Справа №751/11588/24
Провадження №4-с/751/1/25
23 січня 2025 року місто Чернігів
у складі: головуючого-судді Деркача О. Г.
при секретарі Курач В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»,
26.12.2024 року, через систему «Електронний суд», до Новозаводського районного суду міста Чернігова звернувся представник скаржника ОСОБА_1 - Лабовкін О.О. зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України, в якій просить: зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження ВП №35715018.
Вимоги скарги мотивовано тим, що 08.02.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (в подальшому перейменований в АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №700003547. В подальшому, 21.09.2009 року Новозаводським районним судом міста Чернігова видано виконавчий лист №6-1228 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 170 118,03 грн. У період з 30.11.2012 року по 15.04.2013 року у Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №35715018 з виконання зазначеного виконавчого листа. В межах виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника. Посилається, що 15.04.2013 року вищевказане виконавче провадження завершено та повернуто виконавчий документ стягувачу. Проте, арешт накладений на майно боржника у межах виконавчого провадження ВП №35715018 продовжує діяти, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Звертає увагу, що з 01.12.2022 року АТ «Альфа-Банк» змінив назву на АТ «Сенс Банк», з листа якого від 29.05.2024 року вбачається, що 08.02.2008 року в АТ «Сенс Банк» було укладено кредитний договір №700003547, право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 було відступлене до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі Договору факторингу від 26.09.2016 року. З листа ТОВ «Він Фінанс» (до зміни назви 25.07.2024 року - ФК «Довіра та Гарантія») від 19.09.2024 року вбачається, що відповідно до реєстру кредитних договорів ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права вимоги за кредитним договором №700003547 від 20.03.2008 року за яким сума заборгованості становила 19 187 345,74 грн. Вказує, що ОСОБА_1 , звернувся до суб'єкта оскарження із заявою щодо зняття арешту з майна, однак листом від 02.12.2024 року у знятті арешту з майна було відмовлено, та повідомлено, що фактично виконавче провадження знищено. Оскільки, з моменту повернення виконавчого листа стягувачу (з 15.03.2013 року) та по даний час, повторно ані первісним кредитором, ані правонаступником, виконавчий документ до виконання не пред'являвся, виконавчі провадження на його підставі не відкривались, при цьому стягувач жодні майнові претензії за цим виконавчим документом не заявляв та не заявляє, то наявність протягом більше як одинадцять років з дня завершення виконавчого провадження не скасованого арешту, накладеного на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Ухвалою судді від 16.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Скаржник та його представник в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином. Від представника скаржника через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд скарги у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, та використання відеоконференцзв'язку EASYCON (vkz.court.gov.ua).
Враховуючи відсутність технічної можливості забезпечити відеоконференцію поза межами приміщення суду, клопотання представника скаржника задоволенню не підлягає.
Представник Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) у судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не находило.
Представник ТОВ «Він Фінанс» (стягувач) у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не находило.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 21.09.2009 року Новозаводським районним судом міста Чернігова на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" видано виконавчий лист №6-1228 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованість у сумі 170 118 грн 03 коп.
30.11.2012 року старшим державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Григорчук П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35715018 з накладенням арешту на все майно боржника.
Обтяження внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під реєстраційним номером 13266156. (а.с. 11 на зв)
15.04.2013 року постановою старшого державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Григорчуком П.В. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
11.11.2024 року представник скаржника звернувся до Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного МУМЮ (м.Одеса) із заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 35715018. (а.с. 13-15)
Листами №89917 від 19.06.2024 року та № 169044 від 02.12.2024 року Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного МУМЮ (м.Одеса) повідомлено представника про те, що на виконанні у Відділі перебувало ВП № 35715018 з примусового виконання виконавчого листа № 6-1228 від 21.09.2012, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 170 118,03 грн. На підставі заяви стягувача від 27.11.2012 року, старшим державним виконавцем Відділу Григорчуком П.В. (не діє), 30.11.2012 винесено постанову про відкриття ВП № 35715018. Відповідно до вимог ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Відділу Григорчуком П.В. (не діє) винесено постанову та накладено арешт на все майно боржника. 15.04.2013 старшим державним виконавцем Відділу Григорчуком П.В. (не діє) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яку разом з виконавчим листом направлено стягувачу. Надати підтвердження повернення вказаних виконавчих документів на адресу стягувача не вбачається можливим, оскільки строк зберігання документів (реєстри на відправлену кореспонденцію) зберігаються протягом одного року. Повідомлено, що відповідно до наказом від 07.06.2017 № 1829/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. Виконавче провадження знищено у відповідному законному порядку. Станом на 17.04.2024 року повторно виконавчі документи на адресу Відділу не надходили, та на виконанні не перебувають. Одночасно було відмовлено у знятті арешту, оскільки це прерогатива суду. (а.с.17-18, 19)
З відповіді АТ «СЕНС БАНК» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») від 29.05.2024 року №25306-33.4-б/б, наданої на звернення ОСОБА_1 від 23.05.2024 року, вбачається, що 08.02.2008 року в АТ «СЕНС БАНК» було укладено Кредитний договір №700003547, відкрито рахунок № НОМЕР_1 , право вимоги за яким було відступлено до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі Договору факторингу від 26.109.2016 року. Станом на 29.05.2024 року діючі договори/рахунки в АТ «СЕНС БАНК» на ім'я фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відсутні. (а.с.16)
З інформації №67599 від 19.09.2024 року наданої ТОВ «Він Фінанс» (правонаступник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») на адвокатський запит від 26.08.2024 року вбачається, що на підставі Договору №2016-ЗАБ/ДГ відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26.09.2016 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», останнє набуло прав вимоги за кредитним договором №700003547 від 20.03.2008 року, за яким сума заборгованості становила 19 187 345,74 грн. (а.с.20)
Зазначене свідчить, що станом на 17.04.2024 року відсутні відкриті виконавчі провадження, де стягувачем було б ПАТ «Альфа банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», або ТОВ «Він Фінанс», боржником ОСОБА_1 (а.с.19 на зв.)
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Спеціальним законом, що визначав на той час умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, який втратив чинність 05.01.2017 на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до ст.1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 6 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника) державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п'ята статті 47 Закону № 606-XIV).
Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, якщо виконавчий документ не було пред'явлено до виконання протягом року з дати повернення стягувачу, за загальним правилом провадження по такому документу вже не може бути відновлено.
Таким чином, в разі пропуску строку на повторне пред'явлення документу до виконання з боку стягувача настають наслідки закінчення виконавчого провадження.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист від 21.09.2012 року № 6-1228, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 35715018 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ЗАТ «Альфа-Банк», 15.04.2013 року було повернуто стягувачу, то повторно пред'явити його до виконання стягувач міг у строк до 15.04.2014 року.
Судом встановлено, що відомості про перебування у виконавчій службі відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких є скаржник, відсутні.
Доказів на підтвердження переривання строку пред'явлення до виконання указаного виконавчого документа матеріали справи не містять.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вищевикладене, та те, що зазначений виконавчий лист повторно не пред'являвся до примусового виконання і строки його пред'явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритого виконавчого провадження та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 258, 263-265, 354, 447-451 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), зацікавлена особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» - задовольнити.
Зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), накладений в рамках виконавчого провадження № 35715018.
Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини ухвали, протягом того ж строку з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст ухвали складено 27.01.2025 року.
Суддя О. Г. Деркач