Справа №751/2418/25
Провадження №2-а/751/88/25
16 квітня 2025 р. місто Чернігів
СуддяЛібстер А. С.
секретар судового засіданняРак Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 751/2418/25
за позовомОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
учасники справи
позивач
(в режимі відеоконференції) Пуд Д.С.
представник позивача
(в режимі відеоконференції) Рябчук І.В.
представник відповідача Піддубко Є.Д.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 226 від 21.02.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позовні вимоги обгунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 226 від 21.02.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він 17.02.2025 о 20 год 50 хв відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 (направлення №21 від 17.02.2025) чим порушив абз.4 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає, що постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо змісту та процедури складання. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, однак повідомив працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки про те, що йому необхідний час для надання медичних документів, оскільки він нещодавно завершив лікування та очікує на оформлення медичних висновків. Вказує, що чинним законодавством не передбачено відповідальність за відмову від направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Придатність до військової служби визначається для можливості виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді ЗСУ та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Під час розгляду адміністративної справи позивачу було відмовлено у можливості реалізації права на отримання правової допомоги. Просить поновити строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 направив постанову 06.03.2025 звичайним поштовим направленням, яку позивач отримав лише 11.03.2025. За наведених вище обставин позивач вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення протиправною, просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, яке призначено на 28.03.2025, та відкладалось на 10.04.2025 та на 16.04.2025.
27.03.2025 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивача 17.02.2025 направлено для проходження військово-лікарської комісії, (направлення №21 від 17.02.2025), після чого позивач заявив, що він не може її пройти оскільки має погане самопочуття, зокрема головний біль та запаморочення. Така позиція свідчить про відмову від проходження військово-лікарської комісії. Зазначає, що проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного за порушення якого може наставати відповідальність. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був ознайомлений з ним, повідомлений про дату розгляду справи про свідчить його власноруч написані пояснення в протоколі та відповідні підписи про отримання другого примірника протоколу №136 від 31.01.2025. Позивач мотивував відмову від проходження ВЛК тим, що в нього погане самопочуття, однак з часу винесення протоколу № 226 від 17.02.2025 по дату складання постанови №226 від 21.02.2025 минуло 3 дні, і позивач мав змогу прийти на розгляд справи про адміністративне правопорушення та надати всі необхідні медичні документи. Відповідач обґрунтовано виніс постанову № 226 від 21.02.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.37-41).
У судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали та просили його задовольнити. Позивач додатково повідомив, що здобуває освіту юриста та навчається на 3-му курсі Національної академії внутрішніх справ в м. Києві, на заочній формі навчання. Немає відстрочки та бронювання. Не пройшов ВЛК по теперішній час, враховуючи те, що його основною метою є отримання освіти та підготовка до іспитів. Дійсно, раніше в січні 2025 року, відноно нього була винесена постанова за відмову від проходження ВЛК. За твердженням представника позивача вказана постанова також оскаржується у судовому порядку.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову. Додатково повідомив, що по теперішній час позивач не пройшов відповідний огляд, раніше в січні 2025 року, він вже притягувався до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК. Йому не відомо про оскарження постанови Чернігівського ОМЦ, яка була винесена 23.01.2025 відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження ВЛК.
Судом встановлено, що 17.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 виписано направлення № 21, яким направлено солдата ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період (а.с.47 зворот). Направлення отримано позивачем особисто, що не заперечувалось сторонами.
17.02.2025 представником ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол № 226 про адміністративне правопорушення про те, що 17.02.2025 о 20 год. 50 хв. уповноваженим представником було виписано направлення на проходження військово-лікарської комісії громадянину України ОСОБА_1 , з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Однак, в порушення вимог абз. 4 ч.1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 20-21, 63).
Зі змісту вищевказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год 00 хв. 21.02.2025 у кабінеті № 29 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за визначеною адресою, що підтверджується підписом позивача у відповідній графі протоколу. ОСОБА_1 у вказаному протоколі власноручно зазначив, що від проходження військово-лікарської комісії не відмовлявся.
Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, яку надано до позовної заяви, вбачається що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був госпіталізований 29.01.2025 до Ніжинської центральної районної лікарні ім. Галицького Ніжинської міської ради. Виписаний із стаціонару 14.02.2025 о 16:00, за змістом якої він має наслідки перенесеної ЧМТ, струсу головного мозку (2021 рік в результаті ДТП) (24-25).
21.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесена постанова № 226 від 21.02.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, якою встановлено, що 17.02.2025 о 20 год. 50 хв. громадянин України ОСОБА_1 , відмовився проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 (направлення за № 21 від 17.02.2025), чим порушив абз. 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 23)
18.02.2025 (така зазначена дата, без відомостей про відправлення) на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 надав лист, в якому повідомляє про неможливість явки у зв'язку із погіршенням стану здоров'я (з долученням довідки огляду сімейного лікаря від 18.02.2025, в якій зазначено про скарги ОСОБА_1 на головну біль та інші). Вказаний лист, отриманий ІНФОРМАЦІЯ_6 24.02.2025, про що свідчить вхідна кореспонденція ІНФОРМАЦІЯ_7 № П/2051/зв від 24.02.2025 (а.с.72-73).
Не погоджуючись із постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Сторонами не оспорювалось, що позивач повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що проходити військово-лікарську комісію він не відмовляється, але не може пройти її за станом здоров'я та за відсутності медичних документів. Вказану вище позицію посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було кваліфіковано як відмову від проходження військово-лікарської комісії.
