водія. До свого вчинку ставиться критично, шкодує про вчинене, зробив для себе відповідні висновки на майбутнє
Показання обвинуваченого щодо часу, місця та способу вчинення інкримінованих йому діянь є чіткими, послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних проступків та призначити обвинуваченому за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 8500 грн, також прокурор просив стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення судової технічної експертизи документів у сумі 1989 грн 75 коп.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали, та вважали недоцільним їх дослідження в судовому засіданні. Судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Отже, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд уважає, що дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України як пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою і надає права з метою його використання, та використання завідомо підробленого документа.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2013 року № 7, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв'язку з відстрочкою.
Обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, а також бере до уваги те, що він є учасником бойових дій та має на утриманні двох малолітніх дітей, 2017 та 2022 року народження.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальними проступками; ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, щирому каятті; відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Ураховуючи вищевикладене, за наявності обставини, що пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінальних проступків, відсутності обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, суд уважає за доцільне призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкцій ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу із застосуванням ст. 70 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Суд переконаний, що саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, а також принципам гуманності, справедливості й не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової технічної експертизи документів у сумі 1989 грн 75 коп. підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.
Запобіжний захід не застосовувався. Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили судом не встановлено.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374, ч. 5 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:
за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень;
за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що згідно з п. п. 7, 9 Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1301/5 від 27 квітня 2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 травня 2018 року за № 544/31996, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. Якщо засуджений не з'явився до органу пробації та не підтвердив сплату штрафу шляхом пред'явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Стягнути зі ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта за проведення судової технічної експертизи документів у сумі 1989 грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 75 коп.
Речовий доказ: посвідчення водія категорії «В» серії НОМЕР_2 від 20.09.2024 на ім'я ОСОБА_6 , нібито виданого ТСЦ 1242, упаковане до спеціального пакета № 0455753, яке зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах цього кримінального провадження.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Носівський районний суд Чернігівської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому у порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_8