Березівський районний суд Одеської області
17.04.2025
Справа № 494/819/25
Провадження № 1-кс/494/205/25
17.04.2025 року м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання- ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Березівка Одеської області клопотання начальника відділення №1 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025162260000230 від 15.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, -
16.04.2025 року начальник відділення №1 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025162260000230.
Справу визначено слідчому судді ОСОБА_1 та призначено до розгляду на 17.04.2025 року.
На обґрунтування поданого клопотання, слідчий посилався на те, що 13 квітня 2025 року у період часу приблизно з 09:00 години до 14:00 години, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебувала у кімнаті будинку за місцем свого мешкання, що за адресою: АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєму малолітньому сину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ґрунті гніву, що виник через крик та плач останнього.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи його суспільно-небезпечні насідки та бажаючи їх настання, умисно долонями рук нанесла множинні удари по обличчю, тулубу та кінцівкам ОСОБА_9 , чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних гематом, садин обличчя, тулуба, кінцівок, забою правої гомілки, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, що стало причиною розвитку коми 2 ступеня, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України (далі- КК України). 15.04.2025 р ОСОБА_5 затримано та 16.04.2025 р повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Слідчий та прокурор вважає про наявність ризиків передбачених п.1 та 3 ч.1 ст.177 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України). Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні 17.04.2025 року клопотання підтримали на підставах викладених у клопотанні, просили його задовольнити. Також, посилались на наявність ризиків, що зазначені у клопотанні. Під час судового засідання, прокурор та слідчий повідомили, що дитина на передодні розгляду увечері ІНФОРМАЦІЯ_3 померла у лікарні та надали лікарське свідоцтво про смерть дитини. Також вказали, що оскільки отримали свідоцтво саме перед початком судового засідання , а тому не встигли здійснити зміну кваліфікації кримінального правопорушення. Наполягали на триманні під вартою без застави.
Захисник та підозрювана ОСОБА_5 заперечували проти клопотання слідчого та прокурора, та просили застосувати запобіжний захід домашній арешт та застосувати заставу. Будь-яких клопотань, заяв під час розгляду справи не заявляла. Водночас, захисник зазначив, що слідчим та прокурором не доведено про наявність зазначених у клопотанні ризиків, а тому просить застосувати інший запобіжний захід не позбавлений з позбавленням волі.
Розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, вивчивши матеріали кримінального провадження №12025162260000230, вислухавши думки учасників судового розгляду, вважаю наступне.
На розгляді у СВ №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження за №12025162260000230 від 15.04.2025 відносно ОСОБА_5 у якому вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
З матеріалів кримінального провадження №12025162260000230 вбачається, що у ОСОБА_5 13 квітня 2025 року у період часу приблизно з 09:00 години до 14:00 години, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, яка перебувала у кімнаті будинку за місцем свого мешкання, що за адресою: АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєму малолітньому сину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ґрунті гніву, що виник через крик та плач останнього.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи його суспільно-небезпечні насідки та бажаючи їх настання, умисно долонями рук нанесла множинні удари по обличчю, тулубу та кінцівкам ОСОБА_9 , чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних гематом, садин обличчя, тулуба, кінцівок, забою правої гомілки, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, що стало причиною розвитку коми 2 ступеня, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
15.04.2025 року о 17 год 00 хв ОСОБА_5 затримано на підставі протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину та 16.04.2025 року в порядку статей 276-279 КПК України повідомлено про те, що вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Водночас, положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення; другий, що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 16.04.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 121 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- оглядом місця події - садиби за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Показаннями свідка ОСОБА_10 який надав свідчення про те, що: перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 в с.Білка Березівського району з ними мешкає їх спільний син ОСОБА_11 2024 року народження. Останнім часом протягом місяця звертав увагу на те, що на обличчі сина є синці, на запитання про їх походження, співмешканка відповідала, що він сам випадково впав. 13.04.2025 вранці перебував зі співмешканкою дома, біля 9.00 години пішов у двір займатися домашніми справами і повернувся в дім біля 14.00 години і побачив, що у сина множинні синці на обличчі, ОСОБА_5 пояснила, що син знову впав. Наступного дня у вечірній час син став млявим, перестав гратися, піднялася температура до 38 градусів, надалі в нічний час він почав важко дихати, запропонував ОСОБА_5 викликати швидку допомогу про те вона категорично відмовилася від цього. 15.04.2025 запропонував співмешканці віднести сина на огляд до медичної сестри, яка здійснювала медичний догляд за їх дитиною, проте вона знову відмовилась, але він наполіг на цьому і відвів її до фельдшерського пункту. Медична сестра оглянувши дитину терміново госпіталізувала дитину в лікарню селища Іванівка;
- Показаннями свідка ОСОБА_12 , яка надала свідчення про те, що: працює медичною сестрою пункту здоров'я Білчанського старостинського округу. Приблизно тиждень тому вона здійснювала черговий медичний огляд малолітнього ОСОБА_13 2024 року народження, матір'ю якого ОСОБА_14 по місцю її мешкання. При огляді побачила синець під оком дитини, ОСОБА_15 повідомила, що синець утворився із-за того, що дитина сама впала. 15.04 2025 біля 12.00 години в приміщення пункту здоров'я зайшов ОСОБА_16 , співмешканець ОСОБА_17 і попросив її щоб вона вийшла на вулицю подивилась їх дитину оскільки ОСОБА_15 не хоче заходити. Вона запросила ОСОБА_18 у приміщення, яка тримала сина ОСОБА_19 на руках притиснувши його обличчя до себе із-за чого не було видно його лиця. При огляді побачила на обличчі дитини множинні синці при цьому ОСОБА_19 важко дихав, зрозуміла, що він у важкому стані, прийняла рішення про термінову госпіталізацію дитини до лікарні. На приватному транспорті дитина разом з матір'ю була доставлена до лікарні в селище Іванівка, де ОСОБА_14 почала казати, щоб не повідомляли в поліцію про стан дитини;
- Довідкою № 93883 відділення анестезіології та інтенсивної терапії Одеської обласної дитячої клінічної лікарні згідно якої у ОСОБА_9 встановлений наступний діагноз: ЗЧМТ, забій головного мозку, кома 2, множинні гематоми садна обличчя, тулуба, кінцівок, забій правої гомілки.
