справа № 492/938/24
провадження № 2/492/254/25
Іменем України
17 квітня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
встановив:
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу та судових витрат, посилаючись на те, що 31 грудня 2021 року о 17 год. 42 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Факт керування ОСОБА_1 та вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12022162270000003 від 01 січня 2022 року за фактом вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, на теперішній час обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді. В результат дорожньо-транспортної пригоди потерпіла була госпіталізована до Центральної опорної лікарні з попереднім діагнозом ЗЧМТ та СГМ та шкоду здоров'ю. Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, потерпіла звернулася до МТСБУ з метою отримання відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із заявою про відшкодування витрат на лікування. Позивач відшкодував шкоду потерпілій у загальному розмірі 260 000,00 грн., тому позивач просив стягнути з відповідача суму завданої шкоди в порядку регресу, пов'язаною з регламентною виплатою, у розмірі 260 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3900,00 грн.
Представник позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився, але у позовній заяві просив суд про розгляд справи за його відсутності, у разу повторної неявки в судове засідання відповідачки не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за останньою відомою адресою реєстрації, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином. Відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав. Інших заяв і клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною у повістці адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи та справу можливо розглянути за її відсутності.
Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, давши їм оцінку, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12022162270000003 від 01 січня 2022 року були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення з попередньою кваліфікацією за частиною 2 статті 286 КК України, а саме, 31 грудня 2021 року о 17 год. 42 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: в АДРЕСА_1 , на пішохідному переході громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під керуванням власного автомобіля марки «Audi A4», червоного кольору, номер знак НОМЕР_1 , польської реєстрації збив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка госпіталізована до Центральної опорної лікарні, попередній діагноз ЗЧМТ та СГМ (а.с. 6). На теперішній час обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 перебуває на розгляді в Арцизькому районному суді Одеської області (а.с. 12).
Як вбачається з виписки з історії хвороби № 5428/167/188 ОСОБА_2 перебувала на лікуванні з 31 грудня 2021 року по 03 березня 2022 року (а.с. 9). Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06 липня 2022 року ОСОБА_2 встановлена І А група інвалідності (а.с. 16). Відповідно до довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 04 серпня 2022 року ОСОБА_2 перебувала у реанімаційному і терапевтичному відділеннях КНП «Арцизька центральна опорна лікарня» з приводу відкритої ЧМТ, перелому скроменевої кістки з права з переломом на основу черепа, забій мозку важкого ступеня з 31 грудня 2021 року по 03 березня 2022 року (стаціонарно), з 04 травня 2022 року по 05 липня 2022 року (амбулаторно) (а.с. 61).
19 липня 2022 року представник ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення виплати страхового відшкодування (а.с. 13-14).у
17 жовтня 2022 року МТСБУ, на підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, довідки № 1 від 14 жовтня 2022 року про розмір відшкодування з фонду захисту потерпілих, здійснило ОСОБА_2 виплату страхового відшкодування на суму 260000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 934874 від 17 жовтня 2022 року (а.с. 10, 11).
Відповідно до Витягу про перевірку чинності полісу внутрішнього страхування з сайту МТСБУ страховий поліс на транспортний засіб «Audi A4», номер знак НОМЕР_1 не знайдено (а.с. 62).
Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.
Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами згідно зі статтею 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмовув порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон зобовязує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, стаття 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки (див. постанову Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 904/2830/20).
Таким чином, відповідач, як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності його вини.
Як передбачено статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Таким чином, Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій у дорожньо-транспортний пригоді особі, а саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
В судовому засіданні встановлено, що цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_1 не була застрахована, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило виплату відшкодування шкоди ОСОБА_2 в розмірі 260 000,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 934874 від 17 жовтня 2022 року.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведений той факт, що матеріальна шкода у розмірі 260 000,00 грн. має відшкодовуватися саме відповідачем, який керував джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжною інструкцією (а.с. 1).
На підставі статей 1166, 1187, 1191 ЦК України, керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 19, 48, 76-83, 92, 95, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-281, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України(місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд. № 8, м. Київ, поштовий індекс 02154, код ЄДРПОУ: 21647131) завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України(місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд. № 8, м. Київ, поштовий індекс 02154, код ЄДРПОУ: 21647131) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3900 (три тисячі девятсот) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідаем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.