Справа № 766/3317/24
н/п 2/766/1832/25
(заочне)
03.04.2025р. Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Зуб І.Ю.,
за участю секретаря Федорова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводін Микола Микитович (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Горького, б. 10) про визнання договору дарування недійсним,-
Позивач звернулась до суду із даним позовом в якому просить: визнати недійсним договір дарування серія та номер: 50 виданий 10.02.2022року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М., на ОСОБА_2 на 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 , номер відомостей про речове право: 36058367.
Позов мотивований наступним. Позивач постійно проживала за адресою: АДРЕСА_3 де мені належало 15/100 спільної часткової власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У лютому 2023 року в ході конфлікту, відповідач по справі - ОСОБА_2 повідомив їй, що це його частка будинку, яку вона сама йому подарувала. Вказує, що помилилася щодо правової природи правочину. Насправді вона хотіла скласти договір довічного утримання. Адже договір дарування є вкрай невигідним правочин для неї, оскільки на даний час вона є людиною похилого віку, постійно потребує сторонньої допомоги та підтримки. Не має іншого житла, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав. Відповідач постійно їй погрожує що підтверджується зверненнями до органів поліції.
Вказує, що відповідач не є близькою особою для неї, що додатково підтверджує той факт, що відповідач ввів її в оману щодо правової природи договору дарування. Інакше навіщо дарувати квартиру, в якій позивач проживаю. Вона є людиною, похилого віку, на час укладання договору дарування їй було 69 років, має хронічні захворювання та потребує допомоги, отримує мінімальну пенсійну виплату, іншого житла, окрім як частки будинку не має, продовжує проживати у вказаній частині будинку і після укладення договору, що свідчить про відсутність намірів і підстав відчужити своє єдине житло на користь третіх осіб, а відповідач у власності має декілька об'єктів нерухомості, постійно наголошував що буде їй допомагати матеріально, забезпечувати всім необхідним, піклуватися про її стан здоров'я.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2024 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.06.2024 року витребувано докази у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.09.2024 року витребувано докази.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, з підстав, викладених в позові, просили його задовольнити, проти заочного розгляду не заперечували.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату та час розгляду повідомлений належним чином, причини неявки не відомі, відзив не подавав.
Тертя особа в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши повивача, представника позивача, допитавши позивача в якості свідка, свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Між сторонами укладено договір дарування від 10.02.2022 року, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 15/100 часток у праві власності на домоволодіння під номером АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М., зареєстровано в реєстрі за № 50.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10.02.2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. за № 49, остання вказала, що їй роз'яснено нотаріусом зміст ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 27 ЗУ «Про нотаріат», ст. 190 КК України. ОСОБА_1 у вказаній заяві вказала, що станом на дату написання цієї заяви, непрацездатних, недієздатних або обмежено дієздатних осіб, в тому числі дітей, що проживають або мають право користуватися належними їй 15/100 часток у праві власності на домоволодіння, чиї права та охоронювані законом інтереси порушувалися би внаслідок відчуження цього майна, немає. Також позивач підтверджує, що вона не позбавлена дієздатності, не перебуває під опікою та піклуванням, не страждає на захворювання, що заважають розумінню та усвідомленню суті та значення змісту заяву, а також підтверджує про відсутність будь-якого стороннього впливу на її волевиявлення при написанні цієї заяви, про що свідчить її особистий підпис на даній заяві.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до відомостей паспорта громадянина України НОМЕР_2 , ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , дата реєстрації 16.02.2022 року.
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 перебуває на пенсійному забезпеченні.
Позивач опитана в якості свідка повідомила наступне. Знає відповідача з 2017 року, мала з ним дружні стосунки, він біженець з Донбасу, дала йому прихисток. Позивач захворіла на КОВІД, відповідач допомагав їй. Вона написала йому довіреність, щось підписувала, щоб він допомагав їй, а нерухоме майно залишиться йому. Пішли з відповідачем до нотаріуса і вона підписала документи. Пояснила, що читала документи, але не зрозуміла. Потім в березні 2022 року відповідач поїхав, в неї немає з ним зв'язку. В позивача є син, який перебуває за кордоном та має своє житті.
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що знає позивача близько 7 років., відповідача також знає, він приходив до ОСОБА_1 , допомагав їй. Щодо укладення договору пояснила, що прийшла в гості до позивача, остання була рада, відповідач також був радий, показав документ, сказав, що має договір дарування. Позивач хотіла, щоб він її доглядав. Потім відповідач пропав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту ст. ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Як роз'яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи показання свідка ОСОБА_3 , письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено належними та допустимим доказами обставин, викладених в позовній заяві.
Так, встановлено, що позивач розуміла про укладання договору дарування на користь відповідача, що підтверджено показами свідка ОСОБА_3 , заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом від 10.02.2022 року.
Суд критично оцінює покази позивача в якості свідка, оскільки вони спростовуються наведеними вище фактами, встановленими судом.
Крім того суду не надано доказів на підтвердження тверджень, викладених в позовній заяві, що з боку ОСОБА_2 була неналежна поведінка, внаслідок якої ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів. Також не долучено доказів щодо підтвердження факту, що позивач потребує стороннього догляду як в теперішній час так і на час укладення спірного правочину, також не надано доказів на підтвердження її хворобливого стану на час підписання оспорюваного договору.
Крім того, відповдіно до відмітки в паспорті громадянина України на ім'я ОСОБА_1 є відмітка про зміну реєстрації місця проживання після укладення договору дарування за іншою адресою, яка є відмінною від адреси розташування житлового будинку.
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, враховуючи висновки про необґрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-83, 89, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводін Микола Микитович (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Горького, б. 10) про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяІ. Ю. Зуб
Повний текст судового рішення складено 11.04.2025 року.