За змістом адміністративного протоколу ОСОБА_1 інкримінувалося порушення вимог абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови від проходження військово-лікарської комісії згідно із виписаним йому направленням. Вказаний протокол містить роз'яснення позивачу його процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП та змісту статті 63 Конституції України, а також містить сповіщення про розгляд справи про адміністративне правопорушення в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сповіщення позивача про дані відомості підтверджується його підписом у відповідній графі протоколу.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час. Таким чином на дату вчинення правопорушення діяв особливий період.
За змістом Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя статті 210-1 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі за текстом Порядок № 560)).
Відповідно до пункту 74 Порядку «Проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (в редакції від 01.01.2025) резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Згідно із пунктом 78 Порядку (в редакції від 01.01.2025) контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов'язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з наведеного слідує, що процедурі проходження особою медичного огляду передує видача уповноваженою особою направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
В судовому засіданні, сторонами не оспорювалось, що позивачу ОСОБА_1 посадовою особою відповідного органу комплектування та соціальної підтримки було виписано відповідне направлення на проходження військово-лікарської комісії щодо визначення придатності до проходження військової служби. Позиція позивача була зафіксована в його власноручному поясненні в адміністративному протоколі: «Проходити ВЛК не відмовляюсь, але на даний момент не можу бути присутнім на комісії в зв'язку із поганим самопочуттям, а саме сильний і різкий головний біль та запаморочення. При цьому він не має при собі медичних документів, що можуть підтвердити стан здоров'я».
На думку суду, в окремих випадках відсутність медичних документів в особи може слугувати поважною причиною для відкладення проходження військово-лікарської комісії, адже метою діяльності такої комісії є визначення об'єктивного стану здоров'я призовника чи резервіста, що не завжди є можливим виключно на підставі даних, наявних в електронних базах даних. Водночас суд зауважує, що й відмова особи від проходження військово-лікарської комісії не завжди може мати характер відмови, а може мати фактичний характер, що випливає із дій або бездіяльності особи. При цьому, не виключеним є використання особою формально поважних приводів чи обставин для того, аби фактично ухилитися від проходження військово-лікарської комісії. Така поведінка особи може мати ознаки правового явища «зловживання правом», тобто використання особою наявного у неї легального права з метою, яка змісту такого права суперечить - зокрема з метою завдання шкоди іншим особам, ухилення від виконання законних обов'язків або уникнення юридичної відповідальності.
Також, суд звертає увагу на те, що повідомляючи про неможливість проходження військово-лікарської комісії за відсутності медичних документів, та поганим самопочуттям, ОСОБА_1 не повідомляв посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про конкретний зміст діагнозів, які мали би бути досліджені комісією, а також про те, які саме медичні документи планував надати позивач та про строк, який об'єктивно є необхідним для їх підготовки. На переконання суду, у разі щирого бажання позивача надати медичні документи для вивчення членам військово-лікарської комісії, позивач мав би заявити клопотання про відкладення проведення такої комісії, та повідомити посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про конкретний діагноз, що потребує додаткового дослідження з урахуванням таких документів. Однак посилання позивача, наведене зокрема у поясненнях до адміністративного протоколу, на неможливість проходження військово-лікарської комісії за відсутності неконкретизованих медичних документів сформульовано у такий спосіб, який дозволяє уникнути визначення конкретної дати наступного проходження комісії (у разі її відкладення) та конкретного змісту питань, що підлягають додатковому вивченню з урахуванням можливого подання медичних документів.
Матеріали позовної заяви також не містять будь-яких доказів того, що його медичне обстеження та перебування на стаціонарі у період з 29.01.2025 по 14.02.2025 не могла бути досліджена шляхом огляду лікарями-членами військово-лікарської комісії, або на підставі інформаційних баз даних. На відсутність відомостей в ЕСОЗ (Єдина система охорони здоров'я) про відповідні діагнози позивач у ході розгляду справи не посилався, доказів невнесення відповідної інформації до ЕСОЗ суду не надав, і навіть у разі об'єктивної необхідності подання певних документів, військовозобов'язаний для вирішення питання про можливість відкладення проходження військово-лікарської комісії повинен був повідомити посадовим особам органу комплектування та соціальної підтримки відомості про конкретні діагнози, які потребують дослідження на підставі додаткових документів, однак не посилатися на неможливість проходження комісії у визначений час.
Також суд зауважує, що Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» унормовано порядок оскарження рішень, у тому числі постанов військово-лікарських комісій, до комісій вищестоящого рівня або до суду. Тобто в разі ігнорування членами військо-лікарської комісії певного об'єктивно існуючого діагнозу, особа наділена правом оскарження відповідного рішення комісії.
Позивачем при зверненні до суду не зазначено яким чином відповідач перешкоджав позивачу у користуванні своїми правами, у тому числі, обмежував у праві отримувати правову допомогу.
Суд, надаючи оцінку діям ОСОБА_1 на предмет наявності ознак відмови від проходження військово-лікарської комісії та вказана обставина не заперечується сторонами провадження, констатує що після 17.02.2025 (час винесення оскаржуваної постанови) та станом на 16.04.2025 ( час розгляду справи в суді) ОСОБА_1 військово-лікарської комісію не пройшов.
Суд вважає, що матеріалами справи доведено порушення ОСОБА_1 абз. 4 ч.1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме те що громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, доводи позову про те, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності не знайшло свого підтвердження, оскільки це спростовується дослідженими доказами.
Строки звернення до суду позивачем не пропущені.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення прийнята на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду за те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, то витрати зі сплати судового збору за подачу позову та правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 241-246, 271, 286 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 226 від 21.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення суду проголошений 16 квітня 2025 року.
Суддя А. С. Лібстер