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення нею вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Більш того, слідчим суддею також встановлено під час судового засідання, що згідно свідоцтва про смерть від 16.04.2025 року дитина ОСОБА_9 - помер, причина смерті: набряк головного мозку, Травматичний субдуральний крововолив. Напад шляхом застосування фізичної сили.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваної (її характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваної під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Ризик переховування підозрюваної від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою і не має пріоритетної сили перед іншими даними про особу підозрюваного.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики вчинення підозрюваною дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Як зазначено у клопотанні, прокурор та слідчий посилаються на наявність ризиків, передбачених п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КК України.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, то слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи: існування можливості переховування на тимчасово окупованих територіях України, оскільки в Україні діє військовий стан. Окрім того, слідчий суддя враховує, підозрювана офіційно не працевлаштована, офіційного джерела доходу не має, на утриманні неповнолітніх осіб та осіб похилого віку не має, тому може безперешкодно залишити своє місце проживання, ускладнивши тим самим досудове розслідування та нормальну діяльність суду, здійснення правосуддя.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваної з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду. Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, в тому числі за злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим. Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 знайома з особами, які фігурують як свідки у даному кримінальному провадженні, про що нею особисто зазначено під час судового засідання, а відтак підозрюваній відомо свідка, і під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, вона може чинити вплив на указаних осіб. Окрім того, наразі не всі свідки допитані, досудове розслідування триває. Тому, ОСОБА_5 не будучи обмеженою у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121КК України;
-пред'явлення їй підозри у вчиненні, в тому числі злочину, у разі визнання винуватою у вчиненні якого, їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;
-станом на день розгляду клопотання ОСОБА_5 виповнилося 26 років; підтверджені належним чином дані, що стан її здоров'я несумісний з триманням під вартою - відсутні.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваної не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тобто, є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно підозрюваної, яка вчинила в тому числі тяжкий злочин, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, доцільно застосування запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Також враховуючи, що взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, але зважаючи, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на що посилався слідчий, прокурор у своєму клопотанні.
Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваної такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання, з урахуванням вищевикладеного.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваної такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.
Передбачений ст. 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Водночас, підозрювана може ухилитись від органів досудового слідства, також може мати вплив на свідків. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний підозрюваного з можливістю спілкування з іншими особами, в тому числі шляхом телекомунікаційних зав'язків, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Хоча сторона захисту посилається на наявне місце проживання, за якими остання може перебувати, проте слідчий суддя вважає їх такими , що не надають переконливості у тому, що остання не залишить це місце.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя доходить висновку, що до підозрюваної слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Водночас, як встановлено вище, дитина померла, про що свідчить свідоцтво про смерть. Підозрювана офіційно не працює, тобто не має офіційного джерела доходу та враховуючи посилання прокурора на перекваліфікацію кримінального правопорушення у зв'язку зі смертю дитини, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Відповідно до положень ст.194 КПК України вважаю, що під час судового розгляду клопотання були доведені:
-обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 КК України;
- підстави вважати, що існують ризики передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України;
- недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні слідчого.
Тому, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та за сукупності наведених обставин, слідчий суддя вважає, за доцільне застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, без внесення застави.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Як встановлено вище, ОСОБА_5 затримано 15.04.2025 року о 17.00 годині.
Керуючись статтями 177, 178, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання начальника відділення №1 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_20 , у кримінальному провадженні №12025162260000230 від 15.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без застосування застави - задовольнити.
Застосувати підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту у залі суду, помістивши її до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати - з моменту затримання, а саме з 15.04.2025 року о 17 год 00 хв. по 14.06.2025 рік до 17 год 00 хв. включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.04.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1