Справа № 750/18112/24
Провадження № 2/750/789/25
17 квітня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
суддіСупруна О.П.,
секретарПрохоренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 750/18112/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
23.12.2024 позивач через адвоката Дубовик Н.М. звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить визнати житловий будинок загальною площею 75,2 кв.м, житловою площею
25,4 кв.м, до якого відносяться прибудова літ. «а», тераса літ. «а1» та гараж «Б-1», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а також у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право власності на ідеальну частку:
- житлового будинку, загальною площею 75,2 кв.м, житловою площею
25,4 кв.м, до якого відносяться прибудова літ. «а», тераса літ. «а1» та гараж «Б-1», розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1238641474101);
- земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7410100000:02:046:5673 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 534438874101).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 30.07.2014 перебувала з відповідачем у шлюбі, який було розірвано 23.01.2024. За час перебування у шлюбі за спільні сімейні кошти було побудовано житловий будинок, загальною площею 75,2 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, до якого відносяться прибудова літ. «а», тераса літ. «а1» та гараж «Б-1», розташований за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1238641474101). Відповідачем 20.12.2014 на підставі договору дарування прийнято у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7410100000:02:046:5673. Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо розподілу спірного майна, що стало підставою для звернення до суду з указаним позовом.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.01.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.02.2025.
11.01.2025 відповідач засобами поштового зв'язку подав відзив, у якому позов визнав частково, не заперечує проти визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділу. Однак, заперечує проти визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:046:5673, оскільки була набута ним на підставі договору дарування земельної ділянки від 20.12.2014 та є його особистою приватною власністю, що відповідає положенням частини першої статті 57 Сімейного кодексу України.
Ухвалою суду від 17.02.2025, унесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.03.2025.
20.03.2025 розгляд справи відкладено на 17.04.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, сторони про причини неявки не повідомили.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 30.07.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 1169.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.01.2024, яке набрало законної сили 23.02.2024, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 13-14).
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 15).
12.12.2014 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу
Денисенко О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 3032, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2014 № 31337434, відповідач ОСОБА_1 набув прав власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, у межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410100000:02:046:5673
(а.с. 17-20, 21-23).
Рішенням Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , на підставі чого на ім'я ОСОБА_1 розроблено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, індивідуальному забудовнику від 30.03.2015 № 02-02/19 (а.с. 26-34), тобто у період перебування у шлюбі.
13.02.2017 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації на ім'я ОСОБА_1 видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 35-39).
Із звітів з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 04.12.2024 убачається, що ринкова вартість земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:046:5673) складає 339 480,00 грн; ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1 712 208,00 грн (а.с. 40-59, 60-84).
Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 401928067 від 01.11.2024, власником спірної земельної ділянки та житлового будинку є ОСОБА_1 (а.с. 77).
Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо розподілу спільного майна.
У відповідності до частини шостої статті 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідач позов у частині поділу спірного житлового будинку визнав, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому рішення ухвалюється судом згідно з таким визнанням.
Відповідно до вимог частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною першою статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до статті63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Аналізуючи вказані норми матеріального права в сукупності, суд убачає, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка і дружини виходячи із статті 70 СК України, є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і це є її процесуальним обов'язком відповідно до вимог ЦПК України. При цьому судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із наведеного слідує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період часу з 30.07.2014 по 23.01.2024, у період якого побудували житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1238641474101). Отже, вищевказане нерухоме майно, яке набуте сторонами під час зареєстрованого шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.
Під час розгляду даної справи сторонами не було надано доказів того, що між ними існують будь-які домовленості щодо порядку володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1238641474101), поширюється право спільної сумісної власності подружжя.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами першою, другою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
За правилами частин першої та другої статті71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Із огляду на те, що побудований сторонами в період шлюбу житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1238641474101), є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд вважає за можливе розділити його виходячи з правил рівності часток - по частині житлового будинку кожному.
Щодо невизнаної відповідачем вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:046:5673), суд зазначає наступне.
Пленумом Верховного Суду України у пункті 18-2 постанови від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, якщо на земельній ділянці, яка є особистою приватною власністю одного з подружжя, а не спільною сумісною власністю подружжя, знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.
Згідно з частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований; згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості в установленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.07.2023 у справі № 352/1506/21 (провадження № 61-4227св23).
Із огляду на викладене, врахувавши рівність часток подружжя в спірному домоволодінні, що підлягає поділу, суд дійшов висновку про визнання за сторонами права власності по частці спірної земельної ділянки.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору.
Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Із квитанції від 17.12.2024 № 4913866567 убачається, що позивач при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у розмірі 10 258,44 грн.
Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у частині поділу будинку (856 104,00 грн), ураховуючи положення частини першої статті 142 ЦПК України, суд уважає за можливе повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, а саме 4 280,52 грн, а також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягнути з відповідача на її користь 4 280,52 грн у відшкодування сплаченого судового збору за вимогу про поділ будинку.
Також, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 697,40 грн за вимогу про поділ земельної ділянки, а всього 5 977,92 грн (4 280,52 грн +
1 697,40 грн).
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати житловий будинок загальною площею 75,2 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, до якого входять: прибудова літ. «а», тераса літ. «а1» та гараж «Б-1», розташований за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 75,2 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, до якого входять: прибудова літ. «а», тераса літ. «а1» та гараж «Б-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1238641474101).
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:046:5673).
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 75,2 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, до якого входять: прибудова літ. «а», тераса літ. «а1» та гараж «Б-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1238641474101).
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:046:5673).
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору в розмірі
4 280,52 грн (чотири тисячі двісті вісімдесят гривень 52 копійки), сплаченого при подачі позову до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, згідно квитанції від 17.12.2024 № 4913866567.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 977,92 грн (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 92 копійки) у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: місце проживання:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя