Справа № 740/1024/25
Провадження № 2/740/880/25
Іменем України
16 квітня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Дьоміній Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з заборгованість із ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9621676 від 20.09.2023 в сумі 18687,50 грн, яка складається з 6037,50 грн заборгованості за тілом та 12 650,00 грн заборгованості за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 20.09.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9621676 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно без примусу чи тиску відповідач заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалася на сайті, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, тобто вказала свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Таким чином, ТОВ «Качай Гроші» перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: належність платіжної картки позичальнику.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі 5750,00 грн на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Згідно з п. 1.5. кредитного договору, за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5 % від суми кредиту, що складає 287,50 грн. Тобто, позичальнику перераховується сума кредиту 5750 грн за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту. Отже, відразу після вчинених дій відповідача, 20.09.2023 ТОВ «Качай Гроші» ініціювало переказ коштів згідно з договором №00-9621676 від 20.09.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-2761, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця. Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Всупереч умовам договору ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у вищевказаній сумі.
22.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» було укладено договір факторингу №22-01/20243, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9621676 від 20.09.2023.
У подальшому 16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 16082-24 -МК/ЕЙС, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9621676 від 20.0.2023.
За цим договором на підставі акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 18687,50 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв'язку із розглядом даної справи складає 9422,40 грн, з яких: 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в своїй позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причини неявки в судове засідання відповідачка не сповістила, тому суд виходить з того, що її неявка відбулась за неповажних причин. Заяв про перенесення розгляду справи відповідачка до суду не подавала.
У зв'язку з цим суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
У ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п. 15, 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вищевказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Указаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ст. 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом установлено, що 20.09.2023 між ТОВ «Качай Гроші» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №00-9621676 (а. с. 72-76).
Відповідно до ч. 1 вказаного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором; сума кредитного ліміту складає 5750,00 грн.; строк дії кредитної лінії 120 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 18.01.2024 або достроково. Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 20 жовтня 2023 року протягом дії кредитної лінії, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти на кожний 20 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами. Знижена процентна ставка становить 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати, визначеної п. 1.3.1 даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Стандартна процентна ставка складає 2,50% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в п. 1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 договору дата надання/видачі кредиту дата перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту в сумі 5750,00 грн на картку позичальника № НОМЕР_2 , яка зазначається у форматі НОМЕР_3 , емітовану банком України.
За надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 287,50 грн. Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми кредиту, що підлягає перерахуванню позичальнику згідно договору, тобто позичальнику перераховується сума кредиту 5750,00 грн, за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту.
Пунктом 8 договору визначено реквізити та підписи сторін.
Копія довідки про ідентифікацію ТОВ «Качай Гроші» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №00-9621676 від 20.09.2023, ідентифікований ТОВ «Качай Гроші». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор 53Q02 (а. с. 51).
Також, 20.09.2023 відповідачем був підписаний електронним підписом і Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а.с. 49-50). Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі про відкриття кредитної лінії № 00-9621676 від 20.09.2023.
Копії повідомлення ТОВ «Платежі онлайн» від 09.09.2024, а також листа ТОВ «Качай Гроші», який є Додатком до повідомлення ТОВ «Платежі онлайн» від 14.12.2023, свідчать, що за період із 14.06.2023 по 21.01.2024 через компанію ТОВ «Платежі онлайн» перераховано кошти, в тому числі і ОСОБА_1 на номер карти № НОМЕР_2 у сумі 5750,00 грн, а саме 20.09.2023. Номер транзакції: 39520-10429-83963 (а. с. 52-55).
Відповідно, укладення вказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і укладений нею з позивачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.
При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт товариства і здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між нею та ТОВ «Качай гроші» не було б укладено.
22.01.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Качай гроші» укладено договір факторингу № 22-01/2024.
Згідно з реєстром боржників за кредитними договорами, укладеними між боржником та ТОВ «Качай гроші» до договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, в реєстрі боржників під № 16558 значиться відповідач ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 00-9621676 від 20.09.2023, загальна сума заборгованості становить 18687,50 грн, з них: 6037,50 грн - залишок заборгованості по тілу кредиту та 12650,00 грн - залишок заборгованості по відсотках (а.с. 22-24).
У подальшому 16.08 2024 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Макс кредит» укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС (а. с. 24-32), згідно з п. 2.3 якого з дати відступлення прав вимоги, клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитним договорами, згідно реєстру боржників та набуває всіх прав за ним.
Відповідно до п. 3.1. вищевказаного договору фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 1931693,32 грн. без ПДВ на банківський рахунок НОМЕР_4 в АТ «Отп банк» протягом семи банківських робочих днів від дати підписання договору.
Копія акту приймання-передачі до договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 свідчить, що згідно з вимогами п. 4.2 договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024, клієнт (ТОВ «Макс Кредит») передав, а фактор (ТОВ «ФК «Ейс») прийняв реєстр боржників від 16.08.2024, у кількості 9192 (а. с. 33).
Копія витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс кредит» до договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 підтверджує, що в реєстрі боржників під № 6971 значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №00-9621676 від 20.09.2023. Сума заборгованості становить 18687,50 грн, з них: 6037,50 грн залишок заборгованості по тілу кредиту та 12650,00 грн заборгованості по відсотках (а. с. 20-21).
Копії детального розрахунку заборгованості по кредитному договору № 00-9621676 від 20.09.2023, а також виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9621676 свідчать, що по рахунку відповідача ОСОБА_1 існує заборгованість в загальній сумі 18687,50 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов'язанням - 5750,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами - 12650,00 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями - 287,50 грн (а. с. 36-37).
Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості по комісії, слід врахувати наступне.
Так, у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, суперечить основним засадам цивільного законодавства.
У цьому випадку комісія нараховувалася саме за надання кредиту, а тому стягненню не підлягає.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оскільки, відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості по договору кредитної лінії №00-9621676 від 20.09.2023, суд вважає за необхідне стягнути з неї 5750,00 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту (за виключенням суми комісії), 12650,00 грн заборгованості за простроченими відсотками, що в загальній сумі становить 18400,00 грн.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.
Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 22.11.2024 між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та клієнтом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір про надання правничої допомоги №2211/Е (а .с. 9-10).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 3.3. договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024.
Цього ж дня 17.06.2024 між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та клієнтом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено додаткову угоду №16 до договору про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024. Відповідно до умов вказаної угоди клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу про захист його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, боржником якого є, зокрема ОСОБА_1 (а. с. 11-12).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024) виконавець адвокатське бюро «Тараненко та партнери» та клієнт ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» засвідчують, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9621676 від 20.09.2023 в сумі 5000,00 грн; вивчення матеріалів по вказаній справі 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту про зарахування кредитних коштів на рахунок боржника 500,00 грн та підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок боржника 500,00 грн. (а. с. 12).
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа «Немайстер проти Австрії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачу послуги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000,00 грн.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2422,40х98,50%=2386,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором в сумі 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень; судовий збір в сумі 2386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) гривень та витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ - 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Заочне рішення суду може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. В. Роздайбіда