Справа №491/315/25
Провадження № 1-кп/491/44/25
іменем України
17 квітня 2025 рокум.Ананьїв
Ананьївський районний суд Одеської області у складі головуючого у справі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , вивчивши в порядку спрощеного провадження, в залі суду в місті Ананьїв Одеської області, без проведення судового засідання, за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025167180000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 квітня 2025 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с Мар'янівка Ширяївського району Одеської області; українець; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 13 березня 2012 року Ширяївським РВ ГУМВС України в Одеській області; проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; неодружений; на обліку у ГУ ПФУ України не перебуває; військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на посаді розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат»; засуджений за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року за ч. 1 ст. 162 КК України, який не набрав законної сили,
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 ,
потерпіла у кримінальному провадженні: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженка с. Подільці Ширяївського району Одеської області; українка; паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 15 жовтня 2019 року органом видачі 5148; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; освіта середня; не працює,
прокурори у кримінальному провадженні: прокурори Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону: ОСОБА_6 (старший групи), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , прокурор Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_18 , прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_19 , прокурор другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Одеської обласної прокуратури ОСОБА_20 , прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_21 , прокурор Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_22 ,
До Ананьївського районного суду Одеської області з Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025167180000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 квітня 2025 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, ОСОБА_3 .
Матеріали справи містили, передбачене частинами першою, третьою статті 302 КПК України, клопотання прокурора про здійснення розгляду обвинувального акту щодо кримінального проступку в спрощеному провадженні.
Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року зазначене клопотання прокурора задоволено та прийнято рішення про здійснення розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 в порядку спрощеного провадження, а саме вивчення його та доданих до нього матеріалів і ухвалення вироку.
У відповідності до частини четвертої статті 107 КПК України у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на посаді розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому звані «солдат», в порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтей 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статтей 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 01 квітня 2025 року приблизно о 10 годині 00 хвилин проходив поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник умисел спрямований на незаконне проникнення до житла, яке перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 .
Так, 01 квітня 2025 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, в порушення вимог статті 30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи, за відсутності власника домоволодіння, без дозволу та всупереч його волі, через неогороджену територію незаконно проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та, підійшовши до зачинених дверей домоволодіння, належного ОСОБА_5 , переконавшись у відсутності власника, за допомогою сили обох рук, зірвав раніше пошкоджений навісний замок вхідних дверей вказаного будинку та незаконно проник в середину, де незаконно перебував близько двох годин, чим порушив право на недоторканість до житла.
За наведених обставин стороною обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме у незаконному проникненні до житла.
У відповідності до частини другої статті 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Як вбачається з заяви ОСОБА_3 від 15 квітня 2025 року, складеної в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 162 КК України, тобто, незаконному проникненні до житла, висловлює згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, повідомляє про ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно частини другої статті 302 КПК України та висловлює згоду з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні.
З заяви потерпілої ОСОБА_5 від 15 квітня 2025 року вбачається, що вона згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно частини другої статті 302 КПК України та згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, встановив, що під час вивчення обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України.
Відповідно до частини першої статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною першою статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень частини другої статті 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене громадянином ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , відсутні.
Санкцією частини першої статті 162 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Частиною першою статті 57 КК України визначено, що покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Відповідно до частини другої статті 57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_3 буде призначення йому покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно до положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України складає 1360 (одна тисяча триста шістдесят ) гривень.
Зазначеного висновку суд дійшов виходячи з того, що ОСОБА_3 за місцем мешкання характеризується посередньо, у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога на диспансерному обліку не перебуває, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на посаді розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», не є депутатом Ананьївської міської ради, не перебуває та не перебував на обліку у Подільському районному секторі № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області. ОСОБА_3 винним себе визнав, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину.
Суд вважає, що призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Водночас, під час вивчення матеріалів кримінального провадження №12025167180000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, судом було встановлено, що 25 березня 2025 року Ананьївським районним судом Одеської області було постановлено вирок у кримінальному провадженні № 12025167180000031, відомості про яке внесені до ЄРДР 19 лютого 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вивченні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Кримінальний кодекс України в статтях 70-71 містить положення щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (стаття 70 КК України) та за сукупністю вироків (стаття 71 КК України).
Так, частиною першою статті 70 КК України визначено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно частини четвертої статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
В свою чергу частиною першою статті 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:
а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст.70 КК (за сукупністю злочинів);
б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).
При цьому, в рамках кримінального провадження № 12025167180000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 квітня 2025 року, ОСОБА_3 засуджується за вчинення кримінального правопорушення, яке було вчинено ним 01 квітня 2025 року.
В свою чергу, вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінального правопорушення 17 лютого 2025 року.
Таким чином, кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_3 засуджується в рамках даного судового розгляду, було вчинено ним після постановлення вироку Ананьївським районним судом Одеської області 25 березня 2025 року, у зв'язку з чим в даному випадку для призначення остаточного покарання ОСОБА_3 має бути застосовано положення ч. 1 ст. 71 КК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Таким чином, враховуючи вимоги частини другої статті 12 КК України, які передбачають покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд вважає за необхідним застосувати положення ч. 1 ст. 71 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання на підставі положень ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року, визначивши остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Постановою від 07 квітня 2025 року, речовим доказом визнано оптичний диск виробництва «DVD+R» марки «Axent», об'ємом 4,7 Gb з відеозаписом за період часу з «12 година 11 хвилин 01.04.2025» по «12 година 25 хвилин 01.04.2025» зі службового технічного приладу з функцією відеозапису, а саме зі службового нагрудного відео реєстратору № 01926.
Питання щодо речового доказу слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК.
Цивільний позов прокурором та потерпілою під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 366-371, 373, 374, 376, 381, 382, 395, 532 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, тобто у незаконному проникненні до житла, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року та призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
У відповідності до положень частини першої статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Роз'яснити засудженому, що відповідно до положень частини третьої статті 26 КВК України у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме оптичний диск виробництва «DVD+R» марки «Axent», об'ємом 4,7 Gb з відеозаписом за період часу з «12 година 11 хвилин 01.04.2025» по «12 година 25 хвилин 01.04.2025» зі службового технічного приладу з функцією відеозапису, а саме зі службового нагрудного відео реєстратору № 01926, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.
Цивільний позов прокурором та потерпілою під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини першої статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1