справа № 735/495/25
номер провадження № 1-кс/735/98/2025
іменем України
"17" квітня 2025 р. селище Короп
Слідчий суддя Коропського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши скаргу представника ТОВ «Гетьманське» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ВП № 1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області, -
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, вказуючи на те, що 10 квітня 2025 року ТОВ «Гетьманське» звернулося до Коропського ВП № 1 (смт. Короп) Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 197-1 ч. 1, ч. 1 ст. 206 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок ФГ « ОСОБА_4 ». Станом на день подання скарги відомості про кримінальні правопорушення, які зазначені у заяві, не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а лише внесені в журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 1267. А тому просить визнати зобов'язати ВП № 1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області внести відомості про кримінальні правопорушення, наведені у заяві ТОВ «Гетьманське» до ЄРДР та надати витяг ТОВ «Гетьманське».
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, але в клопотанні просив розглянути скаргу без його участі.
Начальник СВ Коропського ВП № 1 (смт. Короп) Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надала на адресу суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі та виклала заперечення на скаргу.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
10 квітня 2025 року ТОВ «Гетьманське» подало до Коропського ВП № 1 заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 197-1 ч. 1, ч. 1 ст. 206 КК України.
Зазначена заява зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 1267.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Частиною 1 статті 25 КПК України визначено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своє компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Частиною 1 ст. 3 КК України, встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Відповідно до ст.11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно - небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Обов'язковими елементами складу будь-якого злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є злочином.
Системний аналіз положень наведених норм законодавства свідчить про те, що підставами для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, підтверджують реальність конкретної події злочину, яка має бути очевидною і не викликати сумнівів. Тобто сама заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей до ЄРДР та для початку досудового розслідування і вказана заява (повідомлення) має містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Положення ст. 214 КПК України, щодо обставин, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Аналіз вищезазначених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають заяви чи повідомлення, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне порушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Відповідно до висновку зроб
леного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому зміст ч. l ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні і такі заява чи повідомлення повинні містити достатні дані про наявність ознак кримінально караного діяння.
Слідчим суддею встановлено, що в поданій до правоохоронного органу заяві ТОВ «Гетьманське» йдеться про те, що ФГ « ОСОБА_4 » обробляє орендовану ним же земельну ділянку. Заявник є лише суміжним землекористувачем.
Тобто, як видно із заяви, ФГ « ОСОБА_4 » не заховлював земель, належних заявникові.
Крім того, кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 197-1 КК України настає за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян - тобто становить 151400 грн.
Відповідальність за ст. 206 КК України можлива у разі погрози застосування насильства, пошкодження чи знищення майна, а також застосування насильства, пошкодження чи знищення майна.
У поданій до правоохоронного органу заяві не вказано розмір заподіяної шкоди та в чому саме вона виражається, а також не зазначено ознак злочину, передбаченого ст. 206 КК України.
За таких обставин, скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303-307 КПК України,
У задоволенні скарги представника ТОВ «Гетьманське» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ВП № 1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області та зобов'язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 10.04.2025 